Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/13673/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 року справа №200/13673/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року у справі № 200/13673/19-а (головуючий І інстанції Кошкош О.О., текст рішення складено у приміщенні суду вул. Добровольського, 1, м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: В листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (далі-відповідач, орган соціального захисту), в якій просила визнати незаконним та скасувати рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги, зобов`язати призначити та виплатити державну допомогу при народженні дитини (а.с.3-5). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково (а.с. 63-64). Скасовано рішення Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області від 11 листопада 2019 року про відмову ОСОБА_1 в наданні державної допомоги при народженні дитини. Зобов`язано Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та здійснити виплату державної допомоги при народжені дитини за заявою ОСОБА_1 . В решті заявлених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судового збору шляхом стягнення коштів з позивача та відповідача на користь Державного бюджету України. Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій послався на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року і прийняти нове про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що на підставі рішення про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 11.11.2019 року позивачу було направлено повідомлення № 08/3-03534 від 11.11.2019 року про відмову в наданні державної допомоги сім`ям з дітьми з роз`ясненням щодо умов призначення допомоги при народженні дитини, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми». Вважає, що на батьків покладено обов`язок щодо своєчасного звернення до органу соціального захисту населення для призначення допомоги при народженні дитини. Пасивна поведінка позивача стосовно реалізації своїх законних прав за наявності на те підстав та обставин не може ставитись у вину органу державної влади (а.с. 65-68). Сторони, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заявили клопотання про розгляд справи без їх участі. Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Згідно вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне. Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 11) ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_1 народила дитину ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , яке видано Новогродівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с.12). Позивача та її дитину 07.11.2019 року органом соціального захисту населення взято на облік, як внутрішньо переміщених осіб (а.с. 13-14). 7 листопада 2019 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. 11 листопада 2019 року Управлінням соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області прийнято рішення про відмову в призначені допомоги. 11 листопада 2019 року складено повідомлено про відмову в наданні державної допомоги сім`ям з дітьми, з огляду на те, що ОСОБА_1 пропустила дванадцятимісячний строк для звернення з заявою про призначення допомоги при народженні дитини (а.с. 18). Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Спірним питанням цієї справи є правомірність дій органу соціального захисту населення щодо відмови у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. В статті 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Приписами статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. В силу вимог частини 1 статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III (далі - Закон № 2402-III), з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі-Закон № 2811-XII) та іншими законами України. Зокрема, допомога при народженні дитини є видом державної допомоги сім`ям з дітьми, закріпленим у статті 3 Закону № 2811-XII. Згідно статті 10 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Частиною 7 статті 11 Закону № 2811-XII визначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Відповідно до пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року) «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , як мати малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулася із заявою про призначення і виплату їй допомоги при народженні дитини до відповідача, проте звернення відбулося пізніше 12 місяців з дня народження дитини. Разом з тим, ця обставина не позбавляє позивача та її дитину права на отримання допомоги виходячи з наступного. Колегія суддів зазначає, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Таким чином, з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, позивач, у даному випадку, має право на звернення до органу соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини та отримання цієї допомоги. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а та від 2 жовтня 2018 року у справі № 495/3711/17. Крім того, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Стосовно доводу апелянта про обов`язок батьків своєчасного звернення за вказаною допомогою суд зазначає наступне. На час народження дитини позивач перебувала в місті Донецьк. Загальновідомим є той факт, що з квітня 2014 року м. Донецьк є непідконтрольним українській владі. Позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення бойових дій що в свою чергу мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням вказаної допомоги. Таким чином, враховуючи те, що неповнолітня особа ОСОБА_2 є громадянином України і має рівні права передбачені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, які визначають права та свободи дітей, а допомога, яка призначається вважається власністю дитини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку скасувавши рішення Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області щодо відмови в отриманні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов`язавши відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини. Враховуючи встановлені по справі обставини, суд вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись статтями 243, 244, 250, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року у справі № 200/13673/19-а за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року у справі № 200/13673/19-а - залишити без змін. Повний текст постанови складений 18 березня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя І.В. Геращенко Судді Т.Г. Арабей А.А. Блохін