Постанова Київський апеляційний суд № 761/35015/17

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2020 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 761/35015/17 Номер провадження 22-ц/824/4380/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Шахової О. В., за участю секретаря судового засідання - Русинчук І. І., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, постановлену під головуванням судді Мальцева Д. О., у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за комунальні послуги, в с т а н о в и в : У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги з центрального опалення у сумі 25 116 грн., 14 коп., 3% річних, інфляційну складову боргу у розмірі 6 355 грн. 21 коп. та судовий збір у розмірі 800 грн. 02 листопада 2017 Шевченківським районним судом міста Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованість за комунальні послуги з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних у розмірі 31 471 грн. 35 коп. та судового збору у розмірі 800 грн. У грудні 2017 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до вищезазначеного суду з заявою, у якій просив визнати, що протягом опалювальних сезонів 2014-2015 р.р., 2015-2016 р.р., 2016-2017 р.р. послуги централізованого опалення від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» мешканцям багатоквартирного будинку і власникам помешкань за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з нормами передбаченими положеннями документів затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 та Постановою КМУ від 17 лютого 2010 року № 151, не надавалися або надавалися неналежним чином; скасувати судовий наказ Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року (а.с. 81 - 82) заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу залишено без розгляду. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, у червні 2018 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 02 листопада 2017 року Шевченківським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з скаржника на користь ПАТ «Київенерго» заборгованість за комунальні послуги, з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних у розмірі 31 471 грн. 35 коп. та судового збору у сумі 800 грн. 06 листопада 2017 року вищевказаний судовий наказ було направлено на адресу скаржника, проте отриманий останнім він був лише 30 листопада 2017 року. Скаржник зазначає, що 08 грудня 2017 року він звернувся до суду з заявою про скасування вищевказаного судового наказу, разом з тим, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року його заява була залишена без розгляду. На думку скаржника, висновок суду першої інстанції про те, що строк на звернення до суду з заявою про скасування судового наказу сплинув, а клопотання про поновлення вказаного строку боржником подано не було, не відповідає обставинам справи, оскільки копія судового наказу була отримана боржником 30 листопада 2017 року, в зв`язку з чим вищевказана заява була подана в строк на звернення до суду з заявою про скасування судового наказу. Таким чином, на думку скаржника, ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2018 року (а.с. 99 - 100) відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , у зв`язки з чим відповідно до супровідного листа (а.с. 101) оригінал апеляційної скарги з додатками та примірником, а також оригінал квитанції про сплату судового збору повернуто скаржнику. Постановою Верховного Суду від 15 січня 2020 року (а.с. 144 - 145) касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2018 року скасовано, справу передано до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року справу прийнято до розгляду та призначено у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи. До суду апеляційної інстанції сторони не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, у зв`язку з чим, колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності останніх. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що строк на звернення до суду з такою заявою сплинув, а клопотання про поновлення вищевказаного строку боржником подано не було. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Відповідно до ч. 1 ст.. 105 ЦПК України, в редакції чинній станом на день прийняття рішення про видачу судового наказу, боржник має право протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 4-1 частини першої статті 96 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 1051 ЦПК України, в редакції чинній станом на день прийняття рішення про видачу судового наказу, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 105 цього Кодексу, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. У разі якщо суд прийшов до висновку про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, який набрав законної сили, то в ухвалі про прийняття такої заяви до розгляду суд має вирішити питання про зупинення виконання судового наказу. Нормами процесуального закону зокрема ст.ст. 120-123 ЦПК України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Частиною 4 ст. 169 ЦПК України визначено, що днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до ст. 272 цього Кодексу. Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, 06 листопада 2017 року Шевченківським районним судом міста Києва направлено на адресу скаржника копію судового наказу від 02 листопада 2017 року з матеріалами заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 19). Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, скаржником було отримано вищевказаний судовий наказ та додані до нього документи 30 листопада 2017 року (а.с. 84), а заяву про скасування судового наказу подано 08 грудня 2017 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с. 22). Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Таким чином, для боржника перебіг строку для подачі заяви про скасування судового наказу розпочався 01 грудня 2017 року, а останній день такого строку припав на 11 грудня 2017 року. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що заява про скасування судового наказу подана боржником в строк передбачений ч. 1 ст. 105 ЦПК України (в редакції чинній станом на день прийняття рішення про видачу судового наказу), в зв`язку з чим, у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення вищевказаної заяви без розгляду. Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367-368, 369, 371, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 13 березня 2020 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: В. В. Саліхов О. В. Шахова