Постанова 4873 № 910/17188/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" березня 2020 р. Справа№ 910/17188/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Куксова В.В. суддів: Яковлєва М.Л. Шаптали Є.Ю. при секретарі Даниленко Т.О. за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 11.03.2020. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 у справі № 910/17188/19 (суддя Сівакова В.В.) за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України до 1) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві 2) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 3) Київської міської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Фонд державного майна України 2) Національна академія наук України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-3 ОСОБА_1 про визнання незаконною державної реєстрації земельної ділянки та скасування запису про проведену державну реєстрацію, ВСТАНОВИВ: До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (відповідач-1), Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-2) та Київської міської ради (відповідач-3) про - визнання незаконною державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:91:064:0085, місце розташування: м. Київ, Подільський район, вул. Північно-Сирецька, 1-3, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, площа земельної ділянки: 0,2208 га проведену 11.06.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві; - скасування запису № 3293073 про проведену державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48360956 від 22.08.2019 на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:064:0085, місце розташування: м. Київ, Подільський район, вул. Північно-Сирецька, 1-3, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, площа земельної ділянки: 0,2208 га проведену 11.06.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві. 15.01.2019 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:91:064:0085 яка розташована за адресою: м. Київ. Подільський район, вулиця Північно-Сирецька, 1-3), цільове призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, площа земельної ділянки: 0,2208 га в Державному земельному кадастрі; 2) накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:91:064:0085 яка розташована за адресою: м. Київ, Подільський район, вулиця Північно-Сирецька, 1-3, цільове призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, площа земельної ділянки: 0,2208 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1899612080000, номер запису про право власності 32930737 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 3) заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії з земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:91:064:0085), яка розташована за адресою: м. Київ, Подільський район, вулиця Північно-Сирецька, 1-3), цільове призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, площа земельної ділянки: 0,2208 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1899612080000, номер запису про право власності 32930737, у тому числі передавати її третім особам, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо цих земельних ділянок, здійснювати будівельні та інші роботи, використовувати належне Інституту мікроприладів майно - а саме - центральну прохідну адміністративно-лабораторного корпусу по вул. Північно-Сирецькій, 3 та майданчик, облаштований для автостоянки перед головним входом (загальною площею 1750, 4 кв.м), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 в задоволенні заяви Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України про забезпечення позову відмовлено повністю. Не погодившись із зазначеною ухвалою, Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 у справі № 910/17188/19 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що оскаржувану ухвалу прийнято при невідповідності висновків суду обставинам справи, неповному з`ясуванні обставин справи, а також з порушенням норм процесуального права. Водночас скаржник зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не згадується жоден доказ, на який посилався позивач та відсутня будь-яка оцінка доказів судом, що робить оскаржувану ухвалу необґрунтованою та незаконною внаслідок неповноти встановлення обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову. Скаржник зазначає також, що відповідачем-3, незважаючи на наявність судового спору вчиняються заходи щодо передачі земельної ділянки, яка є предметом судового спору у справі №910/17188/19 та на якій розташоване державне майно позивача громадянці Туреччини без згоди на це Форду державного майна України та Національної академії наук України. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 у справі № 910/17188/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 задоволено клопотання Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України про поновлення строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 у справі № 910/17188/19. Відновлено Державному підприємству "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 у справі № 910/17188/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 у справі № 910/17188/19. Призначено справу до розгляду на 11.03.2020. 02.03.2020 від Національної академії наук України через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу задовольнити повністю. 03.03.2020 від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній просить прийняти законне та обґрунтоване рішення. 06.03.2020 від ОСОБА_1 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення ,а ухвалу суду першої інстанції без змін. 11.03.2020 від підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги. В судовому засіданні 11.03.2020 представник підприємства "Науково-дослідного інституту мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 у справі № 910/17188/19 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. В судовому засіданні 11.03.2020 представник Національної академії наук України підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 у справі № 910/17188/19 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. В судовому засіданні 11.03.2020 представник Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 у справі №910/17188/19 залишити без змін. В судовому засіданні 11.03.2020 представник Київської міської ради заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 у справі №910/17188/19 залишити без змін. В судовому засіданні 11.03.2020 представник ОСОБА_1 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 у справі №910/17188/19 залишити без змін. Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, Фонд державного майна України в судове засідання 11.03.2020 не з`явилися. Про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило. Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Фонду державного майна України про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Фонду державного майна України та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами. В судовому засіданні 11.03.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову. Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, Національної академії наук України, ОСОБА_1, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування заяви позивач зазначає наступне. Протягом тривалого часу вчиняються спроби рейдерського захоплення державного майна, яке перебуває в оперативному управлінні Інституту мікроприладів НАН України третіми особами, що є предметом зокрема і кримінального провадження № 12014100000000618. Зокрема, через сформовану земельну ділянку буде заблоковано доступ до центрального входу адміністративно-лабораторного корпусу по вул. Північно-Сирецькій, 3, право власності на яке зареєстровано за державою України та на праві оперативного управління закріплено за Інститутом мікроприладів, а також унеможливиться доступ до підвальних приміщень адміністративно-лабораторного корпусу по вул. Північно-Сирецькій, 3 в межах яких розташована земельна ділянка. Таким чином, в результаті оформлення права користування земельною ділянкою унеможливиться доступ Інституту мікроприладів до центральною прохідної, яка є невід`ємною частиною адміністративно-лабораторного корпусу по вул. Північно-Сирецькій, 3, без якої унеможливлюється належна експлуатація всієї будівлі адміністративно-лабораторного корпусу по вул. Північно-Сирецькій, 3 (зазначений факт вже було встановлено експертизою, яка була проведена в кримінальному провадженні № 12014100000000618). До того ж, як вбачається з кадастрового плану земельної ділянки частина земельної ділянки знаходиться під майданчиком з твердим покриттям, облаштованим для стоянки автотранспорту Інституту мікроприладів НАН України по вул. Північно-Сирецькій, 3, який є державною власністю. Таким чином, частина сформованої земельної ділянки знаходиться під державним майном (центральною прохідною адміністративно-лабораторного корпусу, підвальних приміщень та майданчика для автотранспорту перед центральною прохідною), яке на праві оперативного управління закріплено за Інститутом мікроприладів НАН України та відповідно входить в межі сформованої Земельної ділянки, а Земельна ділянка сформована таким чином обмежить доступ до центральної прохідної адміністративно-лабораторного корпусу Інституту мікроприладів НАН України по вул. Північно-Сирецькій, 3, що в свою чергу позбавляє можливості Інститут мікроприладів НАН України використовувати належне майно (центральну прохідну адміністративно-лабораторного корпусу) та оформити право на земельну ділянку під належним майном, що є свідченням порушення законних інтересів Інституту мікроприладів НАН України. Листом № 05708-21105 від 13.11.2019 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив Інститут мікроприладів НАН України про опрацювання клопотань про передачу земельної ділянки по вул. Північно-Сирецькій, 1-3 (кадастровий номер 8000000000:91:064:0085, площа 0,2208 га) відповідно до Земельного кодексу України та порядку продажу земельних ділянок в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 810/3385 від 19.07.2005. Крім того, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було повідомлено про опрацювання заяви про передачу Земельної ділянки відповідно до Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 241/2463 від 20.04.2017 та Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради № 579/579 від 07.07.2016. Також, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначив, що остаточне рішення щодо розпорядження землями територіальної громади міста Києва у відповідності до статті 9 Земельного Кодексу України приймається на пленарному засіданні Київської міської ради згідно з Регламентом, а підставами для заборони на вчинення будь-яких дій (в тому числі розгляду та погоджень) щодо земельної ділянки може бути лише відповідне судове рішення, яке набрало законної сили. З урахуванням вищевикладеного, у разі вчинення Київською міською радою як відповідачем у даній справі дій щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:91:064:0085; місце розташування: м. Київ, Подільський район, вулиця Північно-Сирецька, 1-3), цільове призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, площа земельної ділянки: 0,2208 га, Інститут мікроприладів НАН України фактично буде позбавлений можливості користуватись центральною прохідною адміністративно-лабораторного корпусу по вул. Північно-Сиренькій, 3 та відповідно належним чином експлуатувати всю 8-ми поверхову будівлю, а також використовувати належне майно, а саме майданчик з твердим покриттям, облаштованим для стоянки автотранспорту Інституту мікроприладів НАН України по вул. Північно-Сирецькій, 3, який є державною власністю. Відмовляючи у задоволенні заяви Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що заявником суду не наведено достатніх підстав які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача. Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України). У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство. Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Тобто, з метою збалансування інтересів сторін у справі законодавцем визначено умови, за яких постановлення ухвали про забезпечення позову є правомірним, а саме - наявність обставин, які прямо свідчать, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. А тому відсутність доказів на підтвердження таких умов та вжиття заходів до забезпечення позову на підставі лише припущень матиме наслідком порушення прав та інтересів особи, щодо якої вжиті такі заходи. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Як вбачається із матеріалів справи, свої позовні вимоги Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України обґрунтовує наявністю на земельній ділянці, яка є предметом спору у даній справі, державного майна та відповідно порушенням вимог чинного законодавства та законних інтересів останнього реєстрацією земельної ділянки, на якій розташоване державне майно в державному земельному кадастрі та реєстрі речових прав на нерухоме майно. Водночас, як зазначалося вище, підставою для забезпечення позову у даній справі заявник зазначає, що у разі вчинення Київською міською радою як відповідачем у даній справі дій щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:91:064:0085; місце розташування: м. Київ, Подільський район, вулиця Північно-Сирецька, 1-3), цільове призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, площа земельної ділянки: 0,2208 га, Інститут мікроприладів НАН України фактично буде позбавлений можливості користуватись центральною прохідною адміністративно-лабораторного корпусу по вул. Північно-Сиренькій, 3 та відповідно належним чином експлуатувати всю 8-ми поверхову будівлю, а також використовувати належне майно, а саме майданчик з твердим покриттям, облаштованим для стоянки автотранспорту Інституту мікроприладів НАН України по вул. Північно-Сирецькій, 3, який є державною власністю. В свою чергу, суд критично ставиться до таких доводів позивача, оскільки ймовірне рішення про задоволення позову підлягає виконанню шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації земельної ділянки і архівування земельної ділянки, а також державними реєстраторами шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації права власності. Водночас, судова колегія дійшла до переконання, що заявником жодним чином не обґрунтовано, яким саме чином застосування такого заходу забезпечення позову, як арешт земельної ділянки, забезпечить уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, у зв`язку із чим судова колегія дійшла до висновку, що можливе укладення договору оренди спірної земельної ділянки між власником майна та КМДА ніяким чином не унеможливить і не ускладнить виконання рішення суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд зобов`язаний взяти до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Враховуючи все вищевикладене в сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наразі відсутні підстави вважати, що у разі задоволення позову виникнуть обставини, які істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України. Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до переконання, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 у справі №910/17188/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 у справі №910/17188/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 28Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 у справі №910/17188/19 - залишити без змін. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 у справі №910/17188/19 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст постанови складено 16.03.2020. Головуючий суддя В.В. Куксов Судді М.Л. Яковлєв Є.Ю. Шаптала