Постанова 4814 № 537/5404/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/5404/19 Номер провадження 33/814/239/20Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О. В. Доповідач ап. інст. Харлан Н. М. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2020 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Харлан Н.М., з секретарем Лимар О.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника в його інтересах - адвоката Коваля С.М., головного спеціаліста Державної служби України з безпеки на транспорті Звягольського В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 січня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого у АДРЕСА_1 , працюючого водієм таксі, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн. Згідно з постановою, 20.12.2019 року в 13 год. 10 хв., головним спеціалістом відділу контролю управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, за результатами проведення перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_1 , вчинив порушення в порядку провадження господарської діяльності, а саме виконував перевезення пасажирів на таксі без наявності відповідної ліцензії, без реєстрації як суб`єкт господарювання, чим порушив порядок проведення господарської діяльності, тобто ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП. Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить постанову скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що він перевозив свого знайомого, а табличку з зображенням кубиків поставив на кришу автомобіля з метою заїхати на територію лікарні. Грошей він зі знайомого не брав та господарською діяльністю з перевезення пасажирів без ліцензії не займається. Вказує, що письмові пояснення він писав 28.01.2019 в судовому засіданні під психологічним тиском, у зв`язку з чим обмовив себе. Звертає увагу, що з доданого до протоколу фотознімку вбачається відсутність на автомобілі спеціальних розпізнавальних знаків таксі. Крім цього, відсутні будь-які відомості про джерело походження фотознімку, за допомого якої техніки здійснено фотографування та яким чином здійснено виготовлення фото. Також зазначає, що ані у протоколі, ані у постанові суду не вказано чи отримувалися кошти за здійснення господарської діяльності, оскільки факт отримання грошей він заперечував. Вказує, що у протоколі не зазначено норму закону, яка передбачає ліцензування та фактично не сформульована об`єктивна сторона правопорушення, не зазначено точних обставин вчинення адміністративного правопорушення, яким чином він здійснював господарську діяльність, кому та коли надавав послуги. В протоколі не вказано свідків події. Посилається на те, що його дії не містять ознак здійснення господарської діяльності - систематичність, виконання на професійній основі, а саме вчинення три і більше разів, а також отримання від здійснення зазначеного виду діяльності доходу, що свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та виступ захисника в його інтересах Коваля С.М. на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення представника Державної служби України з безпеки на транспорті Звягольського В.П. проти її задоволення, дослідивши наявні у справі докази, давши їм аналіз та оцінку, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Даної норми закону суд першої інстанції дотримався не у повній мірі та дійшов помилкових висновків з огляду на таке. Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Так, норма ст. 164 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону, що регулює певні види господарської діяльності, тому в протоколі про адміністративне правопорушення має зазначатися відповідна норма спеціального закону, який регламентує господарську діяльність, що потребує ліцензування або державну реєстрацію суб`єкта господарювання. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 0017568 від 20.12.2019 ОСОБА_1 ставиться у провину провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів на таксі на Т.З. «Сhevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 без реєстрації як суб`єкта господарювання, та без одержання ліцензії на даний вид господарської діяльності, у зв`язку з чим ним було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП. З огляду на це, у протоколі, особа яка його складала, мала навести відповідні норми закону, що регулюють заняття господарською діяльністю з перевезення пасажирів, та яку саме порушив ОСОБА_1 і у чому це виразилося, а тому не викладено повно фактичних обставин правопорушення, не зазначено, чи був автомобіль обладнаний як таксі, не вказано осіб, яким він надавав послуги таксі на платній основі, чи існувала регулярність таких послуг та чи взагалі такі послуги надавалися. Не містить висновків щодо даних обставин і постанова судді місцевого суду. Наявність однієї фотографії, доданої до протоколу про адміністративне правопорушення без опису того, що саме на ній відображено, на яку посилається суд першої інстанції як на доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, не може свідчити про беззаперечне підтвердження вини особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Поряд із тим, за змістом наведеної норми закону відповідальність за вказане правопорушення наступає перш за все, за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Тобто у даному випадку особа, яка розглядає провадження про адміністративне правопорушення, мала з`ясувати, чи займався ОСОБА_1 таким видом господарської діяльності, як перевезення пасажирів. Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року №222-VIII, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи у період зупинення дії ліцензії повністю або частково, невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, порушення ліцензіатом строку повідомлення про всі зміни даних, зазначених у заяві та документах, а також за наявності контролю за діяльністю ліцензіата у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України", суб`єкти господарювання притягаються до адміністративної відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення. Таким чином, складаючи протокол про адміністративне правопорушення, посадова особа, окрім порушення ч. 1 ст. 164 КУпАП, мала зазначити відповідну норму спеціального закону, який регламентує господарську діяльність, що потребує ліцензування або державну реєстрацію суб`єкта господарювання, встановити та опитати свідків, а саме: коли, кого і куди віз своїм автомобілем та скільки коштів отримав за свою послугу. На вказані недоліки не звернув увагу й суддя суду першої інстанції, який також не вказав у своїй постанові, які саме норми закону, що регулюють певні види господарської діяльності порушив ОСОБА_1 . Крім того, не було взято до уваги, що ОСОБА_1 не визнавав себе винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення та стверджував, що послуг з перевезення пасажирів він не надавав. За таких обставин, неконкретне викладення обставин правопорушення, відсутність посилання у протоколі на конкретну норму права, яку порушила особа, унеможливлювало прийняття по справі рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки виходячи зі змісту ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення. З огляду на наведене, постанова судді районного суду підлягає скасуванню, а оскільки протокол не містить даних про те, яку норму права порушив ОСОБА_1 , що регулює перевезення пасажирів на таксі, відсутні докази на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 січня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП скасувати, а провадженні в справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Н.М. Харлан