Постанова 4855 № 620/3871/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3871/18 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Чаку Є.В. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив: - визнати дії відповідача по нарахуванню пенсії позивачу з розрахунку 85% його грошового забезпечення та нарахуванню йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в меншому розмірі ніж передбачено законом, протиправним; - зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу із розрахунку 90% грошового забезпечення з 01 січня 2016 року; - зобов`язати відповідача нарахувати та і виплачувати позивачу додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з лютого 2004. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно зменшив основний розмір пенсії позивачу під час її перерахунку з 90% на 85% від відповідних сум грошового забезпечення, оскільки право на пенсію виникає не в момент перерахунку вже призначеної пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, а тому застосування ПФУ при перерахунку пенсії статті 13 Закону України № 2262-ХІІ в редакції, яка була чинна на час перерахунку пенсії, суперечить чинному законодавству і застосуванню підлягають норми закону у редакції, яка була чинна на час призначення пенсії. Вказана позиція неодноразово викладалась у постановах Верховного Суду. Також просить нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 75 % прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 2004 року. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року даний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії з 90% до 85% сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії в основному розмірі 90 % сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити в цій частині нове, задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Доводи апеляційній скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, апеляційну скаргу подав відповідач. Просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В судове засідання, призначене на 04 лютого 2020 року, сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, не з`явилися, тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 статті 311 КАС України. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Так, судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", основний розмір якої становив 90 %. Крім того, позивач є інвалідом ІI групи безтерміново і постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії (посвідчення серії НОМЕР_1 вкладка № НОМЕР_2 ) та отримує пенсію по ІI групі інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(а.с. 12). Відповідачем проведено перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04 квітня 2006 року №3591-ІV, виходячи з розміру 85% грошового забезпечення, що знаходить своє відображення в перерахунку пенсії, копія якого міститься в матеріалах даної справи. Вважаючи, що відповідачем протиправно при перерахунку пенсії зменшено розмір з 90% на 85% грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд зазначає наступне. Щодо обчислення пенсії позивача в розмірі 90% грошового забезпечення з 01 січня 2016 року, слід зазначити таке. Судом встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено зі служби в грудні 2003 року за п.65 "а" (за віком) Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262). Вислуга років позивача станом на 31 грудня 2003 року для призначення пенсії складала 30 років 06 місяців 21 день. Крім того, на момент звільнення зі служби позивач мав статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, і являвсяся інвалідом II групи, захворювання якого пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС. Вказане підтверджується копією витягу з наказу від 12 грудня 2003 року №211 о/с, копією розрахунку вислуги років, копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС НОМЕР_3. Пенсія ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» була призначена Управлінням Міністерства Внутрішніх Справ України в Чернігівській області з 01 січня 2004 року в розмірі 90% грошового забезпечення відповідно до статті 13 Закону №2262 в редакції, чинній на той час. Так, згідно статті 13 Закону № 2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж, 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорі 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Таким чином, пенсія позивача в розмірі 90% грошового забезпечення включала такі складові: - за 20 років 55%; - за кожний рік понад 20 років 3%, (3*10 = 30%); - 5%, як особі, яка брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесена до 3 категорії. В той же час, з 01 лютого 2004 року позивачу було здійснено перерахунок пенсії з розрахунку 95% грошового забезпечення, оскільки позивач отримав статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. Вказане підтверджується копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС НОМЕР_1. Таким чином, пенсія позивача в розмірі 95% грошового забезпечення включала такі складові: - за 20 років 55%; - за кожний рік понад 20 років 3%, (3*10 = 30%); - 10%, як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесена доі категорії. Однак, п. «в» статті 13 Закону №2262, який встановлював збільшення розміру пенсії за вислугу років на 10%, як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесена до 1 категорії, в зазначеній редакції діяв до набуття чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04 квітня 2006 року №3591-ІУ (далі - Закон №3591). Після набрання чинності Законом №3591, нова редакція пункту «в» статті 13 Закону №2262 зазначену 10% доплату до пенсії за вислугу років вже не передбачала. З огляду на що, при здійсненні головним управлінням перерахунку пенсії з 01 січня 2008 року відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року №1294 перерахунку пенсії позивача, її розмір складав 85% грошового забезпечення, при цьому було враховано: - за 20 років 55%; - за кожний рік понад 20 років 3%, (3*10 = 30%). Відтак, оскільки на момент здійснення перерахунку пенсії з 01 січня 2008 року стаття 13 Закону №2262 не передбачала 10% збільшення пенсії для військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, а інша норма, яка б встановлювала таку доплату, в чинному законодавстві України відсутня, то правових підстав для нарахування наведеної 10% доплати для зазначених військовослужбовців немає. Разом з тим, колегія суддів вважає, що у відповідача не було підстав знижувати відсоток грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії позивача у порівнянні з тим відсотком, що був нарахований при первинному призначенні пенсії, оскільки це звужує зміст соціальних прав та гарантій позивача. Так, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на момент призначення пенсії і є сталим. Як зазначено вище, позивачу пенсія була призначена у березні 2004 року, її розмір складав 90% від грошового забезпечення. Відповідно до ч.2 статті 13 Закону №2262 в редакції, чинній на час призначення пенсії, її загальний розмір був обмежений 90% відповідних сум грошового забезпечення. Перерахунок призначених відповідно до Закону №2262 пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії). Відповідно до ч.2 статті 63 цього Закону у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Дійсно, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення. Проте, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців врегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Зокрема, Верховний Суд в своїх постановах від 31 січня 2018 прку по справі №523/4930/15-а, від 27 лютого 2018 року по справі №642/3284/17, від 19 червня 2018 року по справі №583/2264/17 зробив висновок, що право на пенсію виникає не в момент перерахунку вже призначеної пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, а тому застосування ПФУ при перерахунку пенсії положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, яка була чинна на час такого перерахунку, суперечить законодавству і застосуванню підлягають норми закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії. Відтак, у спірних правовідносинах відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині. Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати йому додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з лютого 2004, слід зазначити таке. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що він отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 379,60 грн., що є менше, ніж передбачено статтею 50 Закону №796-ХІІ. При цьому посилався на норми Конституції України, згідно яких не може бути звужено зміст існуючих прав і свобод. Згідно статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до статті 50 Закону №796-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, в редакції чинній до 01 січня 2015 року, було встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: - інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Надалі 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Крім того, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28м № 79-VIII, який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Колегія суддів зазначає, що з набранням чинності вказаного закону було змінено правові підстави та розміри соціальних виплат особам, які мають статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зокрема, Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати розмір вказаних соціальних виплат. Відповідне повноваження Кабінетом Міністрів України було реалізоване шляхом прийняття постанови «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06 липня 2011 року №

745. Вказана постанова набула чинності 23 липня 2011 року. А також Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 23 листопада 2011 року № 1210, якою були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, згідно п.11 Порядку №1210 мінімальний розмір пенсії становить: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: II групи інвалідності - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 125 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р. Пунктом 13 Порядку №1210 визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах: 1) особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: інвалідам I групи - 341,64 гривні; інвалідам II групи - 227,76 гривні; інвалідам III групи - 170,82 гривні. У зв`язку з цим з 23 липня 2011 року особи, які набули статусу осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської АЕС, втратили право на отримання відповідних виплат у розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю відповідач правильно керувався нормами постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 в цій частині. Суд також звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні "Великода проти України" (№ 43331/12), відповідно до якої законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно ч.1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що при нарахуванні та виплаті державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у 2016 році відповідач правильно керувався нормами статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ в редакції, чинній у 2016 році та постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційні скарги ОСОБА_1, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Є.В. Чаку