Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 522/20116/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 522/20116/19 Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., при секретарі Жигайлової О.Е. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2020 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Одесі, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, інспектора майора поліції 3 роти 2 взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Бистревського Ігоря Сергійовича про визнання протиправними дій та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просив визнати протиправними дії інспектора майора поліції 3 роти 2 взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Бистревського Ігоря Сергійовича щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності; - скасувати постанову серії ДПО18 № 609401 по справі про адміністративне правопорушення від 17.11.2019 року інспектора майора поліції 3 роти 2 взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Бистревського Ігоря Сергійовича про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова винесена незаконно, упереджено, з грубим порушенням діючого законодавства та вимог ст. 6 Конвенції. Позивач зазначає, що інспектор поліції положень закону не дотримався та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу чим суттєво порушив права позивача на отримання правової допомоги; в оскаржуваній постанові відсутні докази, передбачені ст. 251 КУпАП. Також позивач вказує, що відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395 в розділі IV, постанова серії ДПО18 № 609401 не відповідає пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до вищезгаданої Інструкції, оскільки в оскаржуваній постанові в порушення згаданої Інструкції відсутній пункт 8, у якому зазначаються відомості про роз`яснення прав за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП. Також відсутній підпис позивача, як це передбачено Інструкцією. На думку позивача, відповідачами умисно вилучено саме такий пункт у бланку оскаржуваної постанови, з метою допущення нероз`яснення позивачу наданих КУпАП прав.Також, позивач звертає увагу, що і нумерація пунктів оскаржуваної постанови також не відповідає зазначеній Інструкції. З огляду на вказане, позивач вважає, що суд не може визнати як доказ постанову серії ДПО18 № 609401, скоєння правопорушення позивачем адже така форма постанови не передбачена діючим законодавством.Позивач зазначає, що діючим законодавством не передбачено жодною Інструкцією, порядок використання таких приладів Трукам посадовими особами, також не передбачено порядок та строки зберігання доказів здобутими такими приладами, у зв`язку з чим позивач вважає, що докази, допущеного, на думку працівників поліції, правопорушення, здобуті незаконно. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2020 року позов задоволено частково. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 609401 від 17.11.2019 року, винесеною інспектором майором поліції 3 роти 2 взводу 2 батальйону Бистревським Ігорем Сергійовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Доводами апеляційної скарги зазначено, що факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується фото- та відео- атеріалами відзнятими лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruСАМ LТІ 20/20 №ТС000524 та підтверджується роздруківкою файлу 1 573980631_С8000_1117_085031 .jmf з пристрою, на якому, зокрема, вказана система географічних координат з кутовими величинами: географічна широта 46°32' 15.45"N і географічна довгота 30°36' 04.72"Е місця події траса М-05 Київ-Одеса, 14 км. Зазначений пристрій (ТrиСАМ LTI 20/20 № ТС000524) відповідає всім вимогам законодавства, пройшов відповідну повірку та його покази являються належними, допустимими, достовірними доказами. Після фіксації перевищення швидкості позивач був зупинений працівниками поліції для з`ясування причин такого діяння та вирішення питання стосовно притягнення чи не притягнення його до відповідальності. Апелянт зазначає, що технічний засіб, яким було зафіксовано правопорушення, зазначено в постанові про адміністративне правопорушення. Апелянт вказує, що до матеріалів справи було залучено відзив проти адміністративного позову разом з роздруківкою файлу 1557053305_NA000_0505_104825.jmf з лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС000524, копією сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UA-MI/1- 2903-2012; копію експертного висновку від 27 вересня 2018 року №04/02/03 3008, виготовленого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України; копію експертного висновку Директора НДЦ «ТЕЗІС» НТУУ «КП1» №285 від 29 липня 2011 року; копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/11918 від 25 вересня 2018 року, виданого Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів»; копію листа Міністерства економічного розвитку та торгівлі від 23.01.2019 eux. № 3423-08/3679-09 Мінекономрозвитку, завірені належним чином. Проте, в порушення вимоги КАСУ судом першої інстанції взагалі не досліджувались жодні докази, надані стороною відповідача та не встановлювалися жодні обставини в адміністративній справі. Крім того, апелянт вказує, що в своєму рішенні суд першої інстанції помилково посилається на Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджену Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року N1376, яка немає жодного відношення до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Так, порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі встановлює Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395. Апелянт зазначає, що у рішенні суду першої інстанції не зазначено доказів чи посилань на докази, котрі підтверджували б відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та не зазначено мотивів неврахування роздруківки файлу 1557053305_NА000_ 0505_104825.jmf з лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів ТruСАМ LTI 20/20 № ТС000524. