Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.005037

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005037 пров. № А/857/1644/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Носа С.П., Сеника Р.П. з участю секретаря судового засідання Гром І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, ухвалене суддею Кузан Р.І. у м. Львові у справі № 1.380.2019.005037 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд: - визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням заробітку, що враховується при призначенні пенсії відповідно до довідки № 173 від 20.04.2017 року, виданої AT «Золотодобувна компанія «Полюс» та довідки № 109 від 18.09.2017 року, виданої ТзОВ «Максіма» та із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017 рік; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області призначити пенсію за віком з моменту звернення, а саме з 06.11.2018 року з врахуванням довідки № 173 від 20.04.2017 року, виданої AT «Золотодобувна компанія «Полюс» та довідки № 109 від 18.09.2017 року, виданої ТзОВ «Максіма» відповідно до офіційно встановленого курсу рубля на момент звернення за призначенням пенсії за Списком № 2 та із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017 рік в розмірі 5377,90 грн. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що є інвалідом ІІІ групи з 16.04.1999 року, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності. 06.11.2018 року звернувся до Миколаївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах з досягненням 56 річного віку за Списком №

2. Однак, після перерахунку пенсії розмір пенсії не змінився, тому позивач в травні 2019 року звернувся до відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 14 за роз`ясненням та повторно долучив довідки про заробітну плату № 173 від 20.04.2017 року AT «Золотодобувна компанія «Полюс» та № 109 від 18.09.2017 року ТзОВ «Максіма». Проте, відповідач листом № 30/д-8/17 від 12.07.2019 року повідомив позивача, що оскільки пенсія за віком за Списком № 2 не призначалась, а лише здійснено перевід з одного виду пенсії на інший, тобто здійснено перерахунок пенсії, то долучені позивачем довідки про заробітну плату не враховувались. Позивач вважає, відмову Пенсійного фонду про неврахування вказаних довідок, виданих за час роботи у Російській Федерації при обчисленні пенсії неправомірною, оскільки відповідно до статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання законної сили вказаної Угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. У випадку, якщо держава-учасник Угоди запровадила національну валюту, розмір заробітку визначається, виходячи з офіційного курсу на момент призначення пенсії. Позивач вважає, що на підставі цієї норми має право на врахування при обчисленні пенсії стажу та заробітної плати, отриманих за період роботи на території Російської Федерації. На думку позивача, відповідач порушив право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення і зазначає, що ефективним способом захисту порушеного права є визнання дій відповідача щодо відмови у призначення пенсії протиправними та зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком з урахуванням довідок про розмір заробітної плати за час роботи на території Російської Федерації. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням заробітку, що враховується при призначенні пенсії відповідно до довідки № 173 від 20.04.2017 року виданої AT «Золотодобувна компанія «Полюс» і довідки № 109 від 18.09.2017 року виданої ТзОВ «Максіма» та із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017 рік. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту звернення, а саме з 06.11.2018 року з врахуванням довідки про зарплату № 173 від 20.04.2017 року виданої AT «Золотодобувна компанія «Полюс» і довідки № 109 від 18.09.2017 року виданої ТзОВ «Максіма» відповідно до офіційно встановленого курсу рубля на момент звернення за призначенням пенсії за Списком № 2 та із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017 рік в розмірі 5377,90 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1536,80 грн. Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив відповідач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції, при вирішенні справи та прийнятті оскарженого рішення, порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини справи. Відповідач у апеляційній скарзі зазначив, що позивач з 16.04.1999 року отримував пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка з 01.01.2004 року перерахована за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На підставі заяви позивача від 06.11.2018 року позивача переведено на пенсію за віком за Списком № 2 зі зменшення пенсійного віку виходячи із заробітку, з якого раніше обчислювалась пенсія, та з урахуванням стажу, набутого після призначення пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач зазначив, що період 2002-2004 року та 2010-2011 роки не зарахував до трудового стажу позивача, оскільки, згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць вищезазначеної Угоди та заробітна плата за цей період, враховуються лише при первинному призначенні пенсії. Відповідач зазначає, що перерахунок пенсій з урахуванням стажу та заробітної плати, набутих на території інших держав-учасниць після призначення пенсії в Угоді не передбачений. Цих обставин, на думку відповідача, суд першої інстанції не врахував, а тому прийняв неправильне рішення про задоволення позову. Заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що з 16.04.1999 року позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності, як інвалід ІІІ групи на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення». 06 листопада 2018 року у зв`язку з досягненням 56 років ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 16 січня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на підставі розпорядження № НОМЕР_1 провело ОСОБА_1 перерахунок пенсії. При проведенні перерахунку пенсії період роботи ОСОБА_1 в АТ «Золотодобувна компанія «Полюс» (Російська Федерація) протягом 2002-2004 років та в ТзОВ «Максіма» (Російська Федерація) з 2006 по 2011 роки до пільгового стажу не зарахований. У зв`язку з тим, що після проведення перерахунку розмір пенсії не змінився ОСОБА_1 в травні 2019 року звернувся до відповідача за роз`ясненням. При цьому, повторно подав довідку про заробітну плату № 173 від 20.04.2017 року видану AT «Золотодобувна компанія «Полюс» та довідку № 109 від 18.09.2017 року видану ТзОВ «Максіма». 12.07.2019 року відповідач листом № 30/Д-8/17 повідомив позивача про те, що порядок призначення пенсії громадянам держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, визначений Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення. Враховуючи положення цієї Угоди, стаж, набутий на території будь-якої з держав учасниць Угоди та заробітна плата за цей період, враховується лише при первинному призначенні пенсії. Перерахунок пенсії з урахуванням стажу та заробітної плати, набутих після призначення пенсій на території інших держав-учасниць в Угоді не передбачений. З огляду на це, для обчислення пенсії довідку про заробітну плату № 173 від 20.04.2017 року, видану AT «Золотодобувна компанія «Полюс» та довідку № 109 від 18.09.2017 року, видану ТзОВ «Максіма», відповідач не врахував. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач 06.11.2018 року вперше звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №

2. Тому, відповідач, на думку суду, відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, при призначенні пенсії позивачу мав врахувати довідку про заробітну плату № 173 від 20.04.2017 року видану AT «Золотодобувна компанія «Полюс» та довідку про заробітну плату № 109 від 18.09.2017 року видану ТзОВ «Максіма». Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, оскільки ОСОБА_1 06 листопада 2018 року у зв`язку з досягненням 56 років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії у якій просив здійснити перерахунок пенсії та у графі «вид пенсії» вказав «перехід на інший вид пенсії». Отже, позивач не звертався до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, як вказав суд першої інстанції. При цьому, відповідно до заяви від 06.11.2018 року, відповідач перевів позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Положеннями частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі Закон № 1058-IV) закріплено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. Відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Тобто, переведення на інший вид пенсії відбувається у випадку, якщо цей вид пенсії регламентований одним законом, а призначення пенсії відбувається у випадку переходу на вид пенсії регламентований іншим Законом. У спірних правовідносинах позивач виявив бажання перейти з пенсії по інвалідності на пенсію за віком в межах одного Закону № 1058-IV. Тому, в цьому випадку призначення пенсії за віком не здійснюється, а відбувається переведення на пенсію за віком. При цьому, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Частиною 4 статті 42 Закону № 1058-IV визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Згідно із статтею 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону. Відповідно до частини 1 статті 1 цього Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Сплата страхових внесків здійснюється виключно у грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що перерахунок пенсії проводиться за умов, що фізична особа є застрахованою, продовжувала працювати після призначення (попереднього перерахунку) пенсії та за наявності страхового стажу не менше як 24 місяці. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Статтею 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення складається із законів України та з міжнародних договорів щодо пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Згідно із статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають. Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод. Згідно зі статтею 6 зазначеної Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав № 01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди. Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії, а не її перерахунку та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії. Вказана вище правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 459/955/15-а, від 27.02.2018 року у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 року у справі № 686/4998/15. За наведених обставин, враховуючи те, що позивач працював в АТ «Золотодобувна компанія «Полюс» (Російська Федерація) протягом 2002-2004 років та в ТзОВ «Максіма» (Російська Федерація) з 2006 по 2011 роки після призначення пенсії, апеляційний суд дійшов висновку, що довідка про заробітну плату № 173 від 20.04.2017 року, видана AT «Золотодобувна компанія «Полюс» та довідка про заробітну плату № 109 від 18.09.2017 року, видана ТзОВ «Максіма» при обчисленні пенсії не враховуються, тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову з вищевикладених мотивів. Судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.005037 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді С. П. Нос Р. П. Сеник