Постанова Харківський апеляційний суд № 2-7842/10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 22 грудня 2021 року м. Харків справа № 2-7842/10 провадження № 22-ц/818/5874/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю. за участю секретаря Гармаш К.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Зміївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківської області, зацікавлена особа - ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року, - В С Т А Н О В И В : У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківської області, зацікавлена особа - ОСОБА_2 . В обгрунтування позову зазначає, що рішенням суду з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 ОСОБА_3 померла. Рішенням суду його позбавлено батьківських прав, опікуном дитини призначено ОСОБА_2 . Ухвалою суду замінено сторону у виконавчому провадженні про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 . Начальником Зміївського районного відділу державної виконавчої служби винесено постанову про скасування процесуального документу, якою скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження та винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження. У подальшому державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено ОСОБА_3 на ОСОБА_2 . Вказує, що про скасування постанови та про заміну сторони виконавчого провадження він повідомлений не був. Заміна стягувача є незаконною, а виконавче провадження підлягає закриттю. Зазначає, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Заборгованість з аліментів була нарахована у зв`язку з тим, що рішенням суду його позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_4 , призначено ОСОБА_2 опікуном. Однак, постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року рішення в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських- прав скасоване, таким чином ОСОБА_1 є батьком дитини. Просить суд: зобов`язати Зміївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області закрити виконавчі провадження №43770871 за виконавчим листом №2-7842, виданим 20 липня 2020 року Дзержинським районним судом м. Харкова та виконавче провадження №57946063 про стягнення аліментів; зобов`язати зняти арешт з усього майна та виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, зацікавлена особа ОСОБА_2 - відмовлено. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Зазначає в оскаржуваній ухвалі суд зачіпає питання прийняття спадщини після смерті його колишньої дружини, ОСОБА_3 , яка була стягувачем аліментів у виконавчому провадженні. ОСОБА_2 , на яку було замінено сторону стягувача ( ОСОБА_3 ) у виконавчому провадженні, спадщину не приймала, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталася. А тому право на стягнення аліментів вона не успадковувала і не має права на стягнення такої заборгованості за ОСОБА_3 . Апелянт вважає, що у даному випадку відсутнє процесуальне правонаступництво. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не наведено жодної підстави для закриття виконавчого провадження. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Згідно ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.448 ЦПК України). Отже, право на звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за правилами цивільного судочинства пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого згідно з ЦПК України, та його примусовим виконанням відповідним органом, а також у випадку якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 червня 2010 року по справі №2-7842/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 1\4 частини від його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 квітня 2010 року і до повноліття дитини. 20 липня 2010 року ОСОБА_3 отримала виконавчий лист на виконання рішення суду та пред`явила його до виконання до Зміївського районного відділу державної виконавчої служби на підставі якого було відкрито виконавче провадження №43770871. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 10 жовтня 2017, виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2018 року позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до малолітньої ОСОБА_4 . Встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_4 . Призначено опікуном малолітньої ОСОБА_4 ОСОБА_2 . Постановою старшого державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби від 26 вересня 2018 року закінчено виконавче провадження №43770871, у зв`язку зі смертю стягувача ОСОБА_3 17 липня 2019 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова по справі №2-7842/10 замінено стягувача ОСОБА_3 , у виконавчому провадженні №43770871, на ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину. Ухвала набрала законної сили 02 серпня 2019 року. У зв`язку з заміною сторони виконавчого провадження постановою начальника відділу Зміївського районного відділу державної виконавчої служби від 12 березня 2019 року скасовано документ «Постанова про закінчення виконавчого провадження від 26 вересня 2018 року, що видав ОСОБА_6 про примусовому виконанні». 12 серпня 2019 року заступником начальника відділу Зміївського районного відділу державного виконавчої служби замінено стягувача Фоменкову Г.Л. на ОСОБА_2 . Як вбачається з листа начальника Зміївського ВДВС від 12 листопада 2019 року №16164 відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам від 17 січня 2018 року заборгованість зі сплати аліментів, з виконання виконавчого листа №2-7842/10, за період з 27 квітня 2010 року по 31 грудня 2017 року складає 81 316,91грн, в вересні боржником сплачено 1 059грн. 12 листопада 2019 року заступником начальнику Зміївського ВДВС винесено повідомлення про внесення відомостей про боржника ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників. Також, апеляційним судом встановлено та не заперечується учасниками справи рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2018 року по справі 638/16622/17, яке постановою Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року було залишено без змін, позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено її опікуном ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. На виконання вказаного рішення суду 05 грудня 2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист, який ОСОБА_2 було пред`явлено на виконання до Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківської області та відкрито виконавче провадження № 57946063. Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_7 , заборгованість зі сплати аліментів, з виконання виконавчого листа №638/16622/17 (ВП №57946063) станом на 31 грудня 22018 року складає 12 300,50грн. 10 вересня 2020 року листом №20295 начальника Зміївського ВДВС повідомлено ОСОБА_1 , що будь-яких підстав, передбачених Закону України «Про виконавче провадження» для закінчення виконавчих проваджень №57946063 та №43770871 немає. Постановою Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №638/16622/17 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав скасоване та ухвалено у цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав відмовлено. Скаржник зазначає, що виконавче провадження, яке відкрито на виконання рішень про стягнення аліментів підлягають закінченню, у зв`язку з тим, що його поновлено у батьківських правах відносно дитини, на користь якою стягуються аліменти, посилаючись на ч.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення. У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно положень частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Підставі закінчення виконавчого провадження передбачені статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження». Так, в силу п.3 ч.1 вказаної статті виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Як зазначалось вище, на виконанні Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківської області перебувають виконавче провадження №43770871, з виконання виконавчого листа №2-7842/10, виданого 20 липня 2010 року Дзержинським районним судом м. Харкова, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмір 1/4 від його заробітку (доходу, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 квітня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття; та виконавче провадження №57946063, з виконання виконавчого листа №638/16622/17, виданого 05 грудня 2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Апеляційним судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова по справі №2-7842/10 замінено стягувача ОСОБА_3 , у виконавчому провадженні №43770871 на ОСОБА_2 . Посилання ОСОБА_1 на те, що заміна стягувача ОСОБА_3 його правонаступником ОСОБА_2 є незаконною, оскільки зобов`язання зі сплати аліментів не допускаються правонаступництва, колегією суддів на приймаються, оскільки вказана ухвала суду набрала законної сили та є чинною, ОСОБА_1 оскаржена у встановленому законом порядку не була. Таким чином, державний виконавець діяв в межах своїх повноважень виконуючи ухвалу суду, яка набрала законної сили, про заміну сторони виконавчого провадження. Посилання боржника ОСОБА_1 на те, що рішення суду №638/16622/17 скасоване в частині позбавлення його батьківських прав, а отже, на його думку, і припинено обов`язок сплачувати аліменти колегією суддів також не приймаються, оскільки рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, яким позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; призначено опікуном малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 50% відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття скасоване лише в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. Тобто, на теперішній час рішення в частині стягнення аліментів, призначення опікуна є чинним, набрало законної сили та підлягає виконанню. Вимог про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню ОСОБА_1 не заявляв. ОСОБА_1 не надано суду доказів, що на час розгляду скарги існує рішення яким звільнено його від обов`язку утримувати дитину, рішення, яким його звільнено від сплати заборгованості за аліментами та\або рішення яким змінено розмір, строки платежів або звільнено від аліментів. Міркування суду щодо спадкових прав ОСОБА_2 після померлої ОСОБА_3 , на висновки щодо правомірності дій державного виконавця не впливають. З урахування викладеного, ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року є законною, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК Українисуд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року - залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 28 грудня 2021 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова