Постанова 4857 № 500/770/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/770/20 пров. № А/857/9346/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Пліша М.А. за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року (суддя Мандзій О.П., м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в березні 2020 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області, у якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.02.2020 №0001023201. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №500/770/20 адміністративний позов задоволено. Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №500/770/20стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок. Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове про відмову у стягненні судових витрат. Апелянт з посиланням на окремі норми статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспіврозмірним із складністю справи, із часом дійсно витраченого на виконання відповідних видів робіт, а також із обсягом наданих адвокатом послуг. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 4500 грн є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України). Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). У відповідності до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції,10.03.2020 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Тараса Мартинюка», в особі ОСОБА_2 , укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до додатку №1 від 10.03.2020 до договору про надання правої допомоги від 10.03.2020 сторони погодили надання правової допомоги в Тернопільському окружному адміністративному суді по справі про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2020 №0001023201 та гонорар у розмірі 5000 грн. На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом за договором від 10.03.2020 сторонами 10.06.2020 складено акт прийому-передачі наданих послуг, згідно наступного переліку: правовий аналіз матеріалів перевірки, податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 25.02.2020 №0001023201 та судової практики по аналогічній категорії справ, консультація щодо наявності правових підстав оскарження зазначеного рішення та перспектив розгляду судової справи - вартість 500 грн.; підготовка та подача в суд адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2020 №0001023201 - вартість 1500 грн.; опрацювання та аналіз відзиву на адміністративний позов, поданого органом ДПС, підготовка усних пояснень на відзив - вартість 500 грн.; підготовка та подача в суд клопотання про долучення доказів по справі №500/770/20 - вартість 500 грн.; участь у судовому засіданні Тернопільського окружного адміністративного суду по справі №500/770/20 - вартість 1500 грн.; підготовка клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу - вартість 500 грн. Вказана робота повністю відповідає вимогам клієнта та умовам договору про надання правої допомоги від 10.03.2020, за наслідками надання якої адвокатом складено звіт від 10.06.2020 із зазначенням фактично витраченого часу. Розмір гонорару за надані послуги, згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», обчислено у фіксованому розмірі та відповідно до додатку №1 від 10.03.2020 до договору про надання правої допомоги від 10.03.2020 становить 5000 грн., на оплату якого Адвокатським бюро «Тараса Мартинюка» 09.06.2020 виставлено рахунок №09/06/20. Сплата позивачем вказаної суми підтверджується заявою на переказ готівки від 11.06.2020 №0.0.1732017456.1 та банківською випискою за 11.06.2020. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18. Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, апеляційний суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5000 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки такі послуги, як правовий аналіз матеріалів перевірки, податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 25.02.2020 №0001023201 та судової практики по аналогічній категорії справ, консультація щодо наявності правових підстав оскарження зазначеного рішення та перспектив розгляду судової справи охоплюються загальною діяльністю адвокатського бюро та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду.При цьому суд звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, по даній категорії справ склалася усталена судова практика. Не надано адвокатом жодних доказів на підтвердження опрацювання та аналіз відзиву на адміністративний позов, поданого органом ДПС та підготовки усних пояснень на відзив. Що стосується підготовки та подачі в суд клопотання про долучення доказів по справі №500/770/20 адвокатом Мартинюком Т.Б., колегія суддів вважає, що таке не потребувало затрат часу 1 год. (500 грн.), оскільки підготовка вказаного клопотання у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає неприйнятним включення до судових витрат на підготовку клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу після прийняття рішення у справі 09.06.2020 на суму 500 грн. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу відповідачем, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Більше того, колегія суддів зазначає, що предмет адміністративної справи №500/770/20 не потребує тривалого вивчення справи, оскільки такі категорії справ є типовими, у цій категорії справ є усталена судова практика, в тому числі і Верховного Суду. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України. Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 5000 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Головного управління ДПС у Тернопільській областістановить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат являється не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період провадження в суді першої інстанції, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Відтак, з огляду на нескладність справи, недоведеність її значення для позивача та обсяг наданих послуг, апеляційний суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача повинен становити 2500 грн., решту витрат на вказану допомогу повинен понести відповідач. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що понесені відповідачем витрати на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у сумі 2500 грн підлягають розподілу шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань позивача на користь відповідача, з огляду на подані докази понесених витрат. Таким чином, вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн. з наведених вище підстав. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про стягнення зГоловного управління ДПС у Тернопільській областіна користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн. з наведених вище підстав. Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити частково. Додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 500/770/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою стягнути з Головного управління ДПС у Тернопільській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот тисячі) гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 29 жовтня 2020 року. Помічник заступника голови суду