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази скоєння позивачем правопорушення, тим більше фото фіксації правопорушення; суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідачем не надано жодного доказу який належним чином завірений. Позивач вказує, що відповідач зобов`язаний довести, що докази про які він згадує у апеляційній скарзі були надані йому перед винесенням оскаржуваної постанови. В оскаржуваній постанові лише зазначено, що вимірювання проводилось приладом ТruСАМ LTI 20/20 № ТС000524, ні яких посилань на підтвердження факту правопорушення у вигляді фото - відео матеріалів а також роздруківки файлу 1557053305 NA 000 0505104825 JMF в постанові немає. За таких обставин, на думку позивача, посилання відповідача на зазначені докази безпідставні і не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства. Оскаржувана постанова серії ДПО № 609401 від 17.11.2019 р. складена у письмовій формі. Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395 в розділі IV пункті 5 зазначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі. В додатку 5 вище згаданої інструкції в п 8. зазначено Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП йому роз`яснено далі місце для підпису. В оскаржуваній постанові серії ДПО № 609401 від 17.11.2019 р. пункт про роз`яснення позивачу права, передбаченого ст. 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП відсутній, що, на думку позивача, порушує його право на захист, гарантоване Конституціею України. З огляду на зазначене, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови серії ДПО18 № 609401 від 17.11.2019 року, складеною інспектором майором поліції 3 роти 2 взводу 2 батальйону Бистревським І.С., по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено штраф. В постанові вказано, що позивач 17.11.2019 року приблизно о 08 год. 50 хв. в Одеській області, Біляївський район, а/д Київ Одеса, (М-05), на 14 км. рухався на автомобілі Audi д.н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 97 км/год., не виконав вимоги дорожнього знаку 3.29 «обмеження максимальної швидкості», (максимальна дозволена швидкість 70 км/год.), чим порушив п.п. 12.9 «б» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з наявних матеріалів у справі, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався з порушеннями прав Позивача, про що заявляв у своій позовній заяві позивач. Так в матеріалах справи відсутні відомості про виконання відповідачем вимог ч. 2 ст. 279 КУпАП, а саме посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Ці дії призвели до порушення в тому числі і конституційних прав позивача, які відповідно до конституції є непорушними, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення є доведеними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню. Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання противоправними дії інспектора майора поліції 3 роти 2 взводу 2 батальйону Бистревського Ігоря Сергійовича щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності не підлягають задоволенню, оскільки дані вимоги не знайшли свого підтвердження під час слухання справи. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. Згідно до ч.2, ч.4, ч.7 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. У разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови. Відповідно до ст. 276 КУпАП , справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Згідно з п. 1.1.Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 12.9 б) ПДР водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил. Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до пунктів 1 та 2 Розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі Інструкція) розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови повинен відповідати вимогам ст. 283 КУпАП. Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції зазначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали розгляду адміністративної справи та додаткові матеріали, що були надані у процесі розгляду справи, не містять відомостей про факт вчинення правопорушення позивачем. Відсутні відомості, що до осіб які були свідками та/або постраждалими. Надані апелянтом до відзиву на позов фотографії не можуть вважатися належними доказами, так як з них не можливо встановити, що саме автомобіль позивача перевищив швидкість (а.с.26). Крім того, колегія суддів зазначає, що з оскаржуваної постанови серії ДПО18 № 609401 вбачається, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.29 «Обмеження швидкості руху 70 км/год.» у зв`язку з чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у розмірах, визначених саме цією статтею. При цьому, відповідно до ч. 1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, ч.1 ст. 121 КУпАП не регулює відповідальність за перевищення швидкості. Відповідно до ч. 1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Статтею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик