Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/2596/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2020 р.м. ОдесаСправа № 400/2596/19 Категорія: 111031101 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Місце ухвалення: м. Миколаїв Дата складання повного тексту: 26.11.2019 р. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. при секретарі Рощіній К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И Л А : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі ГУ ДФС у Миколаївській області) про: - визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0384163-1302-1411 від 27 квітня 2018 року та №0070943-5106-1411 від 21 травня 2019 року щодо нарахування податкового зобов`язання по об`єкту нерухомості (нежитлового) майна; - стягнення з ГУ ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 37 935,22 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він дійсно є власником нежитлової будівлі тваринницького корпусу з галереєю, але під час отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не був обізнаний у податковому законодавстві, а тому сплатив їх. Позивач є сільськогосподарським товаровиробником одноосібником, а тому звільнений від сплати зазначеного податку. Нежитлова нерухомість тваринницький корпус з галереєю, використовується ним для зберігання зерна, призначеного для сільськогосподарського виробництва. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років", сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Позивач цілком підпадає під це визначення, а тому має право на пільгу передбачену п."ж" ст. 266 ПК України. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що відповідно до облікових даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, переданих до ДФС, фізична особа ОСОБА_1 є власником об`єкту нерухомого майна тваринницький корпус з галереєю за адресою: АДРЕСА_1 нежитлове приміщення загальною площею 1 049,3 кв.м. Враховуючи, що фізична особа ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі ФОП), що здійснює господарську діяльність, та не надає до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи, як громадянин, який отримує доходи від здійснення сільськогосподарської діяльності, - не є сільськогосподарським товаровиробником, тому норми зазначених пунктів щодо надання пільги відносно об`єктів нежитлової нерухомості не звільняють від сплати податку на нерухоме майно за зазначений в адміністративному позові об`єкт. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Миколаївській області задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області №0384163-1302-1411 від 27 квітня 2018 року та №0070943-5106-1411 від 21 травня 2019 року щодо нарахування податкового зобов`язання по об`єкту нерухомості (нежитлового) майна ОСОБА_1 . В задоволенні позовної вимоги про стягнення з ГУ ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 37 935,22 грн. відмовлено. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири грн. двадцять коп.). В апеляційній скарзі ГУ ДФС у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ГУ ДФС у Миколаївській області зазначає, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пп.266.2.2 "ж" п.266.2 ст. 266 ПК України (зараз і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) є одночасна сукупність наступних умов: 1) призначення будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником. Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9). За період 2017-2018 роки відсутня будь-яка інформація в органах ДФС про ведення будь-якої діяльності фізичною особою ОСОБА_1 . Враховуючи вищевикладене, фізична особа ОСОБА_1 за 2017-2018 роки не звітував до податкового органу про свою діяльність та не надав підтверджуючих документів на підтвердження провадження сільськогосподарського виробництва, у зв`язку з чим встановити факт використання нежитлової будівлі (тваринницький комплекс з галереєю) за цільовим призначенням не є можливим. У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції є законним та має бути залишеним в силі. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДФС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження: ОСОБА_1 з 23 вересня 2016 року є власником нежитлової будівлі тваринницького корпусу з галерею, загальною площею 1 049,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 14 березня 2017 року ОСОБА_1 володіє на підставі договору емфітевзису земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,3102 га, в межах Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (далі - Баштанської МР Баштанського району Миколаївської області). 25 травня 2017 року Баштанської сільською радою прийнято рішення №11, яким затверджено ставки податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки, на території Баштанської об`єднаної територіальної громади в розмірі 37,23 гривень за 1 кв.м. 27 квітня 2018 року ГУ ДФС у Миколаївській області обраховано за вказаним нежитловим об`єктом податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 33 577,60 гривень за 2017 рік, та винесено відповідне податкове повідомлення-рішення №0384163-1302-1411, яке направлено на адресу ОСОБА_1 21 травня 2019 року ГУ ДФС у Миколаївській області обраховано за вказаним нежитловим об`єктом податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 39 065,44 гривень за 2018 рік, та винесено відповідне податкове повідомлення-рішення №0070943-5106-1411, яке направлено на адресу ОСОБА_1 . Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 здійснює сільськогосподарське товарне виробництво на земельній ділянки на підставі договору емфітевзису, і є у такому випадку сільським товаровиробником, він має право на пільгу, передбачену пп.266.2.2 "ж" п.266.2 ст. 266 ПК України. Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, пп.5.2, 5.3 ст. 5, пп.14.1.235 п.14.1 ст. 14, пп.266.2.2 "ж" п.266.2 ст. 266, ст.ст. 1, 7 Закону України "Про особисте селянське господарство" ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис", які регулюють спірні правовідносини. Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Згідно пп.266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезидент, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 ПК України). Відповідно до пп.пп.266.3.1 та 266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Так, пп.266.2.2 "ж" ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі №0340/1905/18, правовий аналіз пп.266.2.2 "ж" п.266.2 ст. 266 ПК України дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Підпунктом 14.1.235 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Таким чином, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у пп.14.1.235 п.14.1 ст. 14 ПК України, застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено самим пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України. Враховуючи вищенаведені правові норми, судова колегія доходить висновку, що до спірних правовідносин про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно". Відповідно ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробниками сільськогосподарської продукції визнаються юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарську худобу і птицю. Крім того, положеннями ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" встановлено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму… …Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності. Відповідно ст. 7 Закону України "Про особисте селянське господарство" члени особистого селянського господарства мають право: реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам, надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства. Згідно п.п.5.2, 5.3 ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Визначення п.п.14.1.235 п.14.1 ст. 14 ПК України має чітко обмежену сферу застосування, отже, для інших випадків мають бути застосовані норми інших законів в силу приписів п.5.3 ст. 5 ПК України. А тому, відповідно пп.266.2.2 "ж" п.266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Матеріалами справи встановлено, що позивач здійснює сільськогосподарське товарне виробництво на земельній ділянці на підставі договору емфітевзису та використовує належне йому приміщення (тваринницький корпус з галереєю, загальною площею 1 049,3 кв.м.) для зберігання зерна, призначеного для використання у сільськогосподарській діяльності, а тому має право на пільгу встановлену пп.266.2.2 "ж" п.266.2 ст. 266 ПК України, оскільки є сільськогосподарським товаровиробником. За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0384163-1302-1411 від 27 квітня 2018 року та №0070943-5106-1411 від 21 травня 2019 року. Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 13 березня 2020 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Суддя: Лук`янчук О.В. Ступакова І.Г.