Постанова Харківський апеляційний суд № 638/18382/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/18382/19 Головуючий І інстанції - Провадження № 33/818/293/20 Цвіра Д.М. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач - Бездітко В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2020 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Бездітко В.М. за участю секретаря - Михайлюка А.В. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 за участю перекладача - Сахер Шахер Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 січня 2020 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,- в с т а н о в и в : 17 листопада 2019 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 195923 стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з протоколом, 17 листопада 2019 року о 0800 год. в м. Харкові по вул. Отокара Яроша, 24-Ю, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «BMW 320» н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: нечітка мова, зіниці очей не реагують на світло, хитка хода. Від проходження огляду в закладі охорони здоров`я відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 січня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 384,20 грн. Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначив наступне. Постанова районного суду є незаконною, прийнятою з грубим порушенням прав його права на захист. Зазначає, що він є громадянином іншої держави та не володіє українською та російською мовами. Пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння він не розумів, поліцейськими не було залученого перекладача. Просить постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 січня 2020 року скасувати та призначити до нового розгляду в іншому складі суду. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_2 , який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Ст. 26 Конституції України встановлює, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Згідно ст. 16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Ст. 24 КУпАП передбачає, адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок. Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. П. 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП. Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Пункт 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція 2) передбачає, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 195923 від 17 листопада 2019 року, складено саме за відмову водія ОСОБА_2 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. Відмова ОСОБА_2 від проходження огляду, крім протоколу, також підтверджується: - поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які були залучені поліцейськими при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення та були свідками відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння (а.с. 1, 3-4); - відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано, що поліцейським було запропоновано ОСОБА_2 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що ОСОБА_2 відмовився в присутності свідків. При цьому апеляційний суд враховує, що поліцейський спілкувався з ОСОБА_2 англійською мовою (а.с. 7); - даними про відсторонення водія ОСОБА_2 від керування транспортним засобом, яке здійснено в порядку передбаченому ч. 1 ст. 266, ст. 265-2 КУпАП. Відповідно до рапорту поліцейського автомобіль припарковано без порушень ПДР України, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 265-2 КУпАП (а.с. 5). Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейськими дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції. Відповідно, у суду першої інстанції та апеляційного суду відсутні підстави для визнання необ`єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст. 130 КУпАП. Враховуючи викладене при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду, та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП. Зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Доводи апеляційної скарги, як на підставу скасування постанови районного суду зводяться до обставин, що ОСОБА_2 не розуміє українську мову, з цих підстав апеляційний суд зазначає. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 на протязі 3-х років здобуває в Україні вищу освіту, має тимчасову посвідку на проживання. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про вищу освіту» мовою освітнього процесу у вищих навчальних закладах є державна мова. Застосування мов у вищих навчальних закладах визначають Закони України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та «Про освіту». Ст. 7 Закону України «Про освіту» встановлено, що мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про освіту» заклади освіти забезпечують обов`язкове вивчення державної мови, зокрема заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти - в обсязі, що дає змогу провадити професійну діяльність у вибраній галузі з використанням державної мови. Вимоги зазначеного закону кореспондуються зі ст. 22 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Таким чином, посилання на не розуміння ОСОБА_2 мови країни в якій він перебуває 3 роки та навчається у вищому навчальному закладі, отримав посвідку на тимчасове проживання необґрунтовані та не є підставою для скасування законної постанови суду першої інстанції. У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Інші підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказані й під час перевірки справи в апеляційному суді не встановлені. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. З врахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік застосоване до ОСОБА_2 є достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових правопорушень і таким що відповідає характеру вчиненого правопорушення, меті адміністративного стягнення. Враховуючи наведене за наслідками апеляційного перегляду справи, апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 січня 2020 року. Керуючись ст. ст. 245, 251, 252, 256, 266, 268, 278, 280, 284, 294, 295 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Харківського апеляційного суду В.М. Бездітко