Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3812/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3812/19 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса Повний текст судового рішення складений 26.07.2019 р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 26.06.2019р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (нині - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області) про визнання протиправною бездіяльність, щодо невиплати з 01.01.2018р. пенсії у раніше встановленому розмірі; зобов`язання виплатити пенсію з 01.01.2018р. по 30.04.2019р. в раніше встановленому розмірі 11846,18грн. з урахуванням вже виплачених сум. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2019р. у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси від 19.05.2015р. №3659 призначено ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з вищезазначеним розпорядженням при призначенні позивачу пенсії за віком враховано стаж 42 роки 7 місяців 27 днів та застосовано величину оцінки одного року страхового стажу (коефіцієнт стажу з урахуванням кратності) в розмірі 1,35%. /а.с.48/ Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2018р. у справі №815/2463/18 зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період служби у Збройних Силах з 21.07.1972р. по 01.12.2003р. загальним строком 36 років 8 місяців, у тому числі строк пільгової служби у Збройних Силах в період з 08.08.1977р. по 25.08.1977р. і з 01.01.1985р. по 22.08.1987р. на пільгових умовах один місяць служби за півтора, та період з 15.08.1989р. по 05.10.1993р. на пільгових умовах один місяць служби за два, та з 30.04.2015р. провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням пільгового стажу, враховуючи фактично сплачені суми коштів. /а.с.70-71/ 22.12.2018р. на виконання вищевказаного рішення суду Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі здійснено перерахунок пенсії позивача із застосуванням стажу 50 років 3 місяці 9 днів та з використанням величини оцінки одного року страхового стажу (коефіцієнт стажу з урахуванням кратності) в розмірі 1%. Згідно вказаного перерахунку розмір пенсії за віком позивача з 01.01.2018р. становить 11166,55грн. та виплачується з дня нарахування. /а.с.14-15, 77/ Не погоджуючись з перерахованим розміром пенсії в розмірі 11166,55грн., з використанням величини оцінки одного року страхового стажу (коефіцієнт стажу з урахуванням кратності) в розмірі 1%, а не 1,35%, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 року (надалі Закон України №1058-ІV - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з ч.1 ст.25 Закону України №1058-ІV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс = (См*Вс)/100%*12, де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08 %. Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. 11.10.2017р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017р. (надалі-Закон України №2148-VIII), яким, зокрема, внесено зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09 березня 2003 року. Законом України №2148-VIII у ч.1 ст.25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» друге речення абзацу п`ятого викладено в такій редакції: «За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%». Частиною 43 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Відповідно до п. 44 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. Аналіз наведених правових норм свідчить, що пенсії, призначені відповідно Закону №1058-ІV з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, а середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 01.10.2017 по 31.12.2017. Колегією суддів встановлено, що позивачу пенсія призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Отже, остання підлягає перерахунку з 01 жовтня 2017 року з врахуванням частин 4-3, 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при перерахунку пенсії відповідач правомірно застосував показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, відповідно до частини 4-3 в Прикінцевих положень Закону №1058-ІV. Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання позивача на порушення відповідачем його конституційного права, передбаченого ст.22 Конституції України, оскільки, як зазначено у відзиві на позовну заяву, після перерахунку пенсії позивача, її розмір збільшився. Таким чином, безпідставними є доводи позивача щодо погіршення умов його пенсійного забезпечення, позаяк відповідачем не вчинено дій, спрямованих на зменшення його розміру пенсії у порівнянні з попереднім розміром. Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в ухвалах від 12.07.2019р. (справа №120/705/19-а), від 25.04.2019 (справа № 0840/3529/18), від 05.02.2020р. (справа №822/3781/17). Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява №33202/96, п.120, ЕСНR 2000-1, «Онерллдіз проти Туреччини» [ВП], заява №48939/99, п.128, ЕСНR 2004-ХП, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року та «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року та «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128 та «Беєлер проти Італії», п. 119) (п. 70). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі», п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, - санкціонування неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», заява №36548/97, п.58, ЕСНR 2002-VIII) (п. 71). У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2015р. №8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.