Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/3724/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1517/20 Справа № 182/3724/19 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2020 року м.Кривий Ріг справа № 182/3724/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П., суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання Голуб О.О. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2019 року, яке постановлено суддею Багровою А.Г. у м. Нікополі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 18 вересня 2019 року, - ВСТАНОВИВ: В травні 2019 рокуОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом знесення самочинного будівництва. В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . У вересні 2017 року її сусід, відповідач ОСОБА_2 , який є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , побудував прибудову до стіни її квартири без її згоди. Іншим співвласником квартири АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_3 . Відповідачі самовільно, без отримання письмової згоди сусідів та без законних на те підстав, побудували тамбур розміром 2х2 м2 з пінобетонних блоків. Одна стіна тамбуру прилягає до стіни її квартири. Будівництво здійснено відповідачем без будь-якої проектної та дозвільної документації. Зазначена прибудова до стіни її квартири закрила доступ сонця до її вікон, через що в її квартирі напівтемрява. Крім того, під час дощу вода стікає з даху цієї прибудови на її стіну, тому стіна постійно волога, на ній з`явилась пліснява і почалось руйнування стіни. В квартирі повідпадали шпалери і стоїть постійний затхлий запах, псуються теплі речі. Це все несе загрозу здоров`ю позивача. На підставі наведеного вище, позивач просила суд усунути їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тамбуру до приміщення квартири АДРЕСА_2 . Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що відповідачами по справі самовільно, без її дозволу на виконання будівельних робіт, побудовано тамбур, частина стіни якого прилягає до стіни належної їй квартири, а тому її права були порушені діями відповідачів. Зауважує на тому, що суд першої інстанції не врахував, що самочинне будівництво, зведене відповідачами, не відповідає нормам забудови, побудоване на земельній ділянці, що не відведена для будівництва та грубо порушує права та інтереси позивача. Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано Акт міської житлово-технічної інспекції по обстеженню житлового будинку АДРЕСА_3 від 17.01.2019 року та Протокол №78 засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нікопольської міської ради від 27.09.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Позивач зауважує на тому, що в результаті протиправних дій відповідачів стіна її квартири постійно волога, на ній з`явилась пліснява та стіна почала руйнуватися, псуються теплі речі, в квартирі повідпадали шпалери і стоїть постійний затхлий запах, що несе загрозу здоров`ю позивача. Позивач вважає, що будь-яким іншим чином відновити її порушені права неможливо, тому застосуванню підлягає саме такий крайній спосіб захисту, як знесення самочинного будівництва. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 та членам її сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на праві спільної сумісної власності, відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 04 липня 1995 року Нікопольським житлово-експлуатаційним об`єднанням, належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.7,8-10). Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являються співвласниками по 1/2 частині квартири АДРЕСА_2 (а.с.11). У вересні 2017 року відповідач ОСОБА_2 побудував прибудову до стіни квартири позивача без її згоди. Актом міської житлово-технічної інспекції по обстеженню житлового будинку від 17.01.2019 року встановлено, що будинок АДРЕСА_3 складається з трьох квартир. Одна квартира має окремий вхід. Дві інші квартири АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5 мають загальне подвір`я. Мешканка АДРЕСА_6 АДРЕСА_5 влаштувала огорожу з метало профілю між своєю квартирою і квартирою АДРЕСА_4 , внаслідок чого вікно її житлової кімнати виявилось на подвір`ї сусідів. Мешканці квартири АДРЕСА_4 прибудували тамбур розміром 1,5х1,5м з пінобетонних блоків. Одна стіна тамбуру прилягає до стіни кв. № 6 (а.с.20). Згідно Протоколу № 78 засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нікопольської міської ради від 27.09.2017 року відповідача ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.21). Звертаючись до суду з даним позовом, позивач по справі посилається на те, що відповідачі самовільно, без отримання письмової згоди сусідів та без законних на те підстав, побудували тамбур розміром 2х2 м2 з пінобетонних блоків, чим порушили її права. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог позивача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. У пунктах 5, 22, 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», судам роз`яснено, що, розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови. Європейській суд з прав людини у справі «Іванова и Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга N 46577/15) від 21 квітня 2016 року наголошував, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності». Крім того, відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою. Отже, системний аналіз зазначених вище положень закону та ст. 376 ЦПК України дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови. З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. За змістом статті 376 ЦК України, вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Знесення самочинного об`єкта нерухомості, відповідно до статті 376 ЦК України, є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц та Постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 640/13906/17. Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сам по собі факт здійснення відповідачем самочинного будівництва, не є підставою для задоволення вимог позивачів про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання пункту 1 ч. 7 ст. 376 ЦК України. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про знесення самочинного будівництва, оскільки позивачем по справі не доведено, що внаслідок прибудови тамбура відповідачем порушено її права відповідно до ст. 391 ЦК України, які призвели до порушень санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку, а знесення самочинного будівництва є крайньою мірою. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що відповідачами по справі самовільно, без її дозволу на виконання будівельних робіт, побудовано тамбур, частина стіни якого прилягає до стіни належної їй квартири, а тому її права були порушені діями відповідачів, оскільки, відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, позивачем по справі не доведено належними та допустимими доказами того факту, що зведена відповідачами забудова порушує її права, що є обов`язковою підставою для зобов`язання її знесення. Не доведено того, що саме у зв`язку із зведенням забудови був закритий доступ сонця до вікон позивача, доказів того, що під час дощу вода стікає з даху цієї прибудови на стіну позивача, тому стіна постійно волога і ній з`явилась пліснява, почалось руйнування стіни, позивачем не надано. Позивачем не доведено причинного зв`язку між будівництвом відповідачем прибудови та тим, що в її квартирі повідпадали шпалери і стоїть постійний затхлий запах, псуються теплі речі. Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що самочинне будівництво, зведене відповідачами, не відповідає нормам забудови, побудоване на земельній ділянці, що не відведена для будівництва та грубо порушує права та інтереси позивача, оскільки позивачем по справі не доведено належними та допустимими доказами порушення її прав. Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано Акт міської житлово-технічної інспекції по обстеженню житлового будинку АДРЕСА_3 від 17.01.2019 року та Протокол № 78 засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нікопольської міської ради від 27.09.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, оскільки доказів внесення на ім`я відповідачів приписів щодо усунення вимог чинного законодавства та порушення прав позивача зазначеною прибудовою, матеріали справи не містять.Матеріали справи не містять будь-яких доказів вжиття заходів реагування до відповідача зі сторони контролюючих органів. Доводи апеляційної скарги про те, що в результаті протиправних дій відповідачів стіна її квартири постійно волога, на ній з`явилась пліснява та стіна почала руйнуватися, псуються теплі речі, в квартирі повідпадали шпалери і стоїть постійний затхлий запах, що несе загрозу здоров`ю позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 12,81 ЦПК України. Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги позивача про те, що будь-яким іншим чином відновити її порушені права неможливо, тому застосуванню підлягає саме такий крайній спосіб захисту, як знесення самочинного будівництва, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів внесення приписів зі сторони контролюючих органів та саме такий крайній спосіб захисту має бути застосований. При цьому позивачу по справі виконавчим комітетом Нікопольської міської ради листом № ГО-1379631 від 07.11.2018 року було роз`яснено, що установити причинно-наслідковий зв`язок між діяннями ОСОБА_2 та руйнуванням частини внутрішньої поверхні зовнішньої стіни її квартири можливо лише в результаті проведення технічного обстеження будинку. Однак, актом міської житлово-технічної інспекції по обстеженню житлового будинку АДРЕСА_3 від 17.01.2019 року не встановлено причинного зв`язку між діяннями ОСОБА_2 та руйнуванням частини внутрішньої поверхні зовнішньої стіни квартири позивача. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 березня 2020 року. Головуючий: Судді: