Постанова Луганський апеляційний суд № 428/9206/19

Головуючий суду 1 інстанції -Кордюкова Ж.І. Доповідач -Луганська В.М. Справа № 428/9206/19 Провадження № 22-ц/810/27/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Луганської В.М. суддів: Авалян Н.М., Єрмакова Ю.В., за участю секретаря: Перишкіна Т.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 на заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 листопада 2019 року, ухвалене судом у складі судді Кордюкової Ж.І. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначила, що 27 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 3120, згідно якого КС «Імперіал ЛТД» надала ОСОБА_2 кредит у розмірі 1000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання. Плата за користування кредитом становить 70% річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Строк дії договору становить 12 фактичних місяців від дати отримання кредиту та діє до повного виконання зобов`язань. Цього ж дня між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 укладено договір та акт застави рухомого майна з метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором. 15 травня 2019 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги (договір цесії), за яким позивач ОСОБА_1 стала кредитором за кредитним договором № 3120 від 27 квітня 2013 року. Станом на 15 травня 2019 року сума заборгованості по кредиту становить 1955,94 грн., в тому числі сума позовних вимог зі сплати основного боргу - 310,63 грн., заборгованість із сплати відсотків - 1645,31 грн. У зв`язку з викладеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3120 від 27 квітня 2013 року в розмірі 1955,94 грн. Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 . ОСОБА_5 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд переглянути рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 листопада 2019 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд в рішенні посилається на правову позицію та норми ЦК України, що стосуються договору факторингу, проте в даному випадку був укладений договір цесії. В судове засідання ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 не з`явилися про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. В судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч.ч.1,2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановлені обставини про те, що 27.04.2013 року між Кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 3120 , згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 1000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 70% річних на строк 12 фактичних місяців від дати отримання кредиту і до повного його виконання. Відповідно до п. 2.3. вищевказаного кредитного договору ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. договору. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 15.05.2019 року відповідач ОСОБА_2 має заборгованість в сумі 1955,94 грн., яка складається із суми зі сплати основного боргу у розмірі 310,63 грн. та заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 1645,31 грн. 15 травня 2019 року між Кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов позивач ОСОБА_1 набула право вимоги та стала кредитором за кредитним договором №3120 від 27.04.2013 року. З урахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених вимог позивача, оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором відбулося на користь фізичної особи, а не на користь банку або іншої фінансової установи з погодженням Національного банку України, а також з підстав того, що заміна кредитора у таких зобов`язаннях не допускається, внаслідок чого відступлення права вимоги КС «Імперіал ЛТД» не спричиняє правових наслідків. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявлених вимог позивача, однак висновок суду про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню , оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором відбулося на користь фізичної особи, а не на користь банку або іншої фінансової установи з погодженням Національного банку України не в повній мірі відповідає вимогам закону, виходячи з наступного. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема договорів. Розділ І книги п`ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов`язання, зокрема положення щодо сторін у зобов`язанні. Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України ). Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. На відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки частиною третьою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. Судом першої інстанції встановлено, що 15 травня 2019 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги (цесія), пунктом 1 якого передбачено, що цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором кредитної лінії № 3120 від 27 квітня 2013 року, укладеного між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 . Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов`язання, а саме повернути кошти, одержані в рахунок кредитного договору № 3120 від 27 квітня 2013 року, повернути нараховані відсотки за користування кредитними коштами та виконати свої зобов`язання у повному обсязі, передбачені договором, укладеним між цедентом і боржником. Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення, або в силу прямої вказівки закону. Відповідно до ч.ч.2-3ст.215ЦКУкраїнинедійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний право чин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Як вбачається із матеріалів справи укладений 15 травня 2019 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 договір відступлення права вимоги в установленому законом порядку не визнавався недійсним з підстав його укладення з порушенням вимог чинного законодавства. Проте зазначені вище обставини залишилися поза увагою суду. Таким чином, оскільки укладений 15 травня 2019 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 договір відступлення права вимоги не визнавався недійсним у встановленому законом порядку, то висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача права вимоги за кредитним договором № 3120 від 27 квітня 2013 року у зв`язку з тим, що кредитором за кредитним договором може бути лише банк або інша фінансова установа, є помилковим. Разом з тим, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що зобов`язання виникло із кредитного договору, укладеного між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 , надання кредитних коштів здійснено за рахунок об`єднання грошових внесків членів кредитної спілки, таке зобов`язання тісно пов`язано з особою кредитора і в силу положень статті 515 ЦК України заміна кредитора у таких зобов`язаннях не допускається, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню саме з підстав того, що відступлення права вимоги КС «Імперіал ЛТД» не спричиняє правових наслідків, відповідає вимогам закону і встановленим по справі обставинам. Так, заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст.15 ЦК України). В статті 1 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, що кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом. Статтею 21 Закону України «Про кредитні спілки» визначено види господарської діяльності кредитної спілки, а пунктом 11 частини першої цієї статті врегульовано, що провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої цим Законом, не допускається. Отже, кредитна спілка як кредитодавець з огляду на особливості правового статусу, визначеного законом, не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження законом не передбачені. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постановах від 15 квітня 2015 року у справі № 6-59 цс15 та від 02 вересня 2015 року у справі № 6-667цс15, постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 642/1269/16-ц. Звертаючись до суду із позовом позивач посилався на те, що право вимоги за вище зазначеним кредитним договором на підставі договору відступлення права вимоги від 27 квітня 2013 року, укладеного між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 , умовами якого передбачено, що цедент КС «Імперіал ЛТД» передає цесіонарієві ОСОБА_1 , а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за кредитним договором № 3120 від 15 травня 2019 року. Отже, зобов`язання виникло із кредитного договору, укладеного між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 , надання кредитних коштів здійснено за рахунок об`єднання грошових внесків членів кредитної спілки, такі зобов`язання тісно пов`язані з особою кредитора і в силу положень статті 515 ЦК України заміна кредитора у таких зобов`язаннях не допускається, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню саме з підстав того, що відступлення права вимоги КС «Імперіал ЛТД» не спричиняє правових наслідків. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374ЦПК України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. ст. 376 ЦПК України). З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення суду посилання суду на необґрунтованість заявлених вимог з тих підстав, що відступлення права вимоги за кредитним договором відбулося на користь фізичної особи, а не на користь банку або іншої фінансової установи з погодженням Національного банку України. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді компенсуються за рахунок держави. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ч.4 ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , задовольнити частково. Заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 листопада 2019 рокузмінити, виключивши із мотивувальної частини рішення суду посилання суду на необґрунтованість заявлених вимог з тих підстав, що відступлення права вимоги за кредитним договором відбулося на користь фізичної особи, а не на користь банку або іншої фінансової установи з погодженням Національного банку України. В іншій частині заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 12 березня 2020 року. Головуючий В.М. Луганська Судді Н.М. Авалян Ю.В. Єрмаков