Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/6541/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/518/22 Справа № 182/6541/19 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2022 року м.Кривий Ріг справа № 182/6541/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Голуб О.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідачі: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Нікопольської міської ради розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2021 року, яке ухвалено суддею Рунчевою О.В. у м. Нікополі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 24 вересня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання права власності на новостворений об`єкт. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що їй на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по цивільній справі № 2-3576/07 від 26.07.2007 року, на праві приватної спільної часткової власності, належить 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частина зазначеного домоволодіння, на праві приватної спільної часткової власності належать відповідачу ОСОБА_2 . Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по цивільній справі № 2- 663/11 від 25.12.2012 року проведено розподіл житлового будинку з прибудовою і тамбуром відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2264/2265/2266-11 від 29.02.2012 року, наданого Дніпропетровським НДІ судових експертиз (варіант 2) наступним чином: Виділено ОСОБА_2 по 2 варіанту розділу домоволодіння квартиру АДРЕСА_2 вартістю 66 482,50 грн., частка якої складає 44/100. Виділено ОСОБА_1 по 2 варіанту розділу домоволодіння квартиру АДРЕСА_3 вартістю 83 322,50 грн., частка якої складає 56/100. Для влаштування двох ізольованих квартир співвласникам домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 необхідно виконати наступні переобладнання: закласти віконний проріз між прим. 1-4 та прим. 1-7, - спільно; закласти дверний проріз між прим. 1-6 та прим. 1-5, - спільно; закласти дверний проріз між прим, 1-2 та прим. 1-7, - ОСОБА_2 ; встановити глуху перегородку у прим. 1-2, - спільно; переобладнати прим. 1-1 під кухню - ОСОБА_2 ; переобладнати прим. 1-2 під сумісний санвузол - ОСОБА_2 ; переобладнати частину віконного прорізу у дверний проріз та встановити двійний дверний блок у прим. 1-2 - ОСОБА_1 ; Для облаштування входу до частини прим. 1-2 збудувати крильце зі сходами ОСОБА_1 ; частину прим. 1-2 переобладнати під кухню - ОСОБА_1 ; переобладнати віконний проріз між прим. 1-1 та прим. 1-7 у дверний - ОСОБА_2 . Інженерні комунікації обладнати для кожного із співвласників квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 окремо, згідно наданого варіанту розподілу домоволодіння та погодити і затвердити у місцевих уповноважених установах. Провести розподіл земельної ділянки з урахуванням самовільно збудованих будівель відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2264/2265/2266-11 від 29.02.2012 року, наданого Дніпропетровським НД1 судових експертиз (варіант 1) наступним чином: Виділити ОСОБА_2 , власнику квартири АДРЕСА_2 , 1/2 частину земельної ділянки загальною площею: 268 кв. м (на плані визначена жовтим кольором, додаток № 2), де: під житловим будинком літ. А площею 37,54 кв. м; під прибудовою літ. а площею 6,16 кв. м; під тамбуром літ. а/ площею 9,98 кв. м; Разом: 53,68 кв. м; вбиральнею літ. Д площею 3,12 кв. м; під спорудами, двором, городом виділяється земельна ділянка площею 211,2 кв. м; Виділити ОСОБА_1 , власнику квартири АДРЕСА_3 , 1/2 частину земельної ділянки загальною площею: 268 кв. м (на плані визначена синім кольором, додаток № 2), де: під житловим будинком літ. А площею 35,38 кв. м; під прибудовою літ. а площею 15,6 кв. м; Разом: 50,98 кв. м вбиральнею літ. В площею 1 кв. м під сараєм літ. Б площею 20,60 кв. м; під сараєм літ. Б/ площею 5,22 кв. м; під навісом літ. Г площею 29,40 кв. м; під сараєм літ. Е площею 7,75 кв. м; Разом: 63,97 кв. м; під спорудами, двором, городом виділяється земельна ділянка площею 153,05 кв. м. На плані земельної ділянки по АДРЕСА_1 , червоним кольором відмічена лінія розділу між співвласниками квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 з вказівкою довжини сторін ділянок, виділяємих в користування кожному з співвласників (Додаток № 2). Після набрання чинності рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 2-663/11 від 25.12.2012 року позивачем та відповідачем було здійснено влаштування двох ізольованих квартир та було обладнано їх інженерною комунікацією, відповідно до рішення суду, що підтверджується Технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленим КП «НБТІ» від 21.10.2019 року. Також відповідно до рішення суду по справі № 2-663/11 від 25.12.2012 року позивачем було оформлено право власності на земельну ділянку, площею 0,0272 гектарів, кадастровий номер 1211600000:03:069:0105. 24.07.2019 року позивач звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Нікопольської міської ради. Дніпропетровської області для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_4 . 30.07.2019 року державним реєстратором винесено рішення щодо зупинення розгляду заяви, а 12.09.2019 року державним реєстратором винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяження відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127, у зв`язку з відсутністю документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію об`єкта; технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна; документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Позивач вказує, що вказане рішення про відмову у державній реєстрації суперечить п. 54 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127. Крім того, відповідно до листа Виконавчого комітету Нікопольської міської ради №16820 від 09.07.2019 року, у разі якщо між співвласниками нерухомого майна існує непорозуміння і неможливо вирішити питання стосовно отримання права власності на виконання будівельних робіт та прийняття об`єкта до експлуатації у спосіб, передбачений чинним законодавством, вона має право звернутися до суду з позовною заявою щодо визнання права власності на новостворений об`єкт. На підставі наведеного вище позивач просила суд припинити право її спільної часткової власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 ; визнати за нею право власності в розмірі 1/1 частини на квартиру АДРЕСА_4 , що складається з кухні 2-1=6,9 кв.м., санвузол 2-2, площа 3,9 кв.м., кімната 2-3=15,2 кв.м., кімната 2-4, площа 10.1 кв.м.; складових об`єктів нерухомого майна: літня кухня літера Б, площею 20.08 кв.м.; сарай літера Б/, площею 5,7 кв.м; вбиральня, літера Д, площею 1,0 кв.м.; сарай, літера Е, площею 7,8 кв.м.; спорудження №1-4, літера І, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 . Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки не ґрунтується на засадах верховенства права. Позивач зауважує на тому, що після набрання чинності рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 2-663/11 від 25.12.2012 року про розподіл житлового будинку з прибудовою і тамбуром відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2264/2265/2266-11 від 29.02.2012 року, наданого Дніпропетровським НДІ судових експертиз (варіант 2) позивачем та відповідачем було фактично здійснено поділ житлового будинку: влаштування двох ізольованих квартир та було обладнано їх інженерною комунікацією, відповідно до рішення суду, що підтверджується Технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленим КП «НБТІ» від 21.10.2019 року. Такий фактичний поділ за наявності рішення суду, на переконання позивача, не потребував отримання будь-яких дозволів від уповноважених органів, декларування з боку позивача відповідних робіт або реєстрації початку та закінчення таких робіт. Загальна площа житлової будівлі, положення та форма її несучих конструкцій, геометричні розміри житлового будинку внаслідок переобладнання взагалі не були змінені, що підтверджується Технічними паспортами на індивідуальний житловий будинок, виготовленими 21.10.2015 року на ім`я позивача та відповідача по справі. Отже позивач переконана, що окремі житлові об`єкти (квартири), які належать позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності, утворились внаслідок поділу внатурі належного їм на праві спільної сумісної власності житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по суті та фактично є створеними, а не новозбудованими. Крім того позивач зауважує, що з даних технічного паспорту від 14.07.2021 року та висновку щодо технічної можливості виділу внатурі частики з об`єкта нерухомого майна № 639 від 14.07.2021 року, складених КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», які були подані позивачем до канцелярії суду першої інстанції, також слідує та підтверджується, що новостворений об`єкт, на який позивач просить визнати право власності, не є новозбудованим, при цьому суд першої інстанції не врахував вказані дані технічного паспорту від 14.07.2021 року та висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частики з об`єкта нерухомого майна № 639 від 14.07.2021 року при ухвалені оскаржуваного рішення. Також позивач вважає, що суд першої інстанції помилково послався на Порядок видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 , оскільки вказаний порядок призначений для використання уповноваженими органами містобудування та архітектури та іншими суб`єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок в той час як позивачем не вирішувалось питання забудови (будівництва) і на належній позивачу земельній ділянці нові об`єкти житлової та нежитлової нерухомості не зводились. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обгрунтоване, на його думку, апеляційну скаргу позивача просить залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по цивільній справі № 2-3576/07 від 26.07.2007 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину домоволодіння та земельної ділянки в порядку спадкування за законом, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті її батька, ОСОБА_3 та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0543 га у порядку спадкування за законом після смерті її батька, ОСОБА_3 , в іншій частині в задоволенні позову відмовлено (а.с.16-18). Позивач 23 травня 2013 року зареєструвала своє право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 у встановленому порядку (а.с.5-6, 12-15). Інші 1/2 частини зазначеного домоволодіння АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності належать відповідачу ОСОБА_2 . Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по цивільній справі № 2- 663/11 від 25.12.2012 року проведено розподіл житлового будинку з прибудовою і тамбуром відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2264/2265/2266-11 від 29.02.2012 року, наданого Дніпропетровським НДІ судових експертиз (варіант 2) наступним чином: Виділено ОСОБА_2 по 2 варіанту розділу домоволодіння квартиру АДРЕСА_2 вартістю 66 482,50 грн., частка якої складає 44/100. Виділено ОСОБА_1 по 2 варіанту розділу домоволодіння квартиру АДРЕСА_3 вартістю 83 322,50 грн., частка якої складає 56/100. Для влаштування двох ізольованих квартир співвласникам домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 необхідно виконати наступні переобладнання: закласти віконний проріз між прим. 1-4 та прим. 1-7, - спільно; закласти дверний проріз між прим. 1-6 та прим. 1-5, - спільно; закласти дверний проріз між прим, 1-2 та прим. 1-7, - ОСОБА_2 ; встановити глуху перегородку у прим. 1-2, - спільно; переобладнати прим. 1-1 під кухню - ОСОБА_2 ; переобладнати прим. 1-2 під сумісний санвузол - ОСОБА_2 ; переобладнати частину віконного прорізу у дверний проріз та встановити двійний дверний блок у прим. 1-2 - ОСОБА_1 ; Для облаштування входу до частини прим. 1-2 збудувати крильце зі сходами ОСОБА_1 ; частину прим. 1-2 переобладнати під кухню - ОСОБА_1 ; переобладнати віконний проріз між прим. 1-1 та прим. 1-7 у дверний - ОСОБА_2 . Інженерні комунікації обладнати для кожного із співвласників квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 окремо, згідно наданого варіанту розподілу домоволодіння та погодити і затвердити у місцевих уповноважених установах. Провести розподіл земельної ділянки з урахуванням самовільно збудованих будівель відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2264/2265/2266-11 від 29.02.2012 року, наданого Дніпропетровським НД1 судових експертиз (варіант 1) наступним чином: Виділено ОСОБА_2 , власнику квартири АДРЕСА_2 , 1/2 частину земельної ділянки загальною площею: 268 кв. м (на плані визначена жовтим кольором, додаток № 2), де: під житловим будинком літ. А площею 37,54 кв. м; під прибудовою літ. а площею 6,16 кв. м; під тамбуром літ. а/ площею 9,98 кв. м; Разом: 53,68 кв. м; вбиральнею літ. Д площею 3,12 кв. м; під спорудами, двором, городом виділяється земельна ділянка площею 211,2 кв. м; Виділено ОСОБА_1 , власнику квартири АДРЕСА_3 , 1/2 частину земельної ділянки загальною площею: 268 кв. м (на плані визначена синім кольором, додаток № 2), де: під житловим будинком літ. А площею 35,38 кв. м; під прибудовою літ. а площею 15,6 кв. м; Разом: 50,98 кв. м вбиральнею літ. В площею 1 кв. м під сараєм літ. Б площею 20,60 кв. м; під сараєм літ. Б/ площею 5,22 кв. м; під навісом літ. Г площею 29,40 кв. м; під сараєм літ. Е площею 7,75 кв. м; Разом: 63,97 кв. м; під спорудами, двором, городом виділяється земельна ділянка площею 153,05 кв. м. На плані земельної ділянки по АДРЕСА_1 , червоним кольором відмічена лінія розділу між співвласниками квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 з вказівкою довжини сторін ділянок, виділяємих в користування кожному з співвласників (Додаток № 2). Згідно додаткового рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.01.2014 року, абзац шостий рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2012 року, яке ухвалено по цивільній справі № 2-663/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл житлового домоволодіння та земельної ділянки, після слів: «Інженерні комунікації обладнати для кожного із співвласників квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 окремо, згідно наданого варіанту розподілу домоволодіння та погодити і затвердити у місцевих уповноважених установах» доповнено наступними словами: «та з урахуванням погодження сторін на газифікацію утвореної другої квартири; підключення до існуючого стояку з реконструкцією існуючої системи газопостачання або виконання переносу газового стояку; проходження газопроводу по землях загального та особистого користування обох власників» (а.с.24-25). За замовленням позивача ОСОБА_1 , станом на 21.10.2015 року, виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.4-11). Також відповідно до рішення суду по справі № 2-663/11 від 25.12.2012 року позивачем було оформлено право власності на земельну ділянку площею 0,0272 гектарів, кадастровий номер 1211600000:03:069:0105 (а.с.30-34). На звернення позивача до Нікопольської міської ради щодо роз`яснення дій для отримання права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 отримала повідомлення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 09.07.2019 року за № 1620, згідно якого їй роз`яснено, що у даному випадку наявна реконструкція житлового будинку садибного типу у двохкімнатний будинок. Реконструкція житлового будинку може здійснюватися або на підставі будівельного паспорту з реєстрацією повідомлення про початок виконання будівельних робіт в інспекції ДАБК, або за проектом реконструкції, після затвердження якого також необхідно повідомити інспекцію ДАБК про початок виконання будівельних робіт. Після закінчення будівельних робіт необхідно заповнити відповідну декларацію про готовність об`єкту до експлуатації і подати її на реєстрацію в інспекцію ДАБК. Після реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації можливо звернутися до відповідної реєстраційної служби із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Також зазначено, що у разі, якщо між співвласниками нерухомого майна існує непорозуміння і неможливо вирішити питання стосовно отримання права на виконання будівельних робіт та прийняття об`єкта в експлуатацію у спосіб, передбачений чинним законодавством, громадяни мають право звернутися до суду з позовною заявою щодо визнання права власності на новостворений об`єкт. На підставі рішення суду, подати до інспекції ДАБК відповідну декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, зареєструвати її і звернутися до реєстраційної служби, надавши до заяви пакет документів, передбачений законодавством (а.с.37). 24.07.2019 року позивач подала заяву про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_5 . Рішенням про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2019 року зупинено розгляд заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв`язку з тим, що документи подані не в повному обсязі, оскільки за заявником вже зареєстровано право власності на 1/2 частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , який, як вбачається з документів переобладнується в дві ізольовані квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Позивачу роз`яснено, що для державної реєстрації прав їй необхідно надати технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, документ, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття об`єкта в експлуатацію (а.с.35). Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень позивачу ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_5 , оскільки позивачем не надано перелік необхідних документів (а.с.36). Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на новостворений об`єкт позивач посилалась на те, що після набрання чинності рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 2-663/11 від 25.12.2012 року про поділ в натурі спірного домоволодіння, нею та відповідачем було виконано вказане судове рішення і здійснено влаштування двох ізольованих квартир та було обладнано їх інженерною комунікацією, відповідно до рішення суду, що підтверджується Технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленим КП «НБТІ» від 21.10.2019 року, що є достатньою правовою підставою для припинення права її спільної часткової власності на будинок що розташований за адресою: АДРЕСА_5 та визнання за нею права власності в розмірі 1/1 частини, на квартиру АДРЕСА_4 . Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст.ст.1,3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних законних прав, свобод та інтересів фізичних осіб. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За правилами ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до п.3 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути припинення дії, яка порушує право. У відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином, вихід за межі заявлених предмету та підстав позову судом не допускається. В п. 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування судами норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів. Відповідно до статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. За приписами статей 386, 391 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Відповідно до положень статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частинами третьою, четвертою статті 357 ЦК України передбачено, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна; співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Згідно із частинами першою, третьою статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки. Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна у порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна, в розумінні статті 181 ЦК України. Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 № 55 (далі - Інструкція). Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно, до закону. Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України. Враховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту. Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України. За змістом частини першої статті 376 ЦК України, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній. Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України. Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України). У розумінні частини першої статті 376 ЦК України, самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься у пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року N 295 (далі - ДБН), відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій. Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції). За змістом частини першої статті 376 ЦК України, правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Таким чином, за змістом статей 357, 376 ЦК України, пункту 3 ДБН, власник може самостійно здійснювати такі переобладнання об`єкта нерухомого майна, які не підпадають під ознаки реконструкції або перебудови, не суперечать закону, не порушують прав та охоронюваних інтересів інших осіб. Після закінчення будівельних робіт об`єкт, який утворився в результаті виконання будівельних робіт, вводиться в експлуатацію відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» від 13.04.2011 року за №

461. Для прийняття об`єкта в експлуатацію необхідно подати до уповноваженого органу з питань ДАБК заповнену належним чином Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта. Після реєстрації зазначеної Декларації, замовник будівництва набуває право власності у спосіб, передбачений чинним законодавством. Ці, передбачені законодавством кроки, позивачем виконано не було, тому реконструкція належного їй на праві спільної часткової власності майна, вважається самочинною. Отже йдеться про самочинне будівництво (реконструкцію) нерухомого майна. Між тим, самочинно збудоване нерухоме майно, у розумінні ст. ст. 331, 376 ЦК України, не є об`єктом права власності. Норма ст. 331 ЦК України не передбачає виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення. Вказаний правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду України від 18.02.2015 року по справі 6-244 цс 14 та Постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року по справі № 727/9974/17, провадження № 61-40298св18. Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним, відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України, наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості. Виходячи зі змісту ч.1 ст. ст. 376 ЦК України, самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акту приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (п. 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.09.2003 року № 146). Така правова

позиція Верховного Суду міститься у Постанові від 06.03.2019 року по справі № 61-44133св18, Постанові від 06.05.2020 року по справі № 722/823/17-ц та Постанові від 25.08.2020 року по справі № 760/21223/17-ц. Зважаючи на викладене, правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна. Беручи до уваги, що самочинне будівництво не може бути об`єктом права власності, матеріали справи не містять доказів того, що спірне житлове приміщення реконструйовано на підставі дозвільних документів, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки ст. 331 ЦК України не передбачає виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про припинення права спільної часткової власності позивача на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 ; та визнання за нею права власності в розмірі 1/1 частини, на квартиру АДРЕСА_4 . Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що після набрання чинності рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 2-663/11 від 25.12.2012 року про розподіл житлового будинку з прибудовою і тамбуром відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2264/2265/2266-11 від 29.02.2012 року, наданого Дніпропетровським НДІ судових експертиз (варіант 2) позивачем та відповідачем було фактично здійснено поділ житлового будинку: влаштування двох ізольованих квартир та було обладнано їх інженерною комунікацією, відповідно до рішення суду, що підтверджується Технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленим КП «НБТІ» від 21.10.2019 року, тому такий фактичний поділ за наявності рішення суду, на переконання позивача, не потребував отримання будь-яких дозволів від уповноважених органів, декларування з боку позивача відповідних робіт або реєстрації початку та закінчення таких робіт, оскільки Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 № 55 (далі - Інструкція). Після закінчення будівельних робіт об`єкт, який утворився в результаті виконання будівельних робіт, вводиться в експлуатацію відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» від 13.04.2011 року за №

461. Для прийняття об`єкта в експлуатацію необхідно подати до уповноваженого органу з питань ДАБК заповнену належним чином Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта. Після реєстрації зазначеної Декларації, замовник будівництва набуває право власності у спосіб, передбачений чинним законодавством. Ці, передбачені законодавством кроки, позивачем виконано не було, тому реконструкція належного їй на праві спільної часткової власності майна, вважається самочинною, в той час як норма ст. 331 ЦК України не передбачає виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення На підставі наведеного вище також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що загальна площа житлової будівлі, положення та форма її несучих конструкцій, геометричні розміри житлового будинку внаслідок переобладнання взагалі не були змінені, що підтверджується Технічними паспортами на індивідуальний житловий будинок, виготовленими 21.10.2015 року на ім`я позивача та відповідача по справі, що на переконання позивача свідчить про те, що окремі житлові об`єкти (квартири), які належать позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності, утворились внаслідок поділу внатурі належного їм на праві спільної сумісної власності житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по суті та фактично є створеними, а не новозбудованими, оскільки реконструкція належного їй на праві спільної часткової власності майна, вважається самочинною та задля прийняття до експлуатації такого нерухомого майна існує передбачений законом механізм. При цьому слід зауважити, що на переконання відповідача позивач порушила вимоги рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по цивільній справі № 2- 663/11 від 25.12.2012 року в частині встановлення глухої перегородки у приміщені 1-2 спільно. Так згідно рішення суду розподіл житлового будинку проводився по другому варіанту, зазначеному у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2264/2265/2266-11 від 29.02.2012 року. Згідно висновку експертизи та рішення суду сторони повинні були спільно встановити глуху перегородку. Відповідач посилається на те, що позивач, без його відома, самовільно встановила глуху перегородку змістивши її на 0,12 м в глибину приміщення 1-2, внаслідок чого зменшилась площа належного відповідачу приміщення 1-2, та збільшилась площа, належного позивачу приміщення 2-1. На даний час, на переконання відповідача, площа приміщення 1-2 становить 3,8 кв.м., хоча згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи № 2264/2265/2266-11 від 29.02.2012 року, проведеної у справі № 2-663/11, площа приміщення 1-2 повинна складати 4,1 кв.м. Наведені вище обставини свідчать про те, що між сторонами існує невирішений спір стосовно площі належних їм частин будинку. Колегія суддів вважає такими що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про те, що з даних технічного паспорту від 14.07.2021 року та висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частики з об`єкта нерухомого майна № 639 від 14.07.2021 року, складених КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», які були подані позивачем до канцелярії суду першої інстанції, також слідує та підтверджується, що новостворений об`єкт, на який позивач просить визнати право власності, не є новозбудованим, при цьому суд першої інстанції не врахував вказані дані технічного паспорту від 14.07.2021 року та висновку щодо технічної можливості виділу внатурі частики з об`єкта нерухомого майна № 639 від 14.07.2021 року при ухвалені оскаржуваного рішення, оскільки в матеріалах справи відсутні вказані документи, на які посилається позивач. Також колегія суддів вважає такими що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції помилково послався на Порядок видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 року № 103, оскільки вказаний Порядок призначений для використання уповноваженими органами містобудування та архітектури та іншими суб`єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок в той час як позивачем не вирішувалось питання забудови (будівництва) і на належній позивачу земельній ділянці нові об`єкти житлової та нежитлової нерухомості не зводились, так як в судовому рішенні, в його мотивувальній частині, вказано, що Порядком видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 року № 103 затверджено порядок видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, тобто висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позову не обґрунтований вказаним Порядком. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 03 лютого 2022 року. Головуючий: Судді: