Постанова Рівненський апеляційний суд № 570/2223/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 березня 2020 року м. Рівне Справа № 570/2223/19 Провадження № 22-ц/4815/322/20 Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Гнатущенко Ю.В. Рішення ухвалене в м. Рівне Дата ухвалення повного тексту 16 грудня 2019 року Рівненський апеляційний суд : в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючий : Боймиструк С.В., судді: Бондаренко Н.В., Шимків С.С. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Курись О.П. на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів сплаченій як аванс в сумі 52960 грн (еквівалент 2000 доларів США). Позов мотивує тим, що 11.03.2019 між нею та відповідачкою ОСОБА_1 у простій письмовій формі було укладено договір про завдаток, за яким вона передала відповідачці суму 2000 дол. США для забезпечення укладення договору купівлі-продажу належного відповідачці домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 . При укладенні договору вони звернулися до нотаріуса про його нотаріальне посвідчення, однак їм було відмовлено у цьому через невідповідність даного договору вимогам закону. Нотаріус повідомив, що для оформлення договору необхідна згода чоловіка, який в той час перебував за межами України. Тобто, нотаріально посвідчений попередній чи основний договір купівлі-продажу за згодою її чоловіка між ними укладений не був, тому вважає, що кошти для забезпечення зобов`язання, яке не виникло, передані безпідставно. 26.04.2019 р. позивачка направила відповідачці претензію про повернення їй сплачених коштів, яка залишена без задоволення та реагування. Оскільки договір завдатку ними укладався з метою забезпечення укладання у майбутньому договору купівлі-продажу будинку, то за правилами статті 635 ЦК України цей договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню. Враховуючи те, що нотаріально посвідчена угода про сплату завдатку між ними не укладалася, а існує лише письмовий договір про завдаток, який підтверджує лише отримання відповідачем коштів, у зв`язку із чим вказана сума є авансом і підлягає поверненню. Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 13.02.2013 р. у справі №6-176цс12, від 25.09.2012 р. у справі №6-82 цс 13 та від 11.04.2018 р. у справі №61-1093 св

17. Таким чином, враховуючи вищевказані правові позиції, а також ті обставини, що основний договір між ними укладено не було, а законодавством не передбачено залишення авансу або його частини у сторони, якій він переданий у випадку не укладення основного договору і така умова договору про завдаток суперечить вимогам законодавства, тому наявні правові підстави для повернення позивачці забезпечуваного платежу як авансу. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 12 грудня2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі сплаченій як аванс 52778,40 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У апеляційній скарзі поданій на вказане рішення представник ОСОБА_1 адвокат Курись О.П. вважає його незаконним та необґрунтованим, що постановлене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано природу спірних правовідносин, не вірно встановлено обставину не лише щодо укладання 11.03.2019 самого договору про завдаток, а й невірно встановив обставину щодо факту передачі грошових коштів за вказаним договором. Вказує, що встановивши обставину нікчемності підписаного 11.03.2019 договору про завдаток, з підстав визначених ч.3 ст. 640 ЦК України, для прийняття рішення про стягнення коштів за нікчемним правочином мав би встановити факт передачі самих коштів по нікчемному правочину, однак висновок суду першої інстанції про те, що підписавши договір про завдаток від 11.03.2019 відповідачка ОСОБА_1 своїм підписом засвідчила прийняття від позивачки завдатку в розмірі 2000 доларів США, що за курсом НБУ на день укладення договору становить 52778,40 грн. є безпідставним, надуманим, не відповідає змісту самого договору про завдаток від 11.03.2019 суперечить вимогам ст.ст. 2, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 89, 263, 264 ЦПК України. Також зазначає, що суд першої інстанції зробивши висновок щодо встановлення факту передачі грошових коштів за договором про завдаток від 11.03.2019 не наводить мотивів, яким чином тлумачачи зміст вказаного договору, прийшов до вказаного висновку, з огляду на те, що зміст вказаного договору не містить відомостей про підтвердження передання позивачкою ОСОБА_2 будь-яких грошових коштів для відповідачки ОСОБА_1 та прийняття їх останньою. Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає її безпідставною. Зазначає, що відповідно до п.8 договору про завдаток, за яким вона передала відповідачу 2000 доларів США для забезпечення укладення договору купівлі-продажу належного ОСОБА_1 житлового будинку та земельної ділянки, вона має доплатити відповідачу остаточну суму 38000 доларів США. Дані обставини в судовому засіданні сторонами не заперечувалися. Вказує, що факт отримання відповідачем завдатку (авансу) в сумі 2000 доларів США підтверджується: договором про завдаток від 11.03.2019 (пукти 7,8); відповіддю ОСОБА_1 на її претензію (абзац 3 та останній абзац). Внесення завдатку, як способу виконання зобов`язання, може мати місце у разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникнути на підставі договору. Оскільки основний договір між позивачкою та відповідачкою не укладався, а чинним законодавством не передбачено залишення авансу його частини у сторони попереднього договору у випадку не укладення основного договору, тому судом першої інстанції було ухвалено законне та справедливе рішення про стягнення коштів як аванс в сумі 52778,40 грн. З огляду на наведене просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа. За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що підписавши договір про завдаток відповідачка ОСОБА_1 своїм підписом засвідчила прийняття від позивачки завдатку у розмірі 2000 доларів США, що за курсом обміну на день укладення цього договору становило 52778,40 грн. Встановивши, що укладений договір про завдаток нотаріально посвідчений не був, фактично укладений в простій письмовій формі, що свідчить про його нікчемність, а відтак жодних правових наслідків він не породжує, у зв`язку з чим внесені позивачкою кошти не можуть розглядатись як спосіб виконання зобов`язань, тобто як завдаток, та врахувавши те, що недійсний правочин відповідно до частини першої статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тому отримані відповідачкою кошти за своєю правовою природою є авансом, який підлягає поверненню позивачці. Такі висновки місцевого суду в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону. Судом установлено, що 11.03.2019 р. між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_1 укладено у простій письмовій формі договір про завдаток, згідно з пунктом 1 якого сторони дійшли згоди в тому, що для забезпечення укладання договору купівлі-продажу будинковолодіння котре розташоване по АДРЕСА_1 та земельної ділянки котра розташована в смт. Клевань Рівненського району Рівненської області, кадастровий номер 5624655400:02:018:1756, цільове призначення, - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд передбачена передоплата у розмірі 2000 доларів США, що за курсом обміну на день укладення цього договору становить 52778,40 грн., яка має статус завдатку. Згідно з пунктом 7 вказаного договору, вартість продажу будинковолодіння котре розташоване по АДРЕСА_1 та земельної ділянки котра розташована там же в смт. Клевань, кадастровий номер 5624655400:02:018:1756, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за договором купівлі-продажу складатиме 1 055 568 грн, що еквівалентно 40 000 доларів США. Відповідно до п.8 вказаного договору до укладення договору купівлі-продажу будинковолодіння, котре розташоване по АДРЕСА_1 та земельної ділянки котра розташована там же в смт. Клевань, кадастровий номер 5624655400:02:018:1756, цільове призначення, - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНПП НОМЕР_1 завдаткодавець має доплатити остаточну суму, - 38000 доларів США в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу (а.с.6). Вказаний договір підписано сторонами, та вказана обставина ними не заперечується. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частинами першою, третьою статті 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Згідно з статтею 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України). Відповідно до статті 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання. На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Разом із тим, частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України. Згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Встановивши, що укладений договір про завдаток нотаріально посвідчений не був, фактично укладений в простій письмовій формі, що свідчить про його нікчемність, а відтак жодних правових наслідків він не породжує, у зв`язку з чим внесені позивачкою кошти не можуть розглядатись як спосіб виконання зобов`язань, тобто як завдаток, та врахувавши те, що недійсний правочин відповідно до частини першої статті 216 ЦК Українине створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що отримані відповідачкою кошти за своєю правовою природою є авансом, який підлягає поверненню позивачці. Посилання заявника на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів у гривневому еквіваленті 2000,00 доларів США є неспроможними, оскільки спростовуються пунктом 1 договору, відповідно до якого передбачена передоплата у розмірі 2000 доларів США, що за курсом обміну на день укладення цього договору становить 52778,40 грн. Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що договір завдатку сам по собі не підтверджує факту отримання відповідачкою грошових коштів безпідставні також з огляду на відповідь ОСОБА_1 на претензію позивачки ОСОБА_2 , якій була надана належна оцінка судом першої інстанції. Так в першому абзаці ОСОБА_1 вказала, що: "Розглядаючи Вашу претензію повідомляю наступне: 11.03.2019 р. між Нами було досягнуто домовленості і щодо укладення включно до 15.05.2019 р. договору купівлі-продажу…»; у третьому абзаці вказаної відповіді вказано: «В ході переговорів ОСОБА_3 з чоловіком (телефонував з-за кордону) переконали Мене зняти оголошення про продажу будинковолодіння з інтернет-сайтів з оголошеннями, взяти завдаток і чекати до 15.05.2019 р. доки Ваш чоловік не приїде в Україну з заробітків, також Я погодилася на Вашу умову щодо розстрочення певної суми платежу на 1 рік (вищевказані дії були нав`язані Мені Вами без будь-якого примусу з моєї сторони, Мною було виконано всі Ваші вимоги).» В абзаці шостому вказаної претензії відповідачкою вказано: «У разі Вашої відсутності 15.05.2019 р. об 14.00 за вказаною адресою відповідно до п.2 Договору про завдаток Ви втрачаєте право вимагати повернення завдатку в повному обсязі, а Я відповідно маю повне право реалізувати вищевказане майно будь-яким реальним покупця», що свідчить про одержання відповідачкою суми завдатку (а.с.43). Також судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що підписавши договір про завдаток відповідачка ОСОБА_1 своїм підписом засвідчила прийняття від позивачки завдатку у розмірі 2000 доларів США, що за курсом обміну на день укладення цього договору становило 52 778,40 грн. Інші доводи апеляційної скарги, в більшості своїх аргументів, зводяться до незгоди заявника з мотивами оскаржуваного судового рішення про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Курись О.П. залишити без задоволення. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складений 12 березня 2020 року. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: Н.В. Бондаренко С.С. Шимків