Постанова 4814 № 552/6790/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/6790/19 Номер провадження 33/814/253/20Головуючий у 1-й інстанції Калько О. С. Доповідач ап. інст. Нізельковська Л. В. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2020 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Нізельковська Л.В., за участі: захисника адвоката Удовіченка І.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м.Полтава від 27 грудня 2019 року, в с т а н о в и в : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 384, 20 грн. в дохід держави. Постановою судді ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що він 09.12.2019 року, о 23.56 год., по вул.Ковпака, 26, в м.Полтава, керував автомобілем „ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей не реагують на світло, порушення мови та координації рухів). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми умисними діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказав, що від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі не відмовлявся, а працівниками поліції не було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу. Пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є суперечливими та такими, що не узгоджуються з обставинами правопорушення. Крім того, суддею не було допитано вказаних свідків під час розгляду справи в суді першої інстанції. В матеріалах справи відсутнє направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, в зв`язку з чим, на думку апелянта, не було підстав і для проходження самого огляду в медичному закладі. Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями положень ст.256 КпАП України, а саме, в ньому не вірно та не чітко сформульовано суть правопорушення. Окрім того, просить визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови та поновити пропущений строк, вказуючи на те, що про місце, дату та час розгляду справи ОСОБА_1 належним чином повідомлений не був, а про результат розгляду справи йому стало відомо лише 11.02.2020 року, а тому не мав змоги в передбачені законом строки оскаржити вказану постанову. Вислухавши захисника Удовіченка І.О. та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з такого. Відповідно до ч.2 ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З огляду на те, що справу про адміністративне правопорушення було розглянуто суддею за відсутності ОСОБА_1 , а про результати розгляду справи йому стало відомо лише 11.02.2020 року, строк на апеляційне оскарження постанови пропущено з поважних причин і тому його необхідно поновити. Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суддя місцевого суду вказаних вимог закону дотримався та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Висновок судді ґрунтується на доказах, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні. Диспозиція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Допитаний під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не заперечив, але пояснив, що проведення огляду було запропоновано працівником поліції, який не зупиняв транспортний засіб. Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей не реагують на світло, порушення мови та координації рухів). Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які вони надали поліцейським на місці події. З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль „ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 , та виявили у водія ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння. Після чого декілька разів йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, однак, ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду. Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки ці докази є об`єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані. Доводи апелянта про те, що працівники поліції були зобов`язані запропонувати йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, однак, цього не зробили, спростовуються таким. Відповідно до п.1 Розділу ІІ Інструкції „Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказами Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року № 1452/735, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів лише за наявності ознак алкогольного сп`яніння. В разі виявлення ознак наркотичного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводиться в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях) та закладах охорони здоров`я, шляхом проведення клінічного огляду лікарем та лабораторного дослідження відібраного біологічного середовища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таким чином, газоаналізатор „Драгер для визначення стану наркотичного сп`яніння не використовується. Показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 узгоджуються із матеріалами справи та не суперечать з`ясованим під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції обставинам, а тому підстави ставити їх під сумнів відсутні. Та обставина, що вказані свідки безпосередньо в суді першої інстанції не допитувались, не може свідчити про неповноту з`ясування всіх обставин справи, оскільки їх письмові пояснення досліджені суддею місцевого суду та обґрунтовано взяті до уваги як такі, що узгоджуються з іншими доказами у справі та підтверджують обставини правопорушення. Відсутність в матеріалах справи направлення водія на медичний огляд не спростовує факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а навпаки, підтверджує той факт, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння та до закладу охорони здоров`я не доставлявся. Протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог ст.256 КпАП України, під час його складання істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було. Обставини правопорушення викладено вірно та чітко сформульовано його суть. Тому доводи апелянта про допущення порушень в ході складання протоколу та під час розгляду справи у місцевому суді є надуманими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Враховуючи вищенаведене, постанова судді місцевого суду є законною і підстав для її зміни чи скасування немає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КпАП України, - П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 12 червня 2019 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м.Полтава від 27 грудня 2019 року щодо нього без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Л.В. Нізельковська