Постанова КАС ВС № 803/1208/17

ПОСТАНОВА Іменем України 03 березня 2020 року Київ справа №803/1208/17 адміністративне провадження №К/9901/1225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., при секретарі судового засідання Горбатюку В.С., за участю представника позивача Максимчука Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 (суддя Плахтій Н.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 (головуючий суддя Богаченко С.І., судді: Рибачук А. І., Старунський Д. М.) у справі №803/1208/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" до Волинської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ТОВ "Агротехніка" звернулося до адміністративного суду з позовом до Волинської митниці ДФС, у якому позивач просив визнати протиправною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.09.2017 №UA205090/2017/00172; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.09.2017 №UA205090/2017/00182; зобов`язати відповідача здійснити митне оформлення товару - тролейбус пасажирський моделі 321, номер кузова НОМЕР_1 , 2017 року виготовлення, із застосуванням пільгового режиму в оподаткуванні ввізним митом відповідно до вимог Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 та Договору про зону вільної торгівлі держав учасниць Співдружності Незалежних Держав від 18.10.2011. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017, позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Волинська митниця ДФС звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі контролюючий орган просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 у справі №803/1208/17. Ухвалою суду від 10.02.2020 попередній розгляд справи призначено на 11.02.2020. Ухвалою від 11.02.2020 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 25.02.2020. 25.02.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 12год 03.03.2020. В обґрунтування касаційної скарги митний орган посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги збігаються з доводами заперечення на позов та апеляційної скарги. Крім того, відповідач вказує, що судами не надана належна оцінка доказам у справі, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. На думку митного органу, акт експертизи від 29.08.2017 №1/3306-1 виданий відповідно до Правил із змінами та доповненнями, внесеними протоколом засідання Ради глав Урядів Співдружності Незалежних Держав (далі - СНД) від 30.05.2014, які Україною не підписані - не може бути підставою для перевірки виконання критерію достатньої переробки товару тролейбус пасажирський. Крім того, згідно отриманої від уповноважених органів Республіки Білорусь інформації для товару тролейбус пасажирський, враховуючи конструктивні особливості транспортного засобу, не можуть бути виконані операції технологічного процесу, передбачені Угодою про Правила. Таким чином, враховуючи положення Правил сертифікат про походження товару, що виданий Мінським відділенням Білоруської Торгово-промислової палати, не може бути визнаний для застосування режиму вільної торгівлі та пільги по сплаті ввізного мита, внаслідок чого митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. З огляду на викладене митниця вважає, що картки відмови прийняті у повній відповідності до норм чинного законодавства. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, з урахуванням додаткових пояснень, вважає, що при оформленні карток відмови митниця не врахувала усі технічні характеристики товару, водночас подані до митного оформлення документи, а саме: сертифікат про походження товару та акт експертизи відповідають вимогам ратифікованої Україною 06.07.2011 і чинної на її території Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав та надають беззаперечне право на застосування пільги по сплаті мита. Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017, судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення касаційної скарги частково. Як встановлено судами попередніх інстанцій, що 24.08.2017 між ВАТ «Керуюча компанія холдингу «Белкоммунмаш» як постачальником та ТОВ «Агротехніка» як покупцем укладено договір №306/13-17, предметом якого є поставка 32-х одиниць тролейбусів моделі 321, 2017 року випуску, не бувших раніше в експлуатації.. 31.08.2017 для проведення митного оформлення поставленого позивачу товару тролейбус пасажирський моделі 321, номер кузова НОМЕР_1 , 2017 року виготовлення за договором №306/13-17 від 24.08.2017 декларантом ПП «СІА-БРОК» було подано митниці ЕМД №UA205090/2017/034667, де у графі 36 заявлено преференцію по ввізному миту за кодом « 400». Разом з іншим, подано пакет документів, а саме: договір №306/13-17 від 24.08.2017 з додатками, платіжний документ на передоплату за тролейбус, довідку про транспортні витрати, інвойс (рахунок-фактура) №113 від 29.08.2017, сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 29.08.2017 №BYUA7101330601, акт експертизи походження товарів №1/3306-1 від 29.08.2017, довідку про основні операції і процеси виробництва тролейбусів пасажирських моделі 321 від 29.08.2017 №245/17-6с/3, довідку про відсоткову вартість сировини, матеріалів та комплектуючих виробів іноземного походження в ціні кінцевої продукції від 29.08.2017 №245/17-6с/2, довідку про матеріали, сировину та комплектуючі, використані для виготовлення тролейбусів пасажирських моделі 321 від 29.08.2017 №245/13-6с/4, CMR №67 від 29.08.2017. 01.09.2017 митниця відмовила позивачу у прийнятті митної декларації, про що видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205090/2017/00172. Причиною відмови митний орган зазначив, що відповідно до положення частини другої пункту 9.3 розділу 9 Правил визначення країни походження товарів країн СНД від 20.11.2009 сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 29.08.2017 №BYUA7101330601, що виданий Мінським відділенням Білоруської ТПП, не може бути визнаний для застосування режиму вільної торгівлі та пільги по сплаті ввізного мита з наступних причин: 1) акт експертизи від 29.08.2017 №1/3306-1 виданий Мінським відділенням Білоруської ТПП відповідно до Правил із змінами та доповненнями, внесеними Протоколом засідання глав Урядів СНД від 30.05.2014, які Україною не підписані, не може бути підставою для перевірки виконання критерію достатньої переробки товару «тролейбус пасажирський моделі 321» товарної позиції 8702 ТН ЗЕД; 2) згідно інформації, отриманої від уповноважених органів країни експорту листом Державного митного комітету Республіки Білорусь від 29.06.2017 №08-17/1317 (вх. ДФС України від 03.08.2017 №21175/5) та листом Білоруської ТПП від 23.06.2017 №2-08-05/1270, для товару «тролейбус пасажирський моделі 321» ТН ЗЕД 8702, враховуючи коструктивні особливості транспортного засобу, не можуть бути виконані наступні операції технологічного процесу, передбачені Угодою про Правила: установлення радіаторів і підключення систем охолодження; установлення котушки запалювання; установлення глушника та секцій вихлопного трубопроводу; установлення паливного бака та підключення паливовводу; установлення генератора та регулювання натягнення приводного паса. При цьому митниця роз`яснила вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: подати митну декларацію без застосування пільги по сплаті ввізного мита. Не погодившись з такими діями відповідача, позивач 06.09.2017 подав нову ЕМД №UA205090/2017/035933 із заявленим кодом преференції « 400» та аналогічним пакетом документів, додавши, окрім вищепереліченого, лист виробника ВАТ «Керуюча компанія холдингу «Белкоммунмаш» від 04.09.2017 №1-11/0996, адресований Волинській митниці ДФС про те, що усі передбачені Угодою про Правила технологічні операції виконуються при виробництві тролейбусів моделі 321 в модифікації з обладнаною дизель-генераторною установкою. 06.09.2017 митниця відмовила в прийнятті митної декларації, про що видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205090/2017/00182. Причини відмови в прийнятті митної декларації відповідач зазначив аналогічні, що і у попередній картці відмови. Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови у пропуску товарів протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ТОВ "Агротехніка" надано для митного оформлення всі документи, необхідні для підтвердження країни походження товару - тролейбус пасажирський моделі 321 та здійснення митного оформлення вказаного товару із застосуванням пільгового режиму в оподаткуванні ввізним митом. Судами зауважено, що наявність у митного органу сумнівів щодо наданих позивачем документів не є підставою для відмови у митному оформленні товару, а може лише слугувати підставою для перевірки документів про країну походження товару. Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Відповідно до частини першої статті 281 МК України визначено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Частинами першою та другою статті 36 Митного кодексу України встановлено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положень статтей 279, 282, 283 МК України сертифікат про походження товару є єдиним документом, який підтверджує країну походження товару. Такий сертифікат був наданий митному органу для митного оформлення товару разом з іншими документами - додатковими відомостями, які підтверджують країну походження товару. У сертифікаті форми СТ-1 згідно з критеріями достатньої переробки товару зазначено, що країною походження товару є Республіка Білорусь. Згідно Порядку роботи відділу митних платежів регіональної митниці, митниця при здійсненні контролю за правильністю визначення країни походження товарів, затвердженого наказом Державної митної служби України №1070 від 09.11.2009, чинного на час митного оформлення, рішення про визначення країни походження приймається Митним органом виключно у разі наявності наступних підстав: 1.6.1. Визнання сертифіката підробленим (фальсифікованим) за результатами перевірки уповноваженим органом. 1.6.2. Визнання преференційного сертифіката недійсним відповідно до Порядку проведення митними органами перевірки преференційних сертифікатів при ввезенні товарів на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю, затвердженого наказом Держмитслужби від 13 жовтня 2003 року № 683. 1.6.3. Визнання країни походження товару, заявленої у митній декларації відповідно до Класифікації валют та держав світу, затвердженої наказом Держкомстату від 08 липня 2002 року № 260, невідомою (за винятком товарів, наведених у статті 282 Митного кодексу України). 1.6.4. Відновлення до товару режиму вільної торгівлі/найбільшого сприяння згідно законодавством України. Наведене дає підстави дійти висновку, що митний орган має виключний перелік підстав для позбавлення імпортера преференційного режиму. Відповідно до приписів статті 283 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей. Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни, доти, доки митні органи у випадках, встановлених цим Кодексом, не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості. 18.10.2011 державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (сторонами) було підписано Договір про зону вільної торгівлі, який ратифікований Законом України «Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі» від 30.07.2012 № 5193-VI. Відповідно до частини першої статті 4 вищевказаного Договору для визначення країни походження товарів, що походять із сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів (далі - Правила) що є невід`ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009. Відповідно до пункту 2.1 Розділу 2 Правил, що ратифіковані Законом України «Про ратифікацію Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав» від 06.07.2011, країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил. Відповідно до пункту 5.1 Розділу 5 Правил товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами, а також якщо товар, зокрема, вивозиться на підставі договору (контракту) між резидентом однієї з держав - учасниць Угоди й резидентом іншої держави - учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці Угоди та ввозиться на митну територію іншої держави - учасниці Угоди. Відповідно до пункту 6.1 Розділу 6 Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід`ємною частиною цих Правил) чи декларації про походження товару. Відповідно до пункту 9.3 Розділу 9 Правил сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо: протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару; у митних органів країни ввезення є підтверджені відомості від компетентних органів країни вивезення про те, що сертифікат не видавався (фальсифікований) або виданий на підставі недійсних документів та (або) недостовірних відомостей; за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушеннями вимог, установлених цими Правилами. Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, що свідчить про країну походження товару для надання товару режиму вільної торгівлі відповідно до критерію достатньої обробки/переробки товару є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства. Відтак, вирішення питання щодо країни походження товару повинне прийматися після одержання додаткових відомостей, сам факт звернення до компетентних організацій країн СНД ще не є підставою для відмови в прийнятті митної декларації. На підставі матеріалів справи судами з`ясовано, що для підтвердження країни походження товару та з метою застосування преференційного режиму ТОВ "Агротехніка" було надано при митному оформленні, зокрема, сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 29.08.2017 № BYUA7101330601. Як на підставу невизнання вказаного сертифіката митний орган вказав положення частини другої пункту 9.3 розділу 9 Правил, яке передбачає наявність у митного органу підтверджених відомостей від компетентних органів країни вивезення про те, що сертифікат не видавався (фальсифікований) або виданий на підставі недійсних документів та (або) недостовірних відомостей. При цьому, митний орган посилався на лист Державного митного комітету Республіки Білорусь від 29.06.2017 №08-17/1317, відповідно до якого надавалась інформація на звернення ДФС України щодо підтвердження правомірності видачі сертифікатів про походження товару форми СТ-1. У цьому листі підтверджено правомірність видачі зазначених в листах сертифікатів та зазначено, що товар «тролейбус пасажирський моделі 321» походить з Республіки Білорусь і відповідає вимогам Правил в редакції, яка діє з урахуванням Протоколу про внесення змін до Угоди від 30.05.2014. Крім того, відповідач посилався також на лист Білоруської ТПП від 23.06.2017 №2-08-05/1270, який надісланий у відповідь на звернення ДФС України щодо правомірності видачі сертифікатів про походження товару форми СТ-1 згідно із зазначеного у зверненні переліку. У даному листі Білоруська ТПП вказала, що при видачі сертифікатів були враховані конструктивні особливості товару «тролейбус пасажирський моделі 321», в силу яких при виробництві даного виду транспортного засобу не можуть бути виконані відповідні операції технологічного процесу, передбачені Угодою про Правила. Суди попередніх інстанцій вірно вказали, що вищезазначені листи не містять жодних відомостей від компетентних органів Республіки Білорусь, які стосуються видачі саме сертифіката про походження товару форми СТ-1 від 29.08.2017 №BYUA7101330601, зокрема, інформації про те, що вказаний сертифікат не видавався (фальсифікований) або виданий на підставі недійсних документів та (або) недостовірних відомостей. Також, з матеріалів справи слідує, що виконання умов, виробничих та технологічних операцій щодо відповідності товару «тролейбус пасажирський моделі 321» товарної позиції 8702 критерію достатньої обробки (переробки) позивