Постанова Вінницький апеляційний суд № 2-942/10

Справа № 2-942/10 Провадження № 22-ц/801/509/2020 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Савкова І. М. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2020 рокуСправа № 2-942/10м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Голоти Л.О., Денишенко Т.О., за участі секретаря судового засідання Богацької О.М., Сабірова Ю.Д. та його представника ОСОБА_1 , представників ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 листопада 2019 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , на постанову державного виконавця про відновлення виконавчого провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, в с т а н о в и в: Представник боржника ОСОБА_5 Степанова О. ОСОБА_7 . звернулась до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про відновлення виконавчого провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів. Скарга мотивована тим, що відповідно до ухвали від 18 лютого 2019 року Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області державним виконавцем прийнято рішення про відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-942/10 виданим 11.01.2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В матеріалах цивільної справи № 2-942/10 відсутнє судове рішення про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, а лише ухвала суду про визнання мирової угоди, яка не передбачає примусове стягнення через виконавчу службу, так як містить в собі зобов`язання добровільно перераховувати кошти ОСОБА_5 , що в свою чергу виключає видачу виконавчого листа та відновлення виконавчого провадження. Окрім того, закінчення виконавчого провадження було здійснено державним виконавцем виключно в межах ЗУ «Про виконавче провадження» на підставі ухвали суду від 10.10.2018 року, яка набрала законної сили і є обов`язковою для виконання. Суд під час розгляду скарги ОСОБА_2 не врахував ту обставину, що строки на її оскарження були пропущені і судом не поновлювались. Постанову про закінчення виконавчого провадження ОСОБА_2 отримала 06.11.2018 року, а відтак звернулась до суду про її оскарження з пропущенням 10-денного строку, встановленого ЗУ «Про виконавче провадження» і не заявляла клопотання про поновлення строку на її оскарження. Ухвала від 18 лютого 2019 року Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області не може бути виконана державною виконавчою службою, так як до неї внесено наявність судового рішення про стягнення аліментів, що не відповідає матеріалам цивільної справи № 2-942/2010, а відтак мала бути повернена ОСОБА_2 без виконання з одночасним повідомленням суду про причини її невиконання, а не виносити постанову про відновлення виконавчого провадження. Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 листопада 2019 року в задоволенні скарги відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив зазначену ухвалу скасувати та постановити нове рішення про задоволення скарги представника боржника ОСОБА_5 - ОСОБА_1 . Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Представник божника (відповідача) ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про відновлення виконавчого провадження від 25.02.2019. Судом встановлено, що 11.01.2012 Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області видав виконавчий лист № 2-942/2010 про визнання мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини та стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 аліментів на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 800 грн. щомісячно до досягнення дитиною 23 років. На підставі даного виконавчого листа відділом ДВС було відкрито виконавче провадження № 3071647 від 13.01.2012. Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.10.2018 визнано виконавчий лист № 2-942/2010, виданий 11.01.2012 Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області, таким, що не підлягає виконанню, так як виданий помилково. На підставі п. 5 ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»головний державний виконавець відділу ДВС Шаповал С.В. 06.11.2018 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Даною постановою закінчено виконавче провадження за виконавчим листом № 2-942/2010 від 11.01.2012 про визнання мирової угоди та стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_8 , а також припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Постановою Вінницького апеляційного суду від 11.12.2018 ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.10.2018 скасовано. Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18.02.2019 задоволено скаргу ОСОБА_10 на дії начальника Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області по відмові у скасуванні постанови від 06.11.2018. Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.11.2018, винесену головним державним виконавцем Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Шаповалом С.В. в межах виконавчого провадження № 30718647 від 13.01.2012. 25.02.2019 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 30718647. Постановою Вінницького апеляційного суду від 15.05.2019 ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18.02.2019 скасовано. В задоволені скарги ОСОБА_2 на дії начальника Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про відмову у скасуванні постанови про закінчення виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_8 від 06.11.2018 відмовлено. Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 касаційну скаргу задоволено частково. Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18.02.2019 та постанову Вінницького апеляційного суду від 15.05.2019 скасовано. Скаргу задоволено. Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.11.2018, винесену головним державним виконавцем Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Шаповалом С.В. в межах виконавчого провадження № 30718647 від 13 січня 2012 року. Відмовляючи в задоволенні скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про відновлення виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець при відновленні виконавчого провадження діяв відповідно до закону та в межах своїх повноважень. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Згідно п. 7 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість ОСОБА_5 по сплаті аліментів погашена не була та складає 27 333,23 грн. ОСОБА_6 пред`явила виконавчий лист до виконання вчасно, строки виконання виконавчого листа не закінчено, оскільки існує заборгованість по сплаті аліментів. Доводи апелянта про те, що не існує рішення на підставі якого стягнуто аліменти на утримання дитини, колегія суддів до уваги не бере, оскільки згідно постанови Вінницького апеляційного суду від 11.12.2018, у задоволенні заяви ОСОБА_5 , поданої представником ОСОБА_1 , про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відмовлено. Суд при прийнятті вказаної постанови, дійсно, зазначав, що на момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди (29.09.2010) та видачі виконавчого листа (11.01.2012) зазначена мирова угода не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, однак, прийшов до висновку, що у випадку невиконання однією із сторін зобов`язань за умовами мирової угоди, отримання виконавчого листа та звернення до виконання, а не звернення до суду з відповідним позовом, не звільняє боржника від обов`язку виконати судове рішення, а відтак не є підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Зазначим рішенням суду встановлено, що даний виконавчий лист є таким, що підлягає виконанню. Крім того, в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року зазначено, що підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні, оскільки судове рішення про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає примусовому виконанню, було скасоване в апеляційному порядку. Згідно ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає. Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення. Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 11 березня 2020 року. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: Л.О. Голота Т.О. Денишенко