Постанова 4818 № 631/1115/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2020 року м. Харків Справа № 631/1115/17 Провадження № 22-ц/818/1445/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - судді Бровченка І.О., суддів: Кругової С.С., Маміної О.В., за участю секретаря Прокопчук І.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Нововодолазького районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року в складі судді Трояновської Т.М. в с т а н о в и в: У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить поділити спільне сумісне майно та виділити ОСОБА_1 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виділити ОСОБА_2 гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , автомобіль «ВАЗ» - НОМЕР_1 - 20, 2007 року випуску, дата придбання 08 вересня 2007 року, автомобіль «NISSAN АLMERA CLASIС», 2010 року випуску. 02 травня 2019 року через канцелярію суду ОСОБА_1 подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просила суд виділити ОСОБА_1 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (оціночна вартість 520000 гривень), 50%коштів, покладених на банківські рахунки ОСОБА_2 за час перебування у шлюбі; виділити ОСОБА_2 : гараж за адресою: АДРЕСА_2 , оформлений на ОСОБА_2 , вартість якого становить 20 000 гривень, автомобіль «ВАЗ» - 210994-20, 2007 року випуску, дата придбання 08 вересня 2007 року, вартість якого становить 75 000 гривень, автомобіль «NISSAN АLMERA CLASIС», 2010 року випуску, вартістю 170 000 гривень, який зареєстрований на ОСОБА_2 , 50 % коштів, покладених на банківські рахунки ОСОБА_2 за час перебування у шлюбі та стягнути з відповідача судові витрати по справі. Крім того, позивач у вищевказаній заяві просила суд для визначення вартості спільного сумісного майна, що підлягає поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визначення вартості часток, що підлягають виділенню кожному з подружжя призначити оціночно-будівельну експертизу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , гаражу, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та автотоварознавчу експертизу для визначення ринкової вартості автомобілів: марки «ВАЗ» - 210994-20, 2007 року випуску, та марки «NISSAN АLMERA CLASIС», 2010 року випуску. Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя оціночно - будівельної та автотоварознавчої експертиз задоволено. По цивільній справі № 631/1115/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя призначено оціночно - будівельну та автотоварознавчу експертизи. Проведення експертиз доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. 03 січня 2020 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду. В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Нововодолазького районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року про призначення оціночно - будівельної та авто-товарознавчої експертизи та зупинення провадження, направити справу для подальшого розгляду до Нововодолазького районного суду Харківської області. Зазначає, що суд був упередженим, немає підстав визначати вартість приватного особистого майна відповідача. Призначення авто-товарознавчої експертизи транспортних засобів апелянт вважає необгрунтованим, що не надасть інформації про вартість транспортних засобів. Вказує на те, що не можна поділити майно, яке не є сумісною власністю подружжя на момент поділу. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року заяву ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Нововодолазького районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали Нововодолазького районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Нововодолазького районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року закінчено підготовку апеляційного розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Призначено цивільну справу до розгляду судом апеляційної інстанції в судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду на 14 год. 30 хв. 03 березня 2020 року. 28 лютого 2020 року ОСОБА_1 та її представником подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, судове рішення - без змін. 02 березня 2020 року ОСОБА_2 подано до суду відповідь на відзив, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Нововодолазького районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року про призначення оціночно - будівельної та автотоварознавчої експертизи та зупинення провадження, направити справу для подальшого розгляду до Нововодолазького районного суду Харківської області. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Задовольняючи клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення оціночно-будівельної та автотоварознавчої експертиз по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, враховуючи предмет позову, суд вважав за необхідне з метою всебічного і повного з`ясування обставин справи, визначення вартості спільного сумісного майна, що підлягає поділу між сторонами та визначення вартості часток, що підлягають виділенню кожному з подружжя, призначити оціночно-будівельну експертизу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , гаражу, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та автотоварознавчу експертизу для визначення ринкової вартості автомобілів: марки «ВАЗ» - 210994-20, 2007 року випуску, та марки «NISSAN АLMERA CLASIС», 2010 року випуску. Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Статтю 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Статтею 71 СК України визначено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Як роз`яснено в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 72 Сімейного кодексу України та статті 372 Цивільного кодексу України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України). За таких обставин для поділу спільного майна необхідно встановити його обсяг та вартість спірного майна. Крім того, у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільні речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частинами 1 - 4 ст. 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частиною 2 ст. 116 ЦПК України визначено, що способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи. Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Як свідчать матеріали справи, в грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить поділити спільне сумісне майно та виділити ОСОБА_1 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виділити ОСОБА_2 гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , автомобіль «ВАЗ» - НОМЕР_2 , 2007 року випуску, дата придбання 08 вересня 2007 року, автомобіль «NISSAN АLMERA CLASIС», 2010 року випуску. 02 травня 2019 року через канцелярію суду ОСОБА_1 подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просила суд виділити ОСОБА_1 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (оціночна вартість 520000 гривень), 50%коштів, покладених на банківські рахунки ОСОБА_2 за час перебування у шлюбі; виділити ОСОБА_2 : гараж за адресою: АДРЕСА_2 , оформлений на ОСОБА_2 , вартість якого становить 20 000 гривень, автомобіль «ВАЗ» - 210994-20, 2007 року випуску, дата придбання 08.09.2007 року, вартість якого становить 75 000 гривень, автомобіль «NISSAN АLMERA CLASIС», 2010 року випуску, вартістю 170 000 гривень, який зареєстрований на ОСОБА_2 , 50 % коштів, покладених на банківські рахунки ОСОБА_2 за час перебування у шлюбі та стягнути з відповідача судові витрати по справі. Під час розгляду справи позивачем та її представником було заявлено клопотання про призначення оціночно - будівельної експертизи та автотоварознавчої експертизи з метою встановлення дійсної вартості майна, що підлягає поділу між колишнім подружжям. За таких обставин, з метою встановлення фактичних обставин для правильного вирішення справи, ухвала суду про призначення оціночно - будівельної експертизи та автотоварознавчої експертизи з метою встановлення вартості майна, яке підлягає поділу, є законною і обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги про те, що немає підстав визначати вартість особистого приватного майна відповідача, призначення автотоварознавчої експертизи транспортних засобів не надасть інформації про вартість транспортних засобів, не можна поділити майно, яке не є сумісною власністю подружжя на момент поділу, суд не приймає, оскільки згідно вимог цивільного процесуального законодавства дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються, зокрема висновками експертів. При цьому суд зауважує, що жодний доказ, зокрема висновок експерта, не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Крім того, посилання апелянта на те, що немає підстав визначати вартість особистого приватного майна відповідача, майно не є спільною сумісною власністю подружжя на момент поділу, не стосуються питання законності оскаржуваної ухвали, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують і на законність оскаржуваної ухвали не впливають. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Нововодолазького районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки у випадках, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 10 березня 2020 року. Головуючий І.О. Бровченко Судді: С.С. Кругова О.В. Маміна