Постанова 4811 № 459/4103/13

Справа № 459/4103/13 Головуючий у 1 інстанції: Кріль М.Д. Провадження № 22-ц/811/2055/18 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. Провадження № 22-ц/811/2386/18 Категорія: 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Крайник Н.П. суддів Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П. при секретарі Цап П.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 вересня 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 07 лютого 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання договору застави недійсним,- В С Т А Н О В И В: 28.10.2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СGR0AN02000533 від 06.04.2007 року в розмірі 69377 грн 78 коп просило звернути стягнення на предмет застави - автомобіль Daewo Nexia 1.5 GL, 2006 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 . В подальшому позивач змінив предмет позову та збільшив розмір позовних вимог. Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту № СGR0AN02000533 від 06.04.2007 року станом на 17.05.2016 року, що становить 77793,42 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 32902,96 грн, пеня - 44890,46 грн. 24.11.2011 року відповідач ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому просив визнати недійсним договір застави автомобіля Daewo Nexia 1.5 GL, 2006 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» 06.04.2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № СGR0AN02000533 від 06.04.2007 року. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що оскільки договір застави не був нотаріально посвідчений, такий в силу закону є нікчемним. Крім того, банк в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку за договором з 16.08% до 27.48%, що призвело до безпідставного збільшення суми заборгованості за кредитом. Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про визнання договору застави недійсним - задоволено. Визнано недійсним договір застави автомобіля марки «Daewo Nexia 1.5 GL», державний номер НОМЕР_1 , укладений 06 квітня 2007 року № GGR0AN02000533 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . Вирішено питання судових витрат. Оскаржуваним додатковим рішенням з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 стягнуто 11040 (одинадцять тисяч сорок) гривень витрат на проведення експертизи. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 вересня 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 07 лютого 2017 року оскаржило Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк». Вважає зазначені судові рішення незаконними, необгрунтованими та такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначило, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку в повному обсязі, районний суд зіслався лише на Висновок експерта № 8440 від 30 березня 2016 року, який, на думку Банку, є не допустимим та неналежним доказом у справі, оскільки не спростовує наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом, стосується заборгованості за кредитом станом на 04.12.2013 року, який не був актуальним станом на час вирішення спору по суті, так як Банком було уточнено позовні вимоги та надано розрахунок станом на 17.05.2016 року з врахуванням відсоткової ставки за договором 16.08%. Експерт провів коригування змісту експертного завдання, що є недопустимим, провів дослідження за самовільно сформованим для дослідження завданням, не дав відповіді на запитання, поставлені судом, а відтак такий доказ не міг бути врахований судом при вирішенні даного спору. Висновок експерта № 8440 від 30 березня 2016 року суперечить п.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 ( у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1950/5). Крім того, визнаючи договір застави транспортного засобу недійсним з підстав, що такий суперечить закону, а саме ст. 13 Закону України «Про заставу», оскільки такий нотаріально не посвідчений, суд не врахував, що на момент укладення договору застави - 07 лютого 2017 року, стаття 13 Закону України «Про заставу» не передбачала обов`язкового нотаріального посвідчення договорів застави рухомого майна (транспортних засобів), та такі зміни до ст. 13 Закону України «Про заставу» були внесені лише 06.07.2010 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 2435-17. Просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» - задовольнити. У задоволенні зустрічного позову відмовити. Додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на проведення експертизи відмовити. У засіданні суду апеляційної інстанції представник Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» Гнатишак О.В. скарги підтримав з підстав, наведених у них. Просив скарги задоволити, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити у справі нові судові рішення про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі.У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву ( вх.№ 4667 від 21.02.2020 р.), у якій просив проводити розгляд справи у його відсутності, проти апеляційних скарг Банку заперечує. При розгляді справи просив врахувати правову позицію ВС, викладену в постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13ц, згідно яких у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч.2 ст.1050 ЦК, право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припиняється, а така вимога банку була йому направлена ще 29.02.2012 року. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 1054 Цивільного Кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з положеннями ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Встановлено, що 06.04.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СGR0AN02000533, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 72000,58 грн. на термін до 06.04.2014 року, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», станом на 17.05.2016 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № СGR0AN02000533 від 06.04.2007 року становить 77793,42 грн, з яких: 32902,96 грн - заборгованість по тілу кредиту; 44890,46 грн. - пеня. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № СGR0AN02000533 від 06.04.2007 року, між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» 06.04.2007 року було укладено договір застави рухомого майна № СGR0AN02000533, згідно якого ОСОБА_1 передав у заставу Банку автомобіль марки «Daewo Nexia 1.5 GL», 2006 р.в., державний номер НОМЕР_1 . Згідно висновку № 8440 судово-економічної експертизи по матеріалах цивільної справи №459/4103/13-ц від 30.03.2016 року, заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору СGR0AN02000533 від 06.04.2007р. станом на 30.03.2016р. відсутня. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійним договору застави автомобіля, районний суд виходив з того, що станом на 30.03.2016 рокузаборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору №СGR0AN02000533 від 06.04.2007 року відсутня, що підтверджується висновком експерта № 8440 від 30 березня 2016 року, при укладенні сторонами договору застави рухомого майна № СGR0AN02000533 від 06 квітня 2007 року, останній нотаріально посвідчений не був, що суперечить вимогам законодавства, а отже є недійсним правочином. Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується з наступних мотивів. Згідно з положеннями ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 від 28.03.2018 р., «строк договору», «строк виконання зобо в`язання» і «термін виконання зобо в`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Таким чином, після спливу визначеного договором строку (терміну) виконання зобов`язання або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобо в`язання. Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого «ПриватБанк», станом на 17.05.2016 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором №СGR0AN02000533 від 06.04.2007 року становить 77793,42 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 32902,96 грн, пеня - 44890,46 грн. Розрахунок заборгованості проведено банком з врахуванням відсоткової ставки 16.08%, передбаченої договором кредиту. Останній платіж відповідачем сплачено 29.01.2014 року (а.с.102,том 3). Встановлено, що 26.08.2011 року банк надіслав відповідачу вимогу про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі, чим змінив строк виконання зобов`язання, встановлений в договорі кредиту, а тому з часу прд`явлення вимоги втратив право на нарахування відсотків та неустойки за договором. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта в тій частині, що висновок експерта № 8440 від 30 березня 2016 року не спростовує наданий Банком розрахунок заборгованості за кредитом, оскільки стосується заборгованості за кредитом станом лише на 04.12.2013 року, такий висновок складено без врахування зміни банком позовних вимог, нового розрахунку заборгованості станом на 17.05.2016 року, який проведено банком з врахуванням відсоткової ставки за договором в розмірі 16.08%, яка передбачена договором кредиту. Крім того, експертом у зазначеному висновку проведено коригування змісту експертного завдання, не надано відповіді на запитання, сформовані судом, а відтак такий доказ не може бути належним доказом у справі, оскільки суперечить п.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 ( у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1950/5). Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів належними доказами відсутність заборгованості за кредитом, а тому позов Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задоволити частково, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором №СGR0AN02000533 від 06.04.2007 року в розмірі 32902,96 грн. та становить тіло кредиту, що відповідає правовій позиції, викладеній в у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 від 28.03.2018 року. Відповідно до ст.13 Закону України «Про іпотеку», в редакції, яка була чинною на день укладення між сторонами договору застави, а саме 06 квітня 2007 року, договір застави повинен був бути укладений в письмовій формі. Лише у випадках, коли предметом застави було нерухоме майно, космічні об`єкти, договір застави повинен був бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Угодою сторін могло бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов`язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягала одна із сторін. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.07.2010 року № 2435-17 у статтю 13 Закону України «Про заставу» було внесено зміни, які передбачають нотаріальне посвідчення договору застави у випадку, коли предметом застави є транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору застави № GGR0AN02000533 від 06 квітня 2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував, що такий було укладено задовго до внесення змін у ст.13 Закону України «Про заставу», а тому положення цієї статті в новій редакції не підлягають застосуванню до даних правовідносин. З наведених мотивів, рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору застави слід скасувати та у задоволенні цих позовних вимог відмовити. Додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 лютого 2017 року, яким з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 стягнуто 11040 (одинадцять тисяч сорок) грн. витрат за проведення експертизи також слід скасувати, оскільки колегія суддів вважає помилковим покликання суду першої інстанції на зазначену експертизу, як на доказ, який спростовує позовні вимоги банку та не приймає його до уваги при ухваленні нового судового рішення у справі. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задоволити частково. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 вересня 2016 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 32 902,96 грн. заборгованості за кредитним договором № СGRON02000533 від 06.04.2007 року. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання договору застави недійсним відмовити. Додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 лютого 2017 року скасувати. У задоволенні заяви про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 11040 грн. витрат на проведення експертизи відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 10.03.2020 року. Головуючий: Крайник Н. П. Судді: Шеремета Н. О. Цяцяк Р. П.