Постанова 4813 № 501/402/19

Номер провадження: 22-ц/813/1203/20 Номер справи місцевого суду: 501/402/19 Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.03.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Черевка П.М., за участю секретаря Фабіжевської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 14 лютого 2019 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, ВСТАНОВИВ: 08 лютого 2019 року представник КП «АСТ» звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на відоме нерухоме майно відповідача, а саме: об`єкт нерухомого майна: садовий будинок, об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 ; накласти арешт на рухоме майно автомобіль MERCEDES- BENZ 240D, державний № НОМЕР_1 . Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 14 лютого 2019 року заяву представника КП «АСТ» задоволено. Накладено арешт на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1726439151237; автомобіль MERCEDES-BENZ 24OD, державний номер НОМЕР_2 . Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. У судове засідання до суду апеляційної інстанції 05 березня 2020 року сторони у справі не з`явилась, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 16 березня 2020 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду. Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 149 Цивільного процесуального Кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Стаття 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» зазначено, що право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З матеріалів справи вбачається, що постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2018 року ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з позивачем, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення ДТП (а.с. 8). Згідно мотивувальної частини постанови вказано, що внаслідок ДТП транспортні засоби: спецтранспорт AGG2752ШДУ державний номер НОМЕР_3 та автомобіль «TOYOTA Segugia» державний знак № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_2 , зазнали механічних ушкоджень. 22 січня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до КП «Автобаза санітарного транспорту» із заявою про відшкодування шкоди завданої ДТП, що підтверджується копією заяви. Згідно звіту №120-1-18 про оцінку вартності відновльвального ремонту автомобіля «TOYOTA Segugia» державний знак № НОМЕР_4 вартість матеріального збитку складає 895265,57 гривень. На підстав претензії власника пошкодженого транспортного засобу, КП «Автобаза санітарного транспорту» добровільно здійснило виплату ОСОБА_2 відшкодування шкоди у розмірі 921265,97 гривень, що підтверджується копією платіжного доручення №59 від 13.02.2019р. Від ДТП КП «Автобаза санітарного транспорту» зазнало матеріальної шкоди у вигляді пошкодженого автомобіля мікроавтобуса медичної допомоги AGG2752ШДУ державний номер НОМЕР_3 , який складається із суми 70355 гривень, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копією акту огляду транспортного засобу, рахунку, платіжного доручення №6884 від 15.11.2018р. Враховуючи заявлення в подальшому позовних вимог про відшкодування шкоди, суд першої інстанції вірно вважав, що у КП «Автобаза санітарного транспорту» виникло право регресної вимоги до відповідача та відшкодування шкоди, заподіяному майну позивача внаслідок ДТП. Враховуючи викладені вище вимоги позивача, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке є у відповідача. Невжиття таких заходів може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Апеляційний суд звертає увагу, що забезпечення позову у даній справі не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли щодо відшкодування шкоди у порядку регресу. У разі задоволення позову фактично потребуватиме виконання рішення суду про виплату значної суми компенсації, а тому забезпечення позову, накладене судом першої інстанції на садовий будинок об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , є обґрунтованим. Скаржник в своїй апеляційній скарзі не довів обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є такими, що не відповідають обставинами справи. Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 14 лютого 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 16 березня 2020 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький П.М. Черевко