Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/1971/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2020 року Справа № 500/1971/19 пров. № 857/13133/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Попка Я.С. суддів Кухтея Р.В., Сеника Р.П. за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року, ухвалене суддею Баб`юк П.М., м. Тернопіль, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,- В С Т А Н О В И В: 27.08.2019 позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить скасувати: податкові повідомлення-рішення від 22.07.2019: № 00010331302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 662810,01 грн., в тому числі 441873,34 грн. за податковим зобов`язанням, 220936,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 00010341302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 55234,16 грн., в тому числі 36822,77 грн. за податковим зобов`язанням, 18411,39 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; рішення № 0010371302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на суму 32610,82 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0010361302 на суму 230077,08 грн. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 27.07.2019 №00010331302, №00010341302; рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області про застосування штрафних санкцій від 27.07.2019 №0010371302; вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 27.07.2019 №Ф-0010361302. У позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про понесення додаткових судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу і 28.10.2019 звернувся до суду із клопотанням про долучення документів, які підтверджують факт понесення витрат на професійну правничу допомогу, для вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат. Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 частину сплачених витрат на професійну допомогу в сумі 20000,00 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частини 5 статті 134 КАС України. Проаналізувавши наведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги та зміст наданих послуг за актом прийому - передачі надання послуг і звітом про роботу адвоката, з огляду на кількість оскаржуваних рішень відповідача, об`єм матеріалів справи, типовість спору, а також враховуючи те, що представник відповідача обґрунтовано заперечує проти їх задоволення, вважаючи надані послуги неспівмірними, оскільки не враховує реальний необхідний час на надання послуги, суд першої інстанції дійшов висновку, що слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає розподілу між сторонами, з 40000,00 грн до 20000,00 грн. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, вважаючи його постановленим з невідповідністю висновків суду обставинам справи, Головне управління ДПС у Тернопільській області оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір понесених витрат на правову допомогу надмірний та не співмірний ні зі складністю справи, ні з обсягом наданих адвокатом послуг, ні з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), тому заявлений розмір витрат на правову допомогу не підлягає відшкодуванню. Апелянт вважає, що затрачений час для правового аналізу матеріалів перевірки, рішень та вимоги ГУ ДФС у Тернопільській області в розмірі 10 годин, підготовки та подачі позову до суду в розмірі 15 годин є завищеним, оскільки дана категорія справ є типовою, також наявна значна кількість судової практики, тому посилання на правові підстави та обґрунтування у позовній заяві не потребують значної витрати часу. Також, в акті перевірки детально описано порушення і посилання на статті та нормативно-правові акти, які регулюють оспорювані правовідносини, що значно зменшує час для здійснення зазначених у Звіті робіт. Також, підготовка відповіді на відзив та клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів у 5 та 1 год. є завищеними, оскільки за об`ємом та обсягом матеріалів є невеликими (6 абзаців). Окрім того, апелянт заперечує проти часу участі у судових засіданнях по справі, що зазначений у звіті у розмірі 4 годин, оскільки розгляд справи відбувся у двох засіданнях, до тривали до 1 години часу. Апелянт вважає, що наведені вище роботи не відповідають із фактично виконаними і часом їх підготовки, тому просимо суд критично оцінити їх фактичну вартість та час виконання. Таким чином, ОСОБА_1 просить відшкодувати витрати на правову допомогу, які є надмірними в розумінні статті 134 КАС України та необґрунтованими. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.3 ст. 143 КАС України). У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Відповідно до статті 252 КАС України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Таким чином, основними умовами для прийняття додаткового рішення про відшкодування позивачу судових витрат є наявність поважних причин неможливості надання доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, зазначення про них у поданій до закінчення судових дебатів заяві та подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. З матеріалів справи судом встановлено, що у позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про понесення додаткових судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу і 28.10.2019 звернувся до суду із клопотанням про долучення документів, які підтверджують факт понесення витрат на професійну правничу допомогу, для вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат (а.с. 163). Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Частиною третьої цієї статті встановлено, що, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На виконання вимог цієї норми позивач подав: договір про надання (правової) допомоги від 30.07.2019; акт прийому-передачі наданих послуг по Договору про надання (правової) допомоги від 30.07.2019, додаток №1 від 30.07.2019, від 25.10.2019, звіт щодо наданих послуг від 25.10.2019; рахунок на оплату №01/08/19 від 01.08.2019, платіжні доручення №5466 від 06.08.2019, №5594 від 23.10.2019 на загальну суму 40 000,00 грн. Із акта прийому-передачі наданих послуг та звіту про роботу адвоката за період з 30.07.2019 по 25.10.2019 вбачається, що адвокатським бюро «Тараса Мартинюка» були надані фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 наступні послуги із зазначенням витраченого часу: правовий аналіз матеріалів перевірки, податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Тернопільській області від 22.07.2019 №00010331302, №00010341302, рішення від 22.07.2019 №0010371302, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2019 №Ф-0010361302 та судової практики; консультація правових підстав оскарження зазначених податкових повідомлень - рішень 10 год; підготовка та подача в суд адміністративного позову про скасування рішень ГУ ДФС у Тернопільській області - 15 год; опрацювання та аналіз відзиву на адміністративний позов, поданого ГУ ДФС у Тернопільській області; підготовка відповіді по даному відзиву 5 год; участь у судових засіданнях Тернопільського окружного адміністративного суду по справі 4 год; підготовка клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу - 1 год. Оплату за юридичні послуги згідно з рахунком на оплату №01/08/19 від 01.08.2019 за надані послуги під час розгляду справи №500/1971/19 здійснено позивачем на рахунок адвокатського бюро «Тараса Мартинюка» у розмірі 40000,00 грн, про що свідчать платіжні доручення №5466 від 06.08.2019 та №5594 від 23.10.2019. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що адміністративна справа № 500/1971/19 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частиною 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження значення справи, впливу вирішення справи на його репутацію або публічного інтересу до справи. Згідно пункту 5.2 договору про надання правової допомоги від 30.07.2019 розмір гонорару визначається сторонами на підставі «Розміру ставок адвокатського гонорару при наданні правової допомоги адвокатським бюро «Тараса Мартинюка», затвердженого рішенням засновника від 20.08.2018. Однак, до матеріалів справи зазначений документ, на який представник позивача посилається в договорі, як на основну підставу для розрахунку гонорару адвоката, не додано. Із наданих представником позивача документів вбачається, що підрахунок суми правової допомоги здійснено, виходячи з кількості витрачених годин на певний вид послуг. Зокрема, у звіті про роботу адвоката зазначено, що на участь в судових засіданнях представником затрачено 4 години. Однак, як випливає із матеріалів справи, зокрема з протоколів судових засідань, фактично представник позивача брав участь в судових засіданнях: 25.09.2019 11год:29хв 11год:33хв (4хв); 03.10.2019 11год:50хв 11год:53хв (3хв); 17.10.2019 10год:04хв 10год:35хв (31хв); 23.10.2019 12год:15хв 12год:52хв (38хв). Відтак, на участь в судових засіданнях представником позивача витрачено 1 год 16 хв часу, а не 4 годин, як зазначено у звіті про роботу адвоката. Представник позивача стверджує те, що на правовий аналіз рішення ГУ ДФС в Тернопільській області, консультацію щодо наявності правових підстав оскарження та судової практики ним витрачено 10 год, а також, на підготовку та подачу в суд адміністративного позову про скасування рішення ГУ ДФС в Тернопільській області 15 год. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений витрачений час є завищеним, оскільки дана категорія справ є поширеною, судова практика сформована судами, а всі додатки до позовної заяви були в позивача. Тому, аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребують такої значної витрати часу, як визначає представник позивача. Також, судом першої інстанції обґрунтовано поставлено під сумнів те, що на підготовку відповіді на відзив та клопотання про долучення додаткових доказів представник позивача витратив 5 год та 1 год відповідно, оскільки, обсяг зазначених документів невеликий. Крім цього, обсяг зазначеного клопотання, яке фактично є супровідним листом про долучення доказів, невеликий (2 абзаци тексту), а документи, долучені до клопотання, були наявні у представника та отримані на виконання договору про надання правової допомоги. Разом з тим, представником не обґрунтовано та не додано доказів з якої величини він виходив при розрахунку вартості години наданої послуги. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просив стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частини 5 статті 134 КАС України. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 20 000,00 грн. є співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, що був затрачений адвокатом, та обсягом наданих послуг. Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи складність справи та надані адвокатом послуги, дійшов правомірного висновку, що заява позивача про стягнення на його користь судових витрат, у вигляді витрат на правову допомогу, понесених на представництво адвоката підлягає до задоволення частково, стягнувши за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 частину сплачених витрат на професійну допомогу в сумі 20000,00 грн. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого додаткового рішення не впливають та висновків суду не спростовують. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року у справі № 500/1971/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. В. Кухтей Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 18.03.2020.