Постанова 4813 № 523/17666/18

Номер провадження: 22-ц/813/469/20 Номер справи місцевого суду: 523/17666/18 Головуючий у першій інстанції Бабаков В. П. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.03.2020 року м. Одеса Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді Ващенко Л.Г. суддів Вадовської Л.М., Сєвєрова Є.С., за участі секретаря Чепрас А.І., з участю: позивачки ОСОБА_1 і представника Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 березня 2019 року (одноособово суддя Бабаков В.П.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , відділ державних адміністративних послуг Суворовського району м. Одеси про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом зняття з реєстрації, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА (короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції) 12.12.2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись із позовом до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , відділ державних адміністративних послуг Суворовського району м. Одеси про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття відповідачки ОСОБА_4 з реєстрації. Позов обґрунтовано наступним. Спірна квартира є спільним сумісним майном позивачів та відповідачки ОСОБА_4 , яка є громадянкою РФ і з 2011 року у спірній квартирі не проживає. Наявність реєстрації ОСОБА_4 у квартирі позбавляє позивачів можливості здійснювати право користування та розпорядження квартирою у повному обсязі, позивачі вимушені нести витрати щодо сплати комунальних послуг із розрахунку на всіх зареєстрованих у квартирі осіб, що вводить їх у зайві витрати. Позивачі, відповідачка і треті особи не приймали участі у судовому засіданні в суді першої інстанції 04.03.2019 року. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04.03.2019 року у задоволенні позову відмовлено. (короткий зміст вимог апеляційної скарги) Позивачка ОСОБА_1 не погодилась із рішенням суду від 04.03.2019 року і подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. (узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу) Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає: Позивачі і відповідачки є власниками спірної квартирі, в квартирі, як власник зареєстрована відповідачка ОСОБА_4 , громадянка Російській Федерації, яка постійно проживає в РФ. Питання про виділ чи розподіл часток у праві власності не ставиться, позивачі лише просять зняти ОСОБА_4 з реєстрації, яка більше 7 років фактично не користується спірним житловим приміщенням. Задоволення позову не завдає шкоди інтересам відповідачки, оскільки вона добровільно залишила спірну квартиру і не вчиняє жодних дій, які б свідчили про бажання здійснити вселення у квартиру. Наявність реєстрації відповідачки у спірній квартирі є перешкодою для реалізації іншими співвласниками (позивачами) своїх прав, які вимушені здійснювати оплату комунальних послуг і за відповідачку, що вводить їх у зайві витрати. Суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що зняття відповідачки з реєстрації не порушує її прав, як співвласника частки спірної квартири, а також тому, що реєстрація відповідачки у спірній квартирі суттєво перешкоджає позивачам у вільній реалізації права власності на квартиру. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, і, відповідно до цього Закону реєстрація - лише фіксація фактичного місця проживання особи і не пов`язана з будь-якими іншими правами особи. (узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи) Третя особа Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради в особі відділу державних адміністративних послуг Суворовського району м. Одеси у відзиві на апеляційну скаргу зазначив: Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, до складу якого входить відділ державних адміністративних послуг Суворовського району, є належною третьою особою у справі. Підставою для подачі негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень повноважень власника, а не тих, що мали в минулому, що обумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем фактично не здійснюється дій щодо вчинення перешкод позивачам у користуванні жилим приміщенням Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правилами реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 року, для реєстрації місця проживання особа або її представник надає документи, що підтверджують право на проживання, зокрема свідоцтво про право власності, тобто відповідачка, яка є співвласником спірної квартири, вправі повторно зареєструвати свої місце проживання у спірній квартирі. ВСУ зроблено висновок, що зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: позбавлення права власності на жиле приміщення; позбавлення права користування жилим приміщенням; визнання особи безвісно відсутньою; оголошення фізичної особи померлою. Задоволення позову щодо усунення перешкод у користуванні спірною квартирою не матиме механізму практичної реалізації, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, і, відповідно здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Позивачі просять зобов`язати відділ державних адміністративних послуг зняти відповідачку з реєстрації в спірній квартирі, однак така вимога не може бути розглянута у порядку цивільного провадження, оскільки підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, відповідно до ст. ст.2 ч.1, 4 п.7 КАС України. Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідачка ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_1 , ОСОБА_7 не скористались правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА (встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини) Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини. Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ( ОСОБА_8 ), а також відповідачка ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 18.02.2000 року, є власниками квартири АДРЕСА_1 (а.с.14-17). 25.10.2018 року складено акт у присутності 3/х свідків про те, що відповідачка ОСОБА_4 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 з 2011 року і станом на час складення акту (а.с.18). ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 12.12.2018 року звернулись із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання відділ державних адміністративних послуг Суворовського району м. Одеси зняти відповідачку ОСОБА_4 з реєстрації у спірній квартирі з підстав того, що наявність реєстрації відповідачки у квартирі позбавляє позивачів, як власників житла, можливості здійснювати право користування та розпорядження ним у повному обсязі, крім того, позивачі несуть витрати щодо сплати комунальних послуг із розрахунку всіх зареєстрованих, у тому числі і відповідачки, що вводить їх у зайві витрати (а.с.2-7). Між сторонами виникли правовідносини з усунення власникам перешкод у користуванні жилим приміщенням, які регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». (доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції) Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з необґрунтованості позовних вимог (а.с.44). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 316 ч.1, 317 ч.ч.1,2, 319 ч.ч.1, 3,6,7 ЦК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ч.1 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що позивачі і відповідачка є власниками квартири АДРЕСА_1 , кватира знаходиться у спільній частковій власності позивачів та відповідачки. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ч.ч.1,2 ЦК України). Вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати. Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням (ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»). Позивачі, у встановленому законом порядку, не ставили питання про позбавлення відповідачки, як власника, її права власності на належну їй частину спірної квартири. Відповідачка, як власник частини спірної квартири, має право володіння, користування та розпоряджання своїм майном і на зміст права власності відповідачки не впливає її місце проживання або місцезнаходження її майна, оскільки вона, як власник, володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності може бути обмежено або право власності може бути припинено лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідачка, як власник частини спірної квартири, має право на вільний вибір місця проживання, тобто на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вона хоче проживати. Питання про виділ чи розподіл часток у праві спільної частково власності, як зазначила в апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , не ставиться (а.с.55). Зважаючи на те що відповідачка з 18.02.2000 року є власником частини квартири АДРЕСА_1 , як власник, здійснює своє право власності відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, на зміст права власності відповідачки не впливають її місце проживання та місцезнаходження майна, відповідачка має право на вільний вибір місця проживання, у встановленому законом порядку, право власності відповідачки не обмежено і не припинено, відсутні правові підстави для усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом зняття власника з реєстрації у квартирі, яка їй належить на праві спільної часткової власності. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові. (мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу) Доводи позивачки ОСОБА_1 у скарзі про те, що:відповідачка ОСОБА_4 є громадянка РФ і постійно проживає в РФ та більше 7 років фактично не користується спірним житловим приміщенням; задоволення позову не завдає шкоди інтересам відповідачки, оскільки вона добровільно залишила спірну квартиру і не вчиняє жодних дій, які б свідчили про бажання здійснити вселення у квартиру; наявність реєстрації відповідачки у квартирі є перешкодою для реалізації іншими співвласниками (позивачами) своїх прав, які вимушені здійснювати оплату комунальних послуг ще і за відповідачку, що вводить їх у зайві витрати; реєстрація відповідачки у квартирі суттєво перешкоджає позивачам у вільній реалізації права власності на квартиру, оскільки реєстрація - лише фіксація фактичного місця проживання особи і не пов`язана з будь-якими іншими правами особи, - не заслуговують на увагу. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, при цьому, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Позовна заява і матеріали справи не містять належних обґрунтувань та доказів на підтвердження того, що реєстрація місця проживання відповідачки у спірній квартирі, яка належить відповідачці на праві спільної часткової власності, є перешкодою в реалізації іншими співвласниками (позивачами) їхніх прав власності. Доводи із посиланням на те, що відповідачка не здійснює оплату за надані комунальні послуги і це вводить інших власників квартири у зайві витрати, до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ч.1 ст. 360 ЦК України, с піввласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. З системного аналізу ст. ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України та ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», слід дійти висновку, що зняття з реєстрації місця проживання власника можливе лише на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, саме у разі позбавлення власника права власності на належне йому житлове приміщення. Доводи представника Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради в особі відділу державних адміністративних послуг Суворовського району м. Одеси у відзиві на скаргу, щофактично відсутній предмет спору, оскільки відповідачка є власником частини квартири, крім того, вимога про зобов`язання відділ державних адміністративних послуг зняти відповідачку з реєстрації в спірній квартирі підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, - до уваги не приймаються. Предметом розгляду у справі є вимоги позивачів, як власників спірного жилого приміщення, про усунення перешкод з боку відповідачки у користуванні спірним жилим приміщенням і зазначені вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Зняття з реєстрації місця проживання особи на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, можливе лише у разі позбавлення особи права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. У даному випадку не йдеться про позбавлення відповідачки, як власника, права власності на частину спірної квартири. Вимоги про усунення перешкод у користуванні іншим власникам шляхом зняття відповідачки, як власника, з реєстрації місця проживання у жилому приміщенні, яке належить їй на праві спільної сумісної власності, не ґрунтуються на законі. (чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду) Позовні вимоги не ґрунтуються на законі, тому відсутні підстави для ствердження про порушення прав чи інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду. (висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції) Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України). Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає скаргу без задоволення, а рішення суду залишає без змін. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України). Колегія суддів апеляційну скаргу залишає без задоволення, тому позивачі не мають права на відшкодування судових витрат. ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 березня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 18.03.2020 року. Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко Л.М. Вадовська Є.С. Сєвєрова