Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/3423/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3423/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Принцевської Н.М.; суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.; (Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29) Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.; Представники сторін в судове засідання не з`явились; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗАХИСТ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2020 по справі №916/3423/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗАХИСТ" до Приватного підприємства "ВЕРЕСЕНЬ" про стягнення 3 984 415,52 грн.,- (суддя першої інстанції: Гут С.Ф., дата та місце прийняття ухвали: 29.01.2020, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29) Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.01.2020 відмовлено у задоволенні заяви у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗАХИСТ" (далі ТОВ «АГРО-ЗАХИСТ») про забезпечення позову від 28.01.2020 по справі №916/3423/19. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «АГРО-ЗАХИСТ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та пийняти нове судове рішення, яким вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належать Приватному підприємству «ВЕРЕСЕНЬ» (далі ПП «ВЕРЕСЕНЬ») в межах заявлених позовних вимог в розмірі 3 984 415,52 грн. ТОВ «АГРО-ЗАХИСТ» не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, вважає, що вона прийнята за неповного з`ясування обставин справи, а також невірного застосування норм процесуального права. На думку апелянта, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд фактично нівелює гарантії сторін на добросовісне виконання сторонами своїх зобов`язань, які були погоджені сторонами у двосторонньому порядку на підставі укладених договорів поставки. Заявник апеляційної скарги зазначає, що за умови недотримання ПП «ВЕРЕСЕНЬ» зобов`язань щодо сплати за укладеними договорами поставки, існує достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке належить приватному підприємству, може бути переоформлено на інший суб`єкт господарювання, і потім виявиться відсутність можливості у підприємства виконати зобов`язання за відповідними договорами. Невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, фактично позивач буде позбавлений ефективного способу відновлення порушених прав. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №916/3423/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗАХИСТ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2020, розгляд справи призначено в судовому засіданні 16.03.2020 року о 10-00 год. в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду. 13.03.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та призначити розгляд справи в режимі відео конференції у зв`язку з територіальною віддаленістю та знаходженням представника апелянта в м.Харків. Представники сторін в судове засідання не з`явивлись, не повідомивши суд завчасно про причини неявки, про дату, час та місце проведення судового засідання по справі повідомлені належним чином. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші). Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням вимог ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами. За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, в листопаді 2019 року ТОВ "АГРО-ЗАХИСТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ПП "ВЕРЕСЕНЬ" про стягнення 3984415,52 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати товару за договорами поставки №126 від 18.04.2018 та №123 від 16.04.2019. ТОВ "АГРО-ЗАХИСТ" звернулось до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову від 28.01.2020 за вх.№2-99/20, в якій просить суд: -накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, яке належить ПП ВЕРЕСЕНЬ (код ЄДРПОУ 32026847) (місцезнаходження 67353, Одеська область, Березівський р-н, с. Мар`янівка, вул. Леніна, будинок №3) та буде виявлене виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову, а також інше майно, яке знаходиться на земельних ділянках та складських або інших приміщеннях, які перебувають у ПП ВЕРЕСЕНЬ у власності та у користуванні, в межах заявлених позовних вимог в розмірі 3 984 415,52 грн. В обґрунтування заяви позивач зазначає, що між сторонами було укладено Договори поставки №126 від 18.04.2018 та №123 від 16.04.2019 та додатки до них, позивачем як постачальником було виконано зобов`язання за договорами, передано товар, однак відповідачем, який є покупцем, не були виконані зобов`язання з оплати товару у повному обсязі. В частині зустрічного забезпечення ТОВ АГРО-ЗАХИСТ зазначило, що вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, не спричинить збитків відповідачу, оскільки заборгованість, заявлена до стягнення, була передбачуваною для відповідача, а зустрічне забезпечення унеможливить користування позивачем ще додатково певною частиною своїх грошових коштів, окрім тих, які протиправно відмовляється сплатити йому відповідач. Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.01.2020 відмовлено у задоволенні заяви у задоволенні заяви ТОВ «АГРО-ЗАХИСТ» про забезпечення позову від 28.01.2020 по справі №916/3423/19. Місцевий господарський суд в обґрунтування ухвали зазначив, що ТОВ АГРО-ЗАХИСТ не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє будь-які дії з підготовки чи проведення відчуження належного йому майна та якого саме, виведення грошових коштів з рахунків, а саме лише припущення про можливість відчуження майна не є достатньою та обґрунтованою підставою для накладення арешту на майно ПП ВЕРЕСЕНЬ, у тому числі на кошти на рахунках. Крім того, суд першої не вбачає конкретного зв`язку між заявленими позовними вимогами - стягнення коштів та запропонованим позивачем заходу вжиття забезпечення позову накладенням арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача в межах заявленої до стягнення суми, у тому числі невідомо яке, що буде виявлено на земельних ділянках державним виконавцем. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про про відмову в задоволенні заяви ТОВ «АГРО-ЗАХИСТ» про забезпечення позову, з огляду на наступне. Відповідно до ст.ст.136, 137 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі. Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч.3 ст.137 ГПК України). У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Крім того, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Слід зазначити, що саме лише посилання заявника на потенційне порушення прав позивача при виконанні майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без надання при цьому належних доказів на підтвердження вказаних обставин. Так, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовних вимог не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті. Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.ст.73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також пов`язаності такого заходу із предметом позову. Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали суду першої інстанції, ТОВ АГРО-ЗАХИСТ не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє будь-які дії з підготовки чи проведення відчуження належного йому майна та якого саме, виведення грошових коштів з рахунків, а саме лише припущення про можливість відчуження майна не є достатньою та обґрунтованою підставою для накладення арешту на майно ПП ВЕРЕСЕНЬ, у тому числі на кошти на рахунках. Колегія суддів зазначає, що сам по собі суттєвий розмір позовних вимог (3984415,52 грн.) не може бути безумовною підставою для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, як і не може бути такою підставою сам факт несплати відповідачем коштів за укладеними договорами, оскільки зазначене не свідчить про неможливість виконання судового рішення у даній справі або утруднення такого виконання. Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що заявником жодним чином не доведено як саме невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що заявлені заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача не співвідносяться із позовними вимогами у даній справі, а саме не вбачається конкретного зв`язку між заявленими позовними вимогами - стягнення коштів та запропонованим позивачем заходу вжиття забезпечення позову з накладенням арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача в межах заявленої до стягнення суми, у тому числі невідомо яке, що буде виявлено на земельних ділянках держвиконавцем. Судова колегія зазначає, що за наявності обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в рамках предмета заявленого позову. Таким чином, заявником суду не наведено жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. З огляду на зазначене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме лише посилання скаржника на ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача не може бути підставою для застосування в даному випадку обраного ТОВ «АГРО-ЗАХИСТ» заходу забезпечення позову. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала ґрунтується на засадах верховенства права, є законною та обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин. Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами, а прийняту у справі ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2020 по справі №916/3423/19 слід вважати такою, що відповідає нормам процесуального права, у зв`язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗАХИСТ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2020 по справі №916/3423/19 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2020 по справі №916/3423/19 - без змін. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗАХИСТ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2020 по справі №916/3423/19 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2020 по справі №916/3423/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку Повний текст постанови складено та підписано 17.03.2020 року. Головуючий суддя Н.М. Принцевська Судді: Г.І. Діброва А.І. Ярош