Постанова 4819 № 654/2026/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2020 року м. Херсон справа № 654/2026/19 провадження № 22-ц/819/270/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Склярської І.В., Чорної Т.Г., секретарПавловська Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Голопристанського районного суду Херсонської області у складі судді Данилевського М.А. від 04 листопада 2019 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: У червні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 15 березня 2013 року сторони уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві ОСОБА_1 підтвердив, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Посилаючись на те, що банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого угодою ліміту, а останній своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 30 квітня 2019 року становить 126 374,25грн, із яких: 4552,91 грн-заборгованість за кредитом, 121 821,34 грн проценти за користування кредитом за період з 15.03.2013 року по 31.01.2018 року, а також судові витрати в розмірі 1921 грн. Заочним рішенням суду від 04 листопада 2019 року позов задоволено частково та постановлено: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 4552 грн 91 коп., а також судовий збір в розмірі 1921 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційний скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку в цій частині задовольнити в повному обсязі, зазначаючи, що висновки суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами не відповідають обставинам справи та положенням цивільного законодавства щодо права кредитора на одержання від позичальника процентів за користування кредитом, а також суперечить висновкам Верховного Суду та європейським правовим нормам, що регулюють функціонування кредитних правовідносин та банківського сектору економіки. Письмовий відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Рішення суду в оскарженій частині мотивовано тим, що витребувана банком заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом не підлягає стягненню з відповідача, оскільки надані позивачем докази не свідчать про те, що банк дотримався вимог закону про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17. В процесі розгляду справи суд встановив, що 15 березня 2013 року сторони уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. Згідно із вказаною анкетою заявою ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну карту кредитку «Універсальна» та погодився, що дана заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. В анкеті-заяві міститься підпис ОСОБА_1 як позичальника та відмітка про те, що він ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, погоджується з ними. Анкета-заява не містить будь-яких умов кредитного договору, розміру встановленого банком на платіжну кредитну карту кредитного ліміту, а у наданому банком витязі із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» зазначено, зокрема, базову процентну ставку, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань. Вказаний витяг із тарифів не підписаний позичальником (а.с.7,8). За розрахунком банку станом на 30.04. 2019 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 126 374,25гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 552,91грн та заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 15.03.2013 року по 31.01.2018 року в сумі 121 821,34грн. Обґрунтовуючи вимоги про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі розмір і порядок нарахування боргу, банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15 березня 2013 року послався як на Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», так і на витяг із Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду до суду першої інстанції та до апеляційного суду не з`явися, своїх заперечень проти позову не виклав та до суду не надіслав, факт укладення кредитного договору із позивачем та викладені останнім умови цього договору не заперечив і не спростував. Врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 при виборі і застосуванні норм права у спірних правовідносинах, суд не зважив, що встановлені судами обставини у цих справах є різними, оскільки наведені Великою Палатою Верховного Суду висновки ґрунтуються на тому, що умови кредитування, зазначені в доданих банком до позовної заяви Умовах та правилах банківського обслуговування, та наданих відповідачеві при підписанні анкети-заяви є різними, що у спірних правовідносинах не встановлено. Із наданих позивачем доказів вбачається, що 15.03.2013 року банк видав ОСОБА_1 кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до серпня 2016 року. ОСОБА_1 , починаючи з 15 березня 2013 року використовував кредитну карту за призначенням, отримуючи готівкові кошти та розраховуючись за придбаний товар у закладах торгівлі і за отримані послуги. Відомості про те, що ОСОБА_1 наданий безпроцентний кредит чи про те, що обов`язковий щомісячний платіж ОСОБА_1 здійснював без врахування нарахованих банком процентів в матеріалах справи відсутні. Таким чином, висновок суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами є помилковим. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки (частини 1-4, 6 статті 1056-1 ЦК України). Відповідно до наданого банком витягу із тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» визначена ним базова процентна ставка в місяць є змінюваною та становить на дату укладення договору 2,5% в місяць; за тратами, здійсненими з 01.09.2014р.-2,9% в місяць; за тратами, здійсненими з 01.04.2015р.-3,6% в місяць. Із долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що витребуваний позивачем розмір заборгованості зі сплати процентів розрахований до 31.08.2014 року із розрахунку процентної ставки у розмірі 30% на рік; з 01.09.2014 року - із розрахунку процентної ставки у розмірі 34,80% на рік; з 01.04.2015 року- із розрахунку процентної ставки у розмірі 43,20% на рік. В усіх випадках, починаючи з 30.06.2014 року, проценти нараховувалися на кредит у розмірі 4 552,91 гривню (а.с.5-6). Разом з тим, згідно із випискою по рахунку відповідача останній не користувався кредитом з 16 травня 2014 року, тому підстави для нарахування йому процентів за користування кредитними коштами за збільшеною з 01.09.2014 року та з 01.04.2015 року процентною ставкою відсутні. Крім того при визначенні розміру заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом врахуванню відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягає висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах, зокрема, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, за яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Враховуючи, що відповідно до Умов та правил надання банківських послуг строком кредитування (повернення кредиту) є останній день місяця, вказаного на платіжній карті та таким днем у спірних правовідносинах є 31 серпня 2016 року, починаючи з 01.09.2016 року банк втратив право нараховувати відповідачеві проценти за користування кредитом. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню нараховані станом на 01.09.2014 року проценти за ставкою 30% на рік (2,5% на місяць) у розмірі 1 842,91грн та нараховані за такою ж ставкою проценти за користування кредитом у період з 01.09.2014 року по 31 серпня 2016 року у розмірі 2 787,96грн (1 042,24+1 745,72 згідно з наданим банком розрахунком), а всього підлягає стягненню 4 630,87 гривень (1 842,91+2 787,96). З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 4 630,87гривень. У зв`язку з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до частин першої та 13 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 109,50гривень (4 630,87х100:121 821,34=3,8%; 2 881,50х3,8:100),(а.с.72, 82). В іншій частині рішення суду як неоскаржене в силу статті 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції не переглядається. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 04 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 4 630,87грн (чотири тисячі шістсот тридцять гривень 87коп.) та понесені на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги витрати у розмірі 109, 50 грн (сто дев`ять гривень 50 коп.). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає як ухвалена у малозначній справі. Головуючий Л.В. Пузанова Судді: І.В. Склярська Т.Г. Чорна Повний текст постанови складено 13 березня 2020 року Суддя Л.В. Пузанова