Постанова Полтавський апеляційний суд № 545/2396/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/2396/20 Номер провадження 22-ц/814/680/22Головуючий у 1-й інстанції Путря О. Г. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю., при секретарі судового засідання: Владімірову Р.В., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 31 травня 2021 року (ухвалене суддею Путрею О.Г., відомості щодо дати складення повного тексту судового рішення відсутні) у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації у зв`язку з відчуженням спільного майна, - В С Т А Н О В И В : У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення грошовї компенсації у зв?язку з відчуженням спільного майна. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що в період перебування в шлюбі з ОСОБА_1 сторони придбали за спільні кошти автомобіль Mercedes-Benz Sprinter, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрували на його ім?я. Відповідач без її згоди відчужив вищевказаний автомобіль, грошових коштів в рахунок компенсації її частки не надав. Згідно висновку експерта № 105 від 10.08.2020 року ринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, 2005 року випуску на даний час складає 328000 грн. В зв?язку з чим, прохала суд стягнути з відповідача на її користь 164000 грн. Ѕ частину вартості відчуженого відповідачем автомобіля, який являється об?єктом спільної сумісної власності подружжя. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 31 травня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації у зв`язку з відчуженням спільного майна задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 164000 (сто шістдесят чотири тисячі ) гривень компенсації вартості Ѕ частини автомобіля Mercedes-Benz Sprinter , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1640 (одну тисячу шістсот сорок) гривень. З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 31 травня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнувши на її користь компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля, згідно його вартості, визначеної у довговорі купівлі продажу. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що ринкова вартість автомобіля була визначена при укладенні договору купівлі-продажу від 05 грудня 2018 року і складала 49000 грн. Посилається на те, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що внаслідок відчуження автомобіля відповідач отримав значно вищу суму, ніж реалізований у подальшому відповідно до договору купівлі-продажу, як і доказів наявності у них, як подружжя, коштів у більшій сумі у період шлюбу для його придбання. Вважає, що позивачем не надано належних доказів у спростування умов договору купівлі-продажу в частині визначеної вартості автомобіля, які могли б вказувати на наявність підстав для застосування ринкової вартості, визначеної висновком експерта. Вказує, що сума, за яку був відчужений автомобіль, та яка визначена у договорі купівлі-продажу становить дійсну його вартість, і має бути врахована судом при визначенні розміру компенсації половини частки позивача у спільному майні подружжя. Від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Шулік О.Й. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання спростовуючи доводи викладені в апеляційній скарзі та підтримуючи рішення суду першої інстанції прохала, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 19.06.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, який між ними було розірвано 10.09.2019 року за рішенням суду (а.с. 12-13). Під час перебування в шлюбі, а саме 03.02.2016 року сторонами було набуто у власність автомобіль Mercedes-Benz Sprinter, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , правоустановлюючі документи були оформлені на ім?я в ОСОБА_1 ( а.с. 39,79,90). Згідно договору купівлі-продажу від 05.12.2018 року, вбачається, що продавець ОСОБА_1 відчужив покупцю ОСОБА_3 транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter 315 CDI, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 за 49000 грн., ціна транспортного засобу була визначена за домовленістю сторін угоди ( а.с. 82 ). Згідно висновку експерта № 105 автотоварознавчого дослідження від 10.08.2020 року вбачається, що ринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, легковий пасажирський, двигун об`ємом 2148 куб. см. дизельний, 2005 року виготовлення, споряджена вага 2350 кг, яка визначена без його огляду, станом на теперішній час складає 328000 грн (а.с. 14-15 ). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що спірний транспортний засіб сторонами придбано за час перебування в зареєстрованому шлюбі та він належить до спільного майна подружжя, відповідач здійснив його продаж без отримання згоди позивача, тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 164 000 грн. в рахунок компенсації вартості Ѕ частини спірного транспортного засобу, виходячи з його ринкової (дійсної) вартості на час розгляду справи. Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача, колегія суддів не може погодитися з висновками суду, в яких було проведено аналіз доказів та визначено розмір грошової компенсації проданого автомобіля, виходячи з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України). Згідно з частиною третьою статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частиною четвертою статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. У разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчудження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або вартість враховується при поділі (пункти 22, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»). Так, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 вказувала на те, що відповідач здійснив відчуження автомобіля після розірвання шлюбу, про що їй не було відомо. Кошти від реалізації автомобіля, який було придбано у шлюбі та який є спільною сумісною власністю подружжя, позивач не отримала. Згідно висновку експерта № 105 автотоварознавчого дослідження від 10.08.2020 року вбачається, що ринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, легковий пасажирський, двигун об`ємом 2148 куб. см. дизельний, 2005 року виготовлення, споряджена вага 2350 кг, яка визначена без його огляду, станом на теперішній час складає 328000 грн. (а.с. 14-15). Відповідач на спростування розміру ринкової вартості автомобіля надав суду докази того, що ринкова вартість автомобіля була визначена при укладенні ним договору купівлі-продажу від 05 грудня 2018 року і складала 49000 грн, а тому має бути врахована судом при визначенні розміру компенсації половини частки позивача у спільному майні подружжя. Суд першої інстанції, беручи за основу розмір компенсації вказаний позивачем, зазначив, що він буде гарантією справедливої сатисфакції у зв`язку з припинення частки позивача у праві спільної сумісної власності. При цьому судом взято до уваги, що відповідачем не надано належних доказів дійсної вартості автомобіля на момент продажу, та не спростовано вартість встановлену у висновку наданому позивачем. Договірна ціна за, яку автомобіль продано відповідачем не є доказом, який відображає його дійсну вартість на момент продажу. Проте вказаний висновок, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на обставинах встановлених у справі. Аналіз зміст усталеної на даний час судової практики, вказує, що розмір дійсної вартості спільного майна подружжя на час розгляду справи враховується в тому випадку, коли неможливо встановити дійсну вартість майна подружжя, та в разі коли буде встановлено, що один із подружжя здійснив його відчудження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімї чи не на її потреби або приховав його. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем спільний автомобіль було відчужено в період перебування сторін в шлюбі, що протирічить доводам позивача. Позивач, яка не могла не знати про вказані обставини, вказаних дій відповідача, в тому числі щодо визначення вартості продажу автомобіля, не оспорювала, як на той час, так і до моменту звернення до суду з вказаним позовом. Під час розірвання шлюбу у вересні 2019 року питання поділу спільного майна сторонами не вирішувалося. Крім того позивачем, доказів вартості автомобіля та його технічний стан на момент його придбання не надано, як і не надано доказів того, що при укладанні договору продажу автомобіля 05.12.2018 року, його сторони діяли не добросовісно. Враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що дійсною вартістю спільного майна подружжя, яка підлягає врахуванню при вирішенні позовних вимог позивача, є вартість визначена у договорі купівлі-продажу транспортного засобу від 05.12.2018 року, а її розмір складає 49000 грн. Відповідно позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 24500 грн. Враховуючи викладене рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру компенсації вартості спільного майна підлягає зміні, а доводи апеляційної скарги задоволенню. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 31 травня 2021 року. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити. РішенняПолтавського районного суду Полтавської області від 31 травня 2021 року змінити, шляхом зменшення розміру компенсації вартості Ѕ частини спільного майна, яка підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 до 24500 (двадцяти чотирьох тисяч п`ятиста ) грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2022 року. Головуючий суддя : _______________ Г.Л. Карпушин Судді: _______________ С.А. Гальонкін ______________ О.Ю. Кузнєцова Згідно з оригіналом. Виготовлено з АСДС. Помічник судді Полтавського апеляційного суду Я.В. Цюра