Постанова 4824 № 755/9447/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 вересня 2022 року м. Київ Справа № 755/9447/21 Провадження: № 22-ц/824/469/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Вербової І.М., Нежури В.А., секретар Івасенко І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Волощенка Віталія Івановича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року, постановлену під головуванням судді Винниченко Л.М., у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гузь А.Г., заінтересована особа: ОСОБА_1 , про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, в с т а н о в и в : У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що Дніпровським районним судом м. Києва 16.11.2009 року було видано виконавчий лист № 2-1185/1 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . На підставі виконавчого листа було відкрито виконавче провадження № 51799559, однак стягнення з боржника не проводилося. У постанові державного виконавця про закінчення виконавчого провадження зазначено, що станом на 19.12.2017 року дитина, на утримання якої судом встановлено стягувати аліменти, досягла 18 річного віку, у зв`язку із чим виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 7 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Вказала, що з постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гузь А.Г. не погоджується, оскільки згідно довідки розрахунку заборгованості станом на 23.06.2016 року заборгованість боржника по сплаті аліментів становила 155 527,36 грн., а тому державний виконавець не мала права виносити постанову про закінчення виконавчого провадження. За викладених обставин, просила суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гузь А.Г. про закінчення виконавчого провадження від 19.12.2017 року, винесену в рамках виконавчого провадження № 51799559. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду зі скаргою про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Скаргу ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гузь А.Г., заінтересована особа: ОСОБА_1 , про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гузь А.Г. від 19 грудня 2017 року про закінчення виконавчого провадження, винесену в рамках виконавчого провадження №51799559, з примусового виконання виконавчого листа № 2-1185/1, виданого 16.11.2009 року Дніпровським районним судом м. Києва. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Волощенко В.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що в оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції вказав, що заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи. Однак, насправді ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про розгляд справи, оскільки повістка була направлена на ща місцем знаходження попереднього місця роботи, де він, скаржник, не працює вже три роки. Водночас, будь-які інші дані про те, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи, матеріали справи не містять. Окрім того, в оскаржуваній ухвалі жодним чином не зазначаються підстави поважності пропущення строку подання скарги, не досліджуються обставини отримання постанови державного виконавця саме представником стягувача за адресою стягувача та взагалі не досліджуються матеріали виконавчого провадження. Зазначив, що на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення не була виконана ухвала про витребування матеріалів виконавчого провадження №517995559, тому ані суд, ані сторони виконавчого провадження не могли ознайомитись з матеріалами вказаного виконавчого провадження, що свідчить про те, що суд не дослідив всебічно, повно та об`єктивно матеріали справи та ухвалив рішення без оцінки доказів, на підставі яких можна було встановити дійсні обставини справи. Відмітив, що скарга на дії державного виконавця була подана майже через чотири роки після винесення спірної постанови. ОСОБА_5 не надала доказів, які б обґрунтовували неможливість отримання нею постанови про закриття виконавчого провадження від 19.12.2017 року. Окрім того, не було надано доказів, які б свідчили про поважність (в розумінні ст. 178 ЦПК України) пропуску строку подання скарги. Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року справу призначено судді-доповідачу Гаращенку Д.Р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Гаращенко Д.Р., судді Сліпченко О.І., Сушко Л.П. Ухвалами Київського апеляційного суду від 03 грудня 2021 року та 06 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року було призначено повторний автоматизований розподіл судових справ. Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року справу призначено судді-доповідачу Невідомій Т.О. у складі колегії суддів: головуючий суддя Невідома Т.О., судді Нежура В.А., Вербова І.М. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Ярошенко О.М. в інтересах ОСОБА_2 заперечувала проти апеляційної скарги та зазначила, що стягувач ОСОБА_2 не отримувала постанову про закінчення виконавчого провадження до 23 травня 2021 року. Стягувачу було відомо про те, що у боржника ОСОБА_1 існувала заборгованість зі сплати аліментів. Про її наявність боржник не заперечує у своїй апеляційній скарзі. У зв`язку з цим ОСОБА_6 правомірно вважала, що виконавче провадження №517995559 відкрито, однак боржник продовжує злісно не сплачувати аліменти. Посилання скаржника на те, що стягувач ОСОБА_2 знала про те, що за настанням 18-річного віку доньки ОСОБА_3 виконавче провадження має бути завершено не кореспондується з нормами Закону України «Про виконавче провадження». Також зазначила, що боржник не надав жодного доказу того, що він сплатив заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №517995559. Для об`єктивного вирішення справи також просила витребувати матеріали виконавчого провадження №517995559 з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року клопотання адвоката Ярошенко О.М. в інтересах ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено. Витребувано у Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №51799559 з примусового виконання виконавчого листа №2-1185/1, виданого 16 листопада 2009 року Дніпровським районним судом м. Києва. 30 червня 2022 року до суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № 51799559 з виконання виконавчого листа № 2-1185/1, виданого 16.11.2009 року. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Волощенко В.І. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. ОСОБА_2 заперечувала проти апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом 16.11.2009 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-1185/1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у Шевченківському РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві (виконавче провадження № 51799559). 19 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Шевченківського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гузь А.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на те, що станом на 19.12.2017 дитина, на утримання якої судом встановлено стягувати аліменти, досягла 18-річного віку, у зв`язку з чим виконавче провадження підлягає закінченню (а.с. 6-7). Згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 23.05.2016 року № 1157/22, у ОСОБА_1 станом на 23.06.2016 року наявна заборгованість у розмірі 155 527,36 грн в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-2829, виданого 27.01.2012 року (а.с. 8). Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції вважав, що заявником доведено наявність у ОСОБА_1 заборгованості по аліментах у розмірі 155 527,36 грн, а тому постанова державного виконавця від 19 грудня 2017 року про закінчення виконавчого провадження, винесена в рамках виконавчого провадження №51799559, підлягає скасуваню. Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції закону, що діяла на час винесення спірної постанови, виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів. Згідно зі статтею 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 , заперечуючи проти винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-1185/1, виданого 16.11.2009 року, посилалась на наявність у боржника заборгованості зі сплати аліментів, яка станом на 23.06.2016 року складала 155 527,36 грн. Разом з тим, задовольняючи вимоги скарги, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що розрахунок заборгованості по аліментам, на який посилається ОСОБА_2 , стосується іншого виконавчого провадження, зокрема, з виконання виконавчого листа № 2-2829, виданого 27.01.2012 року, та жодним чином не стосується виконавчого провадження № 51799559, закінчення якого оспорює ОСОБА_2 в межах даної справи. Інших доказів наявності у боржника ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №51799559 з виконання виконавчого листа № 2-1185/1, виданого 16.11.2009 року, матеріали справи не містять. За відсутності будь-яких належних доказів існування у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів, у суду першої інстанції не було правових підстав для скасування постанови старшого державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гузь А.Г. від 19 грудня 2017 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, слід відмітити, що згідно відповіді Шевченківського ВДВС у м. Києві від 02.08.2021 року виконавче провадження №51799559 з виконання виконавчого листа № 2-1185/1, виданого 16.11.2009 року, знищено за закінченням терміну зберігання. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини у справі, висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, суд неправильно застосував норми матеріального права, та як наслідок, дійшов помилкового висновку про задоволення скарги. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких підстав, ухвала суду першої інстанції у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, а відтак апеляційна скарга адвоката Волощенка В.І. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Волощенка Віталія Івановича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 рокускасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гузь А.Г., заінтересована особа: ОСОБА_1 , про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 29 вересня 2022 року. Головуючий Т.О. Невідома Судді І.М. Вербова В.А. Нежура