Ухвала КЦС ВС № 754/13291/19

Ухвала 12 березня 2020 року м. Київ справа № 754/13291/19 провадження № 61-3399ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» - адвоката Багінського Андрія Михайловича на постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» - Багінського Андрія Михайловича про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за виконані ремонтні роботи. До матеріалів позову долучено заяву про забезпечення вищевказаного позову, шляхом заборони вчиняти певні дії щодо зняття з реєстрації, перереєстрації, вилучення автомобіля Mercedes Bens E200 номерний знак НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 , 2005 року випуску, колір чорний, що належить відповідачу на праві особистої власності, до закінчення розгляду справи. Заява про забезпечення позову вмотивована тим, що 03 червня 2019 року громадянином ОСОБА_1 вищевказаний автомобіль був переданий для проведення ремонту та на відповідальне зберігання ТОВ «Трансматик», сума заборгованості, яка підлягає стягненню - 100 917 грн. Відповідач не визнає вказану суму яка підлягає оплаті за ремонт та не бажає відшкодовувати позивачу інші збитки. Крім того, зазначає, що винесення ухвали судом щодо забезпечення позову, а саме заборони вчинення дій з приводу зняття з реєстрації автомобіля, перереєстрації автомобіля, вилучення автомобіля до закінчення розгляду справи може позбавити позивача у разі спору розміру витрат на ремонт, в подальшому призначити та провести автотоварознавчу експертизу на підставі ухвали суду, у наданні доказів проведення такого ремонту, також у разі задоволення позову на дане майно може бути проведено стягнення за виконавчим листом суду. Залишивши заяву без задоволення може зробити виконання рішення суду неможливим або може ускладнити його виконання. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року заяву представника позивача ТОВ «Трансматик» - Багінського А. М., про забезпечення позову по справі за позовом ТОВ «Трансматик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за виконані ремонтні роботи - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, а саме: заборонено вчиняти певні дії щодо зняття з реєстрації, перереєстрації, вилучення автомобіля Mercedes Bens E200 номерний знак НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 , 2005 року випуску, колір чорний, що належить ОСОБА_1 на праві особистої власності, до кінця розгляду справи. Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року скасовано. У задоволенні заяви представника ТОВ «Трансматик» - Багінського А. М. про забезпечення позову відмовлено. 19 лютого 2020 року представник ТОВ «Трансматик» - адвокат Багінський А. М. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувану постанову, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн. Предметом спору в цій справі є стягнення із відповідача грошових коштів у розмірі 100 917,50 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, §

36. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). З урахуванням наведеного, оскільки представник ТОВ «Трансматик» - адвокат Багінський А. М. подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» - адвоката Багінського Андрія Михайловича на постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» - Багінського Андрія Михайловича про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська