Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/22194/19

Справа № 344/22194/19 Провадження № 33/4808/129/20 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2020 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 постанову судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , громадянку України, визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнуто судовий збір, ВСТАНОВИВ : Оскарженою постановою судді суду першої інстанції встановлено, що 16 грудня 2019 року о 04.45 год. в м. Івано-Франківськ по вул. Надрічна, 60, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Сеат Алтеа, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовилась в присутності двох свідків. Своїми вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях події та складу адміністративного правопорушення. Мотивує вимоги апеляційної скарги тим, що постанова є незаконною. Пояснює, що з 03 грудня 2019 року офіційно розлучена і самотужки виховує доньку. Під час розгляду справи нею тричі подавалась заява із проханням перенести слухання у зв`язку з хворобою її малолітньої доньки, оскільки немає на кого її залишити. В заявах вона зобов`язувалась принести довідки. На час написання заяв довідок у неї не було, отримала вона їх тільки після одужання доньки. Вважає, що суддя суду першої інстанції всупереч вимогам ст. 268 КУпАП провів розгляд справи у її відсутність,а також, що порушено її право на захист. Зауважує, що відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, несе саме особа, яка керує транспортним засобом. Стверджує, що транспортним засобом не керувала, автомобіль працівниками поліції не зупинявся, а був припаркований по вул. Надрічна, 60, в м. Івано-Франківську. Зазначає, що з постанови судді не вбачається, що ним був досліджений відеозапис із нагрудної камери поліцейського. Не заперечує, що вживала алкоголь, однак наголошує, що транспортним засобом не керувала, а сиділа за його кермом із вимкненим двигуном, саме тому і відмовилась від освідування. Також вказує, що суд не досліджував та не врахував обставин, які повинні враховуватись при накладенні стягнення згідно з ст. 33 КУпАП. Оцінює свою поведінку 16 грудня 2019 року критично, однак вважає, що до адміністративної відповідальності її притягнуто незаконно. Просить звернути увагу на тяжкий моральний стан, оскільки на той час переживала розлучення з чоловіком. В судове засідання апеляційного суду з`явились особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , якій роз`ясненні права, передбачені ст. 268 КУпАП. ОСОБА_1 , яка вказала, що здійснюватиме свій захист самостійно, без участі захисника, підтримала вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просила скасувати постанову судді та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що необхідно відмовити в її задоволенні з наступних підстав. Так, відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Під час апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про порушення права на захист у зв`язку з проведенням судового засідання без її участі. Так, суддя суду першої інстанції прийняв рішення по справі 24 лютого 2020 року у відсутність ОСОБА_1 , навівши переконливі мотиви можливості провести розгляд справи без її участі. Справа перебувала на розгляді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з 17 січня 2020 року. ОСОБА_1 була належним чином сповіщена про місце та час розгляду справи 31 січня 2020 року, 13 лютого 2020 року, 24 лютого 2020 року. В той час, ОСОБА_1 тричі особисто через канцелярію суду подавала заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що самотужки виховує малолітню доньку, яка хворіє. Перенесення розгляду справи повинно бути зумовлене поважними причинами. Поважність причин неможливості взяти участь у судовому засіданні має довести особа, яка заявляє відповідне клопотання. На підтвердження зазначеної у клопотаннях обставини жодних документів закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції долучено не було. За таких обставин у судді суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку про поважність причин неявки ОСОБА_1 в судові засідання, в тому числі 24 лютого 2020 року. При цьому, суддя суду першої інстанції з метою повного забезпечення процесуальних прав ОСОБА_1 двічі відклав розгляд справи. В заявах ОСОБА_1 зобов`язувалась надати довідки, які б підтверджували підставність причин відкладення розгляду справи, після одужання дитини. Проте, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не надала доказів перебування її дочки на лікуванні в період часу, що включає 31 січня 2020 року та 13 лютого 2020 року (дати, на які було призначено судові засідання, перенесені судом), а долучена довідка від 25 лютого 2020 року про те, що дитина ОСОБА_2 не відвідувала ясла, садок, школу з 21 лютого по 26 лютого 2020 року з приводу «г. ларингіт», сама по собі не доводить поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 об`єктивно була позбавлена можливості брати участь у судовому засіданні 24 лютого 2020 року. Відомості, які вбачаються з матеріалів справи, не дають підстав для висновку, що ОСОБА_1 вживала будь-які заходи, які б вказували на те, що вона бажає заявити клопотання, подати докази, надати пояснення. Такі права можна реалізувати не тільки в судовому засіданні, а у інший спосіб, наприклад письмово. Так, особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. Тому, оскільки ОСОБА_1 знала про розгляд справи щодо неї в Івано-Франківському міському суді Івано-Франківської області, розгляд справи неодноразово відкладався за її клопотаннями, вона була своєчасно сповіщена про місце та час розгляду справи 24 лютого 2020 року, не подала доказів на підтвердження поважності причин неявки в це судове засідання та в попередні судові засідання, вважаю, що судом забезпечено в повній мірі дотримання її прав, передбачених ст. 268 КУпАП України, і завершення розгляду справи у її відсутність, не призвело до їх порушення. Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається із матеріалів справи, суддею суду першої інстанції з урахуванням вказаних вище вимог закону з`ясовані обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння є адміністративним правопорушенням і тягне за собою відповідальність аналогічно, як і за керування транспортним засобом у стані сп`яніння. Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніннязнайшов своє відображення у ст. 266 КУпАП, приписах Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядку). Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу, у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. Згідно з ч. 3 цієї статті у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п. 7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. Як визначено п. 3 Порядку, огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом. Відповідно до п. 6 цього Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. А згідно п. 8 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Вважаю, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз та оцінив їх у сукупності, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 16 грудня 2019 року серії ДПР18 № 311648 (а.с. 1), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 3), даними, що вбачаються з відеофайлів, які містяться на наданому Управлінням патрульної поліції в Івано-Франківській області компакт-диску «DVD-R» (прикріплений до обложки). Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 16 грудня 2019 року серії ДПР18 № 311648 (а.с. 1) 16 грудня 2019 року о 04.45 год. в м. Івано-Франківськ по вул. Надрічна, 60, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Сеат Алтеа, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовилась у встановленому законом порядку в присутності двох свідків.Порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським взводу 1 роти 2 БУПП в Івано-Франківській області, ДПП, капралом поліції Ляхович В.В., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним, свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , містить їх адреси. Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, щодо оскарження таких дій та його результатів. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. З письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 3) від 16 грудня 2019 року вбачається, що 16 грудня 2019 року о 05 год. 15 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Надрічна, 60, вони стали свідками того, що водій ОСОБА_1 автомобіля марки «Сеат Алтеа», номерний знак НОМЕР_2 , перебуває з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, та на вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі відмовилася. Доводів про зацікавленість чи упередженість свідків, зазначених у протоколі, письмові пояснення яких є в матеріалах справи, апелянтом не наведено. Відсутні відомості про те, що з певних причин свідки засвідчували обставини, викладені протоколі, під примусом. Апеляційним судом досліджено відеозаписи, які міститься на компакт-диску «DVD-R» в матеріалах справи, на яких відображено та безсторонньо зафіксовані нагрудними відеокамерами (відеореєстраторами) інспекторів патрульної поліції деякі обставини події, а саме: зупинений автомобіль, оголошення причин зупинки, процес перевірки документів, залучення свідків, як водій відмовляється від проходження огляду на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я в присутності свідків, роз`яснення прав, вручення документів. Погоджуюся з висновком судді суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 є особою, яка керувала транспортним засобом у розумінні ст. 130 КУпАП. Відповідно до пункту 27 Постанови ПВССУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Твердження ОСОБА_1 про те, що вона не керувала транспортним засобом, автомобіль працівниками поліції не зупинявся, а був припаркований по вул. Надрічна, 60, в м. Івано-Франківську, вона сиділа за його кермом із вимкненим двигуном, не знайшли свого підтвердження. Такі доводи не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в тому числі і відомостями з відеофайлів. Відомості, які вбачаються з відеофайлів, - зафіксовані обставини, поведінка поліцейських та водія, їх спілкування, спілкування пасажирів, вказують на те, що ОСОБА_1 виконувала функції водія під час руху транспортного засобу. На відеозаписі, зокрема, зафіксовано, як поліцейський після зупинки транспортного засобу перепитує ОСОБА_1 «Ви керували транспортним засобом?», на що остання відповідає « НОМЕР_3 , так», як пасажири того автомобіля неодноразово вказують на неї як на водія. За таких обставин, ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відомостей про те, що порушено ст. 266 КУпАП, приписи Інструкції та Порядку не здобуто як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду. Докази по справі про адміністративне правопорушення у своїй сукупності та взаємозв`язку вказують на те, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, у неї було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, вона на пропозицію поліцейського не погодилася пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я у присутності двох свідків, відповідно, поліцейський мав всі підстави скласти протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 , стверджуючи про недоведеність винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, на наводить жодних доводів того, що вона погодилася на вимогу поліцейського та пройшла огляд на стан алкогольного сп`яніння, які б свідчили про те, що нею не було допущено порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху. Перевіривши сукупність доказів по справі, вважаю, що викладеними матеріалами справи поза всяким розумним сумнівом доведено факт відмови особи, яка керувала транспортним засобом, - ОСОБА_1 , від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Враховуючи наведене, суддя суду першої інстанції, розглядаючи справу, дослідивши докази у справі, шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин та доказів зі змістом обставин, що ставляться особі у вину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення та з диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, іншими нормами чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_1 містять ознаки саме такого правопорушення. Також, доходжу висновку, що у суду першої інстанції були законні підстави для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Крім того, санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачено альтернативних видів покарання. Враховуючи наведене, підстав для скасування постанови судді не вбачається, а тому постанову судді необхідно залишити без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло