Постанова 4821 № 712/3420/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/319/20Головуючий по 1 інстанції Справа №712/3420/19 Категорія: 311010000 Романенко В. А. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2020 року м.Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Храпка В.Д., Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б., за участю секретаря Матюхи В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргуДошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 55 «Лісовий куточок» Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2019 року, постановленого під головуванням судді Романенко В.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 55 «Лісовий куточок» Черкаської міської ради, третя особа: Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - в с т а н о в и в: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 55 «Лісовий куточок» Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона працювала на посаді інструктора із фізкультури Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) «Лісовий куточок» Черкаської міської ради ( далі дошкільний навчальний заклад). Наказом завідувача дошкільного навчального закладу від 16 січня 2019 року № 23 їй було оголошено догану за невиконання посадових обов`язків. Наказом завідувача дошкільним навчальним закладом від 24 січня 2019 року № 16 її було звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків на підставі п. 3 статті 40 КЗпП України. Зазначені в наказі № 23 від 16 січня 2019 року підстави для застосування дисциплінарного стягнення вважає необґрунтованими. Про факт притягнення до дисциплінарної відповідальності вона дізналась лише після звільнення. Вважає незаконним також наказ від 24 січня 2019 року № 16 про її звільнення, оскільки на робочому місці була відсутня по поважних підставах. Враховуючи викладене позивач просила суд визнати поважними причини пропуску та поновити строк звернення до суду, визнати протиправними наказ № 23 від 16 січня 2019 року про застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани, а також визнати протиправним наказ № 16 від 24 січня 2019 року про звільнення з роботи, поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2019 року залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2019 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інструктора з фізкультури Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 55 «Лісовий куточок» Черкаської міської ради. Стягнуто з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 55 «Лісовий куточок» Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 25 січня 2019 року по 05 грудня 2019 року, у розмірі 49 178 грн. 71 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. Стягнуто з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) «Лісовий куточок» Черкаської міської ради судовий збір в розмірі 1 536 грн. 80 коп. Звернуто рішення суду в частині поновлення на роботі до негайного виконання. В апеляційній скарзі Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 55 «Лісовий куточок» Черкаської міської ради просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в іншій частині позовних вимог залишити без змін, вважаючи рішення суду в цій частині необґрунтованим та прийнятим з недотриманням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем систематично допускалися порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку та встановленого для неї графіку роботи, неодноразово запізнювалася. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього трудового договору. Також судом не було взято до уваги покази свідків, допитаних у судовому засіданні і не було надано жодної правової оцінки долученого до матеріалів справи електронного доказу аудіо запису засідання профспілкового комітету. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити Дошкільному начальному закладу (ясла-садок) № 55 «Лісовий куточок» Черкаської міської ради у задоволенні апеляційної скарги, вважаючи, що аргументи скарги не відповідають обставинами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд проходить до наступних висновків. Судом встановлено, що 05 листопада 2018 року ОСОБА_1 наказом № 148 від 29 жовтня 2018 року призначено на посаду інструктора з фізкультури Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 55 «Лісовий куточок» Черкаської міської ради. Наказом № 23 від 16 січня 2019 року застосовано до ОСОБА_1 , інструктора з фізкультури дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 55 «Лісовий куточок» Черкаської міської ради дисциплінарне стягнення у вигляді догани на підставі доповідних записок : вихователя методиста ОСОБА_2 від 09 , 10 та 11 січня 2019 року; вихователя ОСОБА_3 від 09 січня 2019 року про порушення трудової дисципліни та Акту фіксації відмови від надання письмових пояснень від 09 січня 2019 року. 16 січня 2019 року методист ОСОБА_2 подала завідуючій дошкільним навчальним закладом доповідну записку, що ОСОБА_1 не планує та не проводить індивідуальної роботи. Невиконання посадових обов`язків негативно впливає на досягнення дітьми достатнього рівня фізичної та функціональної підготовленості. 16 січня 2019 року комісія у складі методиста Гончар І.В., медичної сестри ОСОБА_4 , голови профкому Славгородська-Козак О.В., завгоспа Бондар В.М. було складено акт про відсутність ОСОБА_1 із 13:25 год до 15:30 год. на робочому місці. 16 січня 2019 року було складено акт про відмову ОСОБА_1 від надання пояснень щодо порушення посадової інстанції, відмова проводити індивідуальну роботу. 17 січня 2019 року було складено акт про відмову ОСОБА_1 від надання пояснення про причини порушення трудової дисципліни. 18 січня 2019 року комісія в тому ж складі склала акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці із 14:20 год до 15:30 год. 21 січня 2019 року складено акт про відмову ОСОБА_1 від надання письмових пояснень щодо відсутності на роботі, порушення трудової дисципліни. 18 січня 2019 року методист ОСОБА_2 подала завідуючій дошкільним навчальним закладом доповідну записку, що ОСОБА_1 не готується належним до робочого дня (відсутні плани роботи). Неякісна підготовка до роботи може негативно вплинути на розвиток дітей, а також стати причиною травмування під час занять. 21 січня 2019 року було складено акт про відмову ОСОБА_1 від надання пояснень щодо порушення посадової інструкції, а саме п.2.6. 22 січня 2019 року до профспілкового комітету було направлено подання про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України. 23 січня 2019 року профспілковим комітетом Метельській О.М. було направлено запрошення на засідання 23 січня 2019 року. Відповідно до акту від 23 січня 2019 року ОСОБА_1 відмовилася від підпису про ознайомлення із запрошенням. 23 січня 2019 рок профспілковий комітет надав згоду на звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України. 24 січня 2019 року наказом № 16 було звільнено ОСОБА_1 з роботи за систематичне невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї Правилами трудового розпорядку згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України. Підставою для звернення стало відсутність на робочому місці 16 січня 2019 року з 13:25 год до 15:30 год та 18 січня 2019 року з 14:20 год до 15:30 год без поважних причин, а також неналежне виконання п. 2.6, 2.7 посадової інструкції. На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 поновлена на роботі і звільнена з роботи за власним бажанням. Відповідно до п. 3.2 Правил внутрішнього розпорядку Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 55 «Лісовий куточок» Черкаської міської ради (далі Правила внутрішнього розпорядку), затверджених загальними зборами трудового колективу від 28 березня 2018 року № 1, працівники дошкільного навчального закладу зобов`язані: своєчасно, до початку зміни, прибути на робоче місце та приготуватися до виконання трудових обов`язків; почати роботу відповідно до діючого режиму робочого дня; бути на роботі впродовж всієї зміни, за винятком перерви на відпочином та харчування; виконувати своєчасно та в повному обсязі робочі завдання (функціональні обов`язки), забезпечувати належну якість виконаних робіт. Відповідно до п. 5.2 Правил внутрішнього розпорядку на час роботи дошкільного начального закладу з 08:00 год до 18:00 год. За погодженням з профспілковим комітетом окремим групам працівників може бути встановлений інший час початку і закінчення роботи. Відповідно до п. 1.5 Правил внутрішнього розпорядку усі питання, пов`язані із застосуванням правил внутрішнього трудового розпорядку вирішує завідувач ДНЗ. Відповідно до п. 5.17 Правил внутрішнього розпорядку забороняється змінювати на власний розсуд графік роботи. З Правилами внутрішнього розпорядку ОСОБА_1 була ознайомлена 28 грудня 2018 року , про що свідчить її підпис. Завідуючою дошкільним навчальним закладом ОСОБА_1 було встановлено графік роботи із 9:00 год до 15:30 год, із обідньою перервою із 12:30 год до 13:00 год. Вказаний графік погоджено із профспілковим комітетом. Із вказаним графіком ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її підпис. Відповідно до п. 1.4 посадової інстанції інструктора з фізкультури Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 55 «Лісовий куточок» Черкаської міської ради (далі посадова інструкція) інструктор із фізкультури працює за графіком, затвердженим завідувачем дошкільного навчального закладу. Відповідно до п. 2.6 посадової інстанції інструктор з фізкультури визначає завдання і зміст кожного конкретного заняття чи іншої форми роботи з дітьми з врахуванням їхнього віку, підготовленості, індивідуальних психофізичних особливостей і самопочуття. Відповідно до п. 2.7 посадової інструкції інструктор із фізкультури проводить індивідуальні заняття з дітьми різних груп здоров`я. Із вказаною посадовою інструкцією ОСОБА_1 була ознайомлена 05 листопада 2018 року , про що свідчить її підпис. Відповідно до довідки фізичної особи-підприємця лікаря ОСОБА_5 від 22 квітня 2019 року, уточненої довідкою від 30 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 була на прийомі в лор лікаря 16 січня 2019 року о 14:15 год до 14:20 год, також була на прийомі 19 лютого 2019 року, 21 лютого 2019 року і 25 лютого 2019 року. Графік роботи лікаря з 08:00 год до 19:00 год. В заяві ОСОБА_1 на ім`я директора департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради від 07 березня 2019 року, головний спеціаліст з питань діловодства письмово підтвердила факт візиту заявника 07 березня 2019 року о 14:20 год. Відповідно до частин першої, сьомої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до положень статті 139 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статями 148-149 КЗпП України. Відовідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Згідно з статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення. За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України). Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України). У пункті 22 вищевказаної постанови роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця. Позивач ОСОБА_1 наказом № 23 від 16 січня 2019 року притягувалась до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Суд першої інстанції встановив, що вказаний наказ відповідає нормам закону. Сторони рішення суду в цій частині не оскаржували і тому апеляційний суд відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України вказане рішення не переглядає. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 16 січня 2019 року була відсутня на роботі, із 13:25 год до 15:30 год. Відсутність на роботі в даний час сторони не оспорюють. Відповідно до довідки лікаря ОСОБА_5 від 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 була на прийомі 16 січня 2019 року з 14:15 год до 14:20 год. Згідно п. 2.19 Інструкції про порядок видачі документі, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України № 455 від 13 листопада 2001 року особам, які самостійно звернулися по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченого печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов`язковим зазначенням часу проведення консультації. Тому суд приходить до висновку, що вказані довідки лікаря є належними доказами по справі. Вказану довідку ОСОБА_1 адміністрації дошкільного навчального закладу не надавала, а надала до суду під час розгляду справи, пояснити причини відсутності на роботі в цей час відмовилася. Враховуючи наведене можна прийти до висновку, що ОСОБА_1 за станом здоров`я могла звернутися за консультативною допомогою в неробочий час, повернутися на робоче місце, повідомити про причини відсутності на роботі. Проте ОСОБА_1 ці дії не виконала. 18 січня 2019 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі із 14:20 год до 15:30 год , посилаючись при цьому на відвідування нею Департаменту освіти та гуманітарної політики. Відсутність на роботі в цей час сторони не оспорюють. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який працює директором департаменту освіти пояснив, що не може підтвердити, або спростувати перебування ОСОБА_1 в цей час в нього на прийомі. На заяві ОСОБА_1 від 07 березня 2019 року, в якій вона просила підтвердити її візит 18 січня 2019 року о 14:20 год головний спеціаліст з питань діловодства та роботи із документами ОСОБА_7 підтвердила факт візиту до директора департаменту 07 березня 2019 року о 14:20 год. Інші докази про перебування ОСОБА_1 18 січня 2019 року у директора департаменту освіти суду не надано. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Отже суд враховує, що ОСОБА_1 не надала допустимих та достовірних доказів перебування її 18 січня 2019 року у директора департаменту освіти. Також суд враховує, що ОСОБА_1 , в порушення п. 1.5 і п. 5.17 Правил внутрішнього розпорядку не повідомила завідуючу дошкільним навчальним закладом про її відсутність, від дачі письмових пояснень відмовилася, із візитом могла звернутися в неробочий час, поскільки графік роботи департаменту освіти із 8:00 год до 17:15 год. Відповідно до ч. 1-3, 5, 8 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Аналогічні норми права викладені також у ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Із матеріалів справи вбачається, що засідання профспілкового комітету проведене у присутності ОСОБА_1 . Із заявою про відкладення засідання профкому для надання їй допомоги адвоката ОСОБА_1 не зверталась. В законі передбачено лише максимальні строки розгляду профспілковим комітетом подання про дачу згоди на звільнення, повідомлення власника або уповноваженого ним органу про прийняте рішення і строки протягом якого власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір. Мінімальні строки вчинення вказаних дій законом не передбачено. Не передбачено законом і письмове повідомлення рекомендованим листом. Тому посилання в рішенні суду на порушення вказаних норм є безпідставним. Суд першої інстанції також вказав, що ОСОБА_1 не пропустила строки звернення до суду. Проте такий висновок не відповідає матеріалам справи та нормам матеріального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 було видано трудову книжку в день звільнення 24 січня 2019 року. Проте ОСОБА_1 відмовилася ставити свій підпис в Книзі обліку руху трудових книжок, що підтверджується актом від 24 січня 2019 року. Факт отримання трудової книжки сторони в судовому засіданні не оспорювали. Із позовом звернулась до суду 13 березня 2019 року, тобто з пропуском строку на 13 днів. В обгрунтування пропуску вказаного строку ОСОБА_1 посилалась на суттєве погіршення стану здоров`я і проходження амбулаторного лікування. В підтвердження даного факту ОСОБА_1 надала суду довідку від 19 лютого 2019 року приватного лікаря ОСОБА_5 про призначення медикаментів для лікування, та записи цього лікаря від 21 лютого 2019 року і 26 лютого 2019 року про проходження лікування. Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Для встановлення початку перебігу такого строку визначальним є момент, коли працівнику було вручено копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (стаття 234 КЗпП України). Вирішуючи питання про поновлення строку, суд дає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до дати подання такого позову. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк подання позову. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця про звільнення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у § 35 рішення від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд. Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на оскарження рішення роботодавця про звільнення без доведеності поважності причин пропуску такого строку не забезпечило б рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України. До такого висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 760/7793/16-ц (провадження № 61-4415св19). Строк звернення до суду закінчився 25 лютого 2019 року. Позов подано до суду 13 березня 2019 року. В цей час ОСОБА_1 лікування проходила 1 день. Проте проходження амбулаторного лікування 1 день не пов`язано із непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили подати позов. У висновку Верховного Суду України , викладеного у постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16, вказано, що встановлені статтями 228, 223, КЗпП України строк звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Тому висновок суду першої інстанції про подачу позовної заяви в передбачений законом строки помилкове. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме, скасуванню рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Судові витрати необхідно віднести за рахунок держави. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 55 «Лісовий куточок» Черкаської міської ради задоволити. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2019 року змінити, скасувавши в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і в задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: