Постанова 4818 № 641/5715/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _______________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 10 березня 2020 року м. Харків справа № 641/5715/19 провадження № 22-ц/818/1396/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Бровченка І.О., Кругової С.С., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: заявник ОСОБА_1 , заінтересовані особи державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Рейнвальд Юлія Сергіївна, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на незаконні дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Рейнвальд Ю.С., заінтересовані особи: державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Рейнвальд Юлія Сергіївна, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2019 року, постановлену під головуванням судді Григор`єва Б.П. в залі суду в місті Харкові (повний текст судового рішення складено 19 грудня 2019 року), - в с т а н о в и в: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Рейнвальд Ю.С. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2019 року в задоволенні скарги відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що 11 грудня 2017 року було відкрито виконавче провадження на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (квартири АДРЕСА_1 ) шляхом продажу на публічних торгах. На підставі ухвали суду касаційної інстанції, постановою державного виконавця від 30.01.2018 року вчинення виконавчих дій було зупинено. А на підставі постанови Верховного Суду від 23.01.2019 року державним виконавцем Рейнвальд Ю.С. вчинення виконавчих дій поновлено. ОСОБА_1 вважає, що на даний час вчинення виконавчих дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки суперечить вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Тому дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Рейнвальд Ю.С. щодо звернення стягнення на предмет іпотеки слід визнати неправомірними. Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» надало відзив на апеляційну скаргу, просило відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2019 року залишити без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту поданої скарги неможливо встановити які саме дії та бездіяльність державного виконавця оскаржуються, оскільки в описовій частині скаржник посилається на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а в прохальній частині скарги взагалі відсутнє посилання на те, які рішення, дії та бездіяльність скаржник вважає неправомірними. Заявник просить зобов`язати державного виконавця прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та Закону України «Про виконавче провадження», але не зазначає, яке саме рішення повинен прийняти державний виконавець. Тому скарга є необгрунтованою. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Судом встановлено, що 11 грудня 2017 року постановою заступника начальника Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області Бардіним І.С. відкрито виконавче провадження № 55261696 за виконавчим листом №641/11400/13-ц щодо звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною 2 857 334 грн. (а.с.5). Постановою державного виконавця від 30.01.2018 року вчинення виконавчих дій за виконавчим листом №641/11400/13-ц було зупиненона підставі ухвали суду касаційної інстанції від 22.02.2017 року. Постановою Верховного Суду від 23.01.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 26.10.2016 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 26.10.2016 року. 22 липня 2019 року на підставі зазначеної постанови Верховного Суду державним виконавцем Рейнвальд Ю.С. поновлено вчинення виконавчих дій за вищевказаним виконавчим листом (а.с. 136). Матеріали справи містять виклик державного виконавця Рейнвальд Ю.С., з якого вбачається, що державний виконавець пропонує ОСОБА_1 з`явитись до МДВС Основ`янському та Слобідському районах м. Харкові «вт.» 16.07.2019 року з 09-00 до 11-00 год., «чт.» 18.07.2019 року з 16-00 до 18-00 год., зазначено борг у розмірі 2 279 486,64 грн., виконавчий збір 227 948,66 грн., витрати 400 грн. (а.с.4). Як на підставу вимог скарги, ОСОБА_1 посилався на те, що з отриманого 15.07.2019 року виклику йому стало відомо, що державний виконавець вчиняє дії по підготовці примусового продажу предмету іпотеки (квартири) на прилюдних торгах. Заявник вважає, що вказані дії суперечать вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Закону Україну «Про заставу», Закону України «Про іпотеку», оскільки кредит отримувався в іноземній валюті, спірна квартира (предмет іпотеки) придбана не за кредитні кошти і використовується для власного проживання, загальна площа квартири менша передбаченої законом. Тому відсутні підстави для вжиття заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду за виконавчим листом №641/11400/13-ц. ОСОБА_1 вважає, що державний виконавець повинен повернути виконавчий лист стягувачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». У зв`язку з цим просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби Основ`янського та Слобідського районах м. Харкові ГТУЮ у Харківській області Рейнвальд Юлії Сергіївни по примусовому відчуженню належної йому квартири в межах виконавчого провадження № 552661696 по виконанню виконавчого листа № 641/11400/13-ц, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова від 23.11.2016 року, а також просив зобов`язати прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та вимог Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З матеріалів справи убачається, що на виконання постанови Верховного Суду від 23.01.2019 року, постановою державного виконавця від 22 липня 2019 року поновлено вчинення виконавчих дій за виконавчим листом №641/11400/13-ц (а.с. 7-13, 136). Інших рішень, спрямованих на примусове виконання вказаного виконавчого листа, державним виконавцем не приймалось. При цьому ОСОБА_1 не оскаржує постанову державного виконавця про поновлення виконання рішення суду. Лише просить зобов`язати державного виконавця прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та Закону України «Про виконавче провадження», не зазначаючи яке саме рішення оскаржується, та яке рішення повинен прийняти державний виконавець. Даних про звернення заявника до державного виконавця із заявою про застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті», - матеріали справи не містять. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обгрунтовуючи скаргу на дії державного виконавця, ОСОБА_1 зазначав, що дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби Основ`янського та Слобідського районах м. Харкові ГТУЮ у Харківській області Рейнвальд Юлії Сергіївни по примусовому відчуженню належної йому квартири в межах виконавчого провадження № 552661696 по виконанню виконавчого листа № 641/11400/13-ц, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова від 23.11.2016 року, - є незаконними. Натомість матеріали справи не містять доказів того, що державним виконавцем були вчинені дії по примусовому відчуженню квартири заявника. Поновлення виконавчого провадження після того, як відпали підстави для його зупинення, - відповідає вимогам закону. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Отримання заявником виклику від державного виконавця - не є дією державного виконавця, яка порушує права чи свободи скаржника. Висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 , - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Тому колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: І.О. Бровченко С.С. Кругова Повне судове рішення виготовлено 12.03.2020 року.