Постанова 4812 № 490/9125/16-ц

24.11.21 22-ц/812/1909/21 Провадження №22-ц/812/1909/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 листопада 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Бондаренко Т.З., суддів - Крамаренко Т.В., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., за участю: позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 490/9125/16-ц за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 15 липня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Саламатіна О.В. в приміщенні того ж суду, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та зміна черговості одержання права на спадкування. Позивачка зазначала, що між нею та відповідачем 13 вересня 1997 року, було зареєстровано шлюб в міському відділі реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області та 16 серпня 2016 року його було розірвано, про що складений відповідний актовий запис №79 та отримано свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 . Під час спільного проживання з відповідачем, подружжям було придбано автомобіль Shkoda Octavia о/д 1/6, номерний знак НОМЕР_2 , 2007 року випуску. Право власності на транспортний засіб зареєстровано за відповідачем з 2007 року. З урахуванням вказаного позивачка змінивши предмету позову 19 червня 2019 року просила визнати автомобіль марки Shkoda Octavia 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , об`єктом спільної сумісної власності. Стягнути з відповідача на свою користь суму вартості 1/2 частки автомобіля марки Shkoda Octavia 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до експертного висновку Миколаївського відділення Одеського наукового дослідного інституту судових експертиз -103170 грн. Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 15 липня 2021 року позов задоволено. Визнано автомобіль Shkoda Octavia, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 таким, на який поширюється правовий режим спільної власності подружжя. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 103170 грн., в якості половини вартості автомобіля. Розподілено судовий збір. Рішення районного суду мотивовано тим, що спірний автомобіль Shkoda Octavia, 2007 року придбано в період перебування в зареєстрованому шлюбі сторін, а тому є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними, таке не спростовано відповідачем, тому на користь позивачки підлягає стягненню 1/2 частка вартості вказаного автомобіля. Не погоджуючись з рішенням суду відповідач через свого представника подав апеляційну скаргу в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно не задовольнив клопотання представника відповідача щодо витребування доказів та виклик свідків, також, що позовна заява про зміну предмету позову не була направлена відповідачу, останній не отримував судових повісток, оскільки перебував за кордоном. Також в апеляційній скарзі зазначено про те, що суд безпідставно не врахував усну домовленість між сторонами щодо поділу спільного майна, за якою відповідачу залишився автомобіль, а все інше майно позивачці. Апелянт зазначає і про те, що висновок експерта щодо визначення вартості автомобіля не є належним доказом, оскільки автомобіль не оглядався, хоча така можливість була. Крім цього оцінка автомобіля здійснена на даний час, тоді як його вартість слід визначити на час припинення сімейних відносин. Також, районний суд не звернув увагу, що автомобіль було продано і договір купівлі-продажу не оспорювався, а тому позивачка могла заявити вимоги щодо стягнення компенсації 1/2 частки продажної вартості автомобіля. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги , зазначаючи, що заяву про зміну предмету позову було подано 19 червня 2019 року в судовому засіданні, яке було відкладено, а в подальшому справа була перерозподілена та проведено підготовче судове засідання. У відзиві також зазначається, що є безпідставним посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не встановив обсягу спільного майна подружжя так як спір стосувався лише автомобіля. Не погоджується представник позивача і з доводами апеляційної скарги стосовно неналежності такого доказу, як висновок експерта, оскільки останній відповідає вимогам закону та не визнаний судом неповним чи неясним, а клопотань з приводу призначення повторної чи додаткової експертизи відповідачем не заявлялося. Також представник позивача у відзиві вказує на те, що про відчуження автомобіля дізналася лише з матеріалів справи і вартість продажу їй також не відома, такі данні відсутні і в матеріалах справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступного. Згідно ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частин 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи З вересня 1997 року, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу, до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства, за спільні кошти, подружжям було придбано майно: транспортний засіб - автомобіль Shkoda Octavia, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , вказана обставина сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи. Згідно полісу №АЕ/6318202 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 - власника автомобіля марки «Shkoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». Згідно полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, встановлено у розмірі 100 000 гривень. Розмір франшизи становить 1000 гривень. 16 серпня 2016 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Миколаївській області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано, про що складений відповідний актовий запис №79 (свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 ). Відповідно до повідомлення МВС України регіонального сервісного центру в Миколаївській області від 28 грудня 2017 року №31/14-4286 транспортний засіб - Shkoda Octavia, номерний знак НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_4 , зареєстрований за громадянином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, у період з 10 жовтня 2007 року по 23 вересня 2016 року за вищевказаним транспортним засобом був закріплений номерний знак НОМЕР_2 . Відповідно до реєстраційної картки траспорнтого засобу НОМЕР_3 власником транспортного засобу - автомобіля Shkoda Octavia, VIN код НОМЕР_4 є ОСОБА_5 . Згідно висновку №18-1149 судової автотоварознавчої експертизи по визначенню середній ринкової вартості автомобіля Shkoda Octavia складеного Миколаївським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14 лютого 2019 року середня ринкова вартість транспортного засобу Shkoda Octavia, 2007 року випуску, складає - 206 340 грн. Статтею 60 СК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадженнят №14-325цс18). Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Відповідно до правових висновків, висловлених Верховним Судом України в справах №6-79цс13, №6-2641цс15, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. Разом з тим належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи вказані норми та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: час набуття такого майна, кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя. З матеріалів справи вбачається, що спірне майно, а саме: легковий автомобіль Shkoda Octavia, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , сторонами було придбано за час перебування у шлюбі, а відтак, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними, що повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження N 14-325цс18). При цьому, судом відхиляються, як підстави для відмови в позові, аргументи представниці відповідача, що основні кошти в сім`ї заробляв відповідач, покращував помешкання де спільно проживали, а також про невідповідність висновку експерта реальним обставинам, оскільки автомобіль був проданий відповідачем за значно меншу суму, а саме близько 4000 доларів США, оскільки побував в ДТП та застарілість висновку експерта, а також про можливі наміри подати зустрічний позов, як такі, що не знайшли свого підтвердження. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. З урахуванням наведеного та відступаючи від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц, провадження № 61-189ск17, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 рокув редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до приписів частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Так, на підтвердження наведених представницею відповідача аргументів не надано жодного доказу. Додатково, суд вважає за необхідне зазначити, що на виконання приписів пункту 4 частини 5 статті 12 ЦПК України, судом в даній справі було вжито всіх заходів щодо надання можливості учасникам справи реалізувати свої процесуальні права. Так, за клопотанням представниці відповідача судом відкладалося проведення підготовчого засідання, крім того, за заявою представниці відповідача від 06 квітня 2021 року, надано для ознайомлення матеріали справи, з якими вона ознайомилася 09 квітня 2021 року. При цьому правом на надання відзиву відповідач та його представниця так і не скористалися, клопотань про витребування доказів та виклик свідків в порядку встановленому частиною 1 статті 84 та частиною 3 статті 91 ЦПК України, до або під час підготовчого судового засідання, ні відповідачем ні його представницею, заявлено не було. При цьому, представниця відповідача, мала намір і можливість реалізувати своє право на подання зустрічної позовної заяви з січня 2017 року про що свідчить її заява від 10 січня 2017 року та до 15 липня 2021 року зроблено не було. Натомість клопотання про витребування доказів та про виклик свідка представницею відповідача було заявлено в усному порядку в судовому засіданні при розгляді справи по суті, при цьому, не було обґрунтовано неможливість отримання доказів та наявність поважних причин які перешкоджали заявити такі клопотання до або під час підготовчого судового засідання, а тому в їх задоволенні судом було відмовлено, що є реалізацією судом принципів змагальності сторін та диспозитивності, встановлених статтями 12 та 13 ЦПК України. Таким чином, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що транспортний засіб - автомобіль Shkoda Octavia, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , сторонами було придбано за час перебування у шлюбі, а відтак, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними, а відповідачем презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу не була спростована, позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивачки 103170 грн., тобто половини вартості автомобіля, яка визначена на підставі Висновку №18-1149 судової автотоварознавчої експертизи по визначенню середньої ринкової вартості автомобіля Shkoda Octavia складеного Миколаївським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14 лютого 2019 року. Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення районного суду, не встановлено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту, 29 листопада 2021 року. Судді: Т.З.Бондаренко Т.В.Крамаренко В.І.Темнікова