Ухвала КАС ВС № 580/1858/19

УХВАЛА 17 березня 2020 року Київ справа №580/1858/19 адміністративне провадження №К/9901/6260/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року в справі №580/1858/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області), у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність і винними дії керівника ГУ ПФУ в Черкаській області, що пов`язані з невиплатою заробітної плати за травень 2019 року; - стягнути з ГУ ПФУ в Черкаській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за травень 2019 року в сумі 13326,72 грн без урахування обов`язкових податків і зборів. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за травень 2019 року; - стягнуто з ГУ ПФУ в Черкаській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за травень 2019 року в розмірі 8977,50 грн (без урахування обов`язкових податків і зборів) - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; - відмовлено у задоволенні клопотань про винесення окремих ухвал в порядку вимог частини дев`ятої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно порушень, що містять ознаки кримінального правопорушення, згідно з статтями 175, 382 Кримінального кодексу України, та направлення їх прокурору або органу досудового розслідування (вх. від 17 вересня 2019 року). 16 лютого 2020 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року в справі №580/1858/19. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з таких підстав. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частин першої, четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, що не відносяться до справ незначної складності, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Скаржник на обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на наявність у спірних правовідносинах правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року в справі №826/10972/18, від 20 червня 2018 року в справі №825/203/16. Зазначає, що наведені ним у позовній заяві розрахунки щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідають вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, з урахуванням підвищення посадових окладів. Водночас, перевіряючи доводи касаційної скарги, Судом установлено, що аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також й у випадку, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року в справі №580/1858/19 повернути скаржнику. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, установленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська