LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС761/35938/19

від 02.03.2023 · Цивільна
Резолютивна:Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик»на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2021 року та постанову Київського…

Ухвала 02 березня 2023 року м. Київ справа № 761/35938/19 провадження № 61-2704ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувшикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик»на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за виконані ремонтні роботи, ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансматик» (далі - ТОВ «Трансматик») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за виконані ремонтні роботи. Позов мотивувало тим, що ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Трансматик» з приводу ремонту належного йому автомобіля марки «Jaguar Х-Туре» (далі -автомобіль) 2008 року випуску. Вартість робіт пов`язаних з ремонтом автомобіля склала 11 475,00 грн. ОСОБА_1 відмовився від ремонту автомобіля, коли він перебував у розібраному стані не мотивуючи причини своєї відмови, а тому ТОВ «Трансматик» виставило рахунок за проведені роботи на час їх зупинення за які ОСОБА_1 відмовився здійснити оплату. ОСОБА_1 актом прийому передачі автомобіля попереджений про орендну плату стоянки. Позивач за власні кошти придбав необхідні витратні матеріали та оплатив заробітну плату працівникам, які виконували ремонт автомобіля, а дії ОСОБА_1 спрямовані на розповсюдження інформації, яка не відповідає дійсності та порочить честь, гідність та ділову репутацію ТОВ «Трансматик». У зв`язку із цим ТОВ «Трансматик» просило: - стягнути з ОСОБА_2 11 475,00 грн у відшкодування вартості пов`язаних з ремонтом автомобіля робіт, 2 750,00 грн за зберігання автомобіля на платному майданчику, 104 079,00 грн недоотриманого прибутку та 10 000,00 грн компенсації за виклик спеціальних служб; - зобов`язати ОСОБА_2 змінити відзив або видалити таке повідомлення, яке не відповідає дійсності, або викласти новий відзив із спростуванням попереднього; - стягнути на користь ТОВ «Трансматик» 1 921,00 грн та 960,00 грн судового збору. У подальшому ТОВ «Трансматик» збільшило позовні вимоги та просило стягнути з ОСОБА_2 124 250,00 грн за відповідальне зберігання автомобіля, 11 465,00 грн за виконані роботи, 1 921,00 грн та 960,50 грн судового збору, а також 5 000, 00 грн витрат на професійну правову допомогу. У ході судового розгляду справи ТОВ «Трансматик» відмовилось від позовних вимог про стягнення 104 079,00 грн недоотриманого прибутку та 10 000,00 у відшкодування компенсації за виклик спеціальних служб. Рішенням від 06 грудня 2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області позов залишив без задоволення. Постановою від 27 січня 2023 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ТОВ «Трансматик» залишив без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2021 року без змін. У лютому 2023 року ТОВ «Трансматик» звернулосядо Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2023 року. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ «Трансматик»просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції у частині відмови у позові про стягнення 11 465,00 грн заборгованості за виконані роботи та 124 250,00 грн за зберігання транспортного засобу та про спростування недостовірної інформації, та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов`язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз. Так, у положенні частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено. Всі мотивування особи, яка подає касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) зазначила, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначений баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Малозначна справа як справа незначної складності є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована у розділі «Загальні положення» цього Кодексу, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи тазначення справи для сторін і суспільства. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. ТОВ «Трансматик» посилається на те, що справа має виняткове значення для нього. Рекомендація № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендує державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) зазначила, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. ЦПК України визначає баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Враховуючи предмет позову, складність справи, а також те, що особа, яка подала касаційну скаргу, об`єктивно не підтвердила виняткове значення справи, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи, що судові рішення, які оскаржені, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик»на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за виконані ремонтні роботи. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»