Постанова Дніпровський апеляційний суд № 207/3194/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3671/20 Справа № 207/3194/19 Суддя у 1-й інстанції - Погребняк Т. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Варенко О.П., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 12 жовтня 2013 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції за актовим записом № 528 було зареєстровано шлюб між нею та відповідачем. Від подружніх відносин сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська вказаний шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу дитина проживає з нею та знаходиться на повному її утриманні, вона одноособово несе витрати на дитячий садочок, який відвідує дитина, на придбання одягу, продуктів харчування тощо. На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 2 000 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом до досягнення дитиною віку повноліття. Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його повноліття, в розмірі 1 100 (одна тисяча сто) гривень щомісячно, починаючи з 23 вересня 2019 року, на користь матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання щодо судових витрат. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, просила рішення суду скасувати, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 000,00 грн, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову і до повноліття дитини. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги відомості, що містяться в довідці про доходи відповідача, оскільки в ній зазначений недійсний розмір заробітної плати, насправді позивач отримує заробітну плату у більшому розмірі. Передбаченим ст.360 ЦПК України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що у період з 12 жовтня 2013 року по 24 червня 2019 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від подружніх відносин у сторін ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_3 (а.с.8). Після припинення шлюбних відносин між подружжям, дитина продовжує проживати з матір`ю - ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні. Позивачка оплачує дитячий садочок, різноманітні секції та гуртки, лікування, одяг, харчування та відпочинок дитини, що підтверджується копіями квитанцій про оплату харчування дитини та комунальних послуг (а.с. 9-20). Згідно довідки про доходи від 29.10.2019 року ОСОБА_2 працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю "АРТ-ПРОМ" різальником труб та заготівок, його заробітна плата за період з травня 2019 року по жовтень 2019 року складає 20 664,71 грн (нарахована заробітна плата складає 25 200,88 грн, податок з доходів фізичних осіб 4 536,17 грн)., середньомісячна заробітна плата за вказаний період складає 3 444 грн 12 коп на місяць. Інших письмових доказів на підтвердження отримуваних відповідачем доходів, або відомостей щодо його матеріального становища до суду не надано. Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження розміру щомісячного доходу позивача. Встановлено, що відповідач інших неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має. Встановивши вищевикладені обставини справи, керуючись положеннями ст.ст. 180, 182, 183, 184 СК України, Законом України "Про Державний бюджет на 2019 рік", суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги відомості довідки про доходи відповідача, оскільки розмір доходів, який зазначений в останній не відповідає дійсності, він є набагато вищим; що через свою впевненість у задоволенні її позовних вимог у повному обсязі, вона не подала вчасно належних доказів, не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав. Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними (ст.ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Позивач, заперечуючи проти наявних в матеріалах справи відомостей відносно доходів відповідача та, посилаючись на порушення судом першої інстанції її права щодо подання доказів, не надала до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача фактично зводяться до незгоди із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування, а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Передбачених ст.376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, підлягають компенсації за рахунок держави. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, згідно ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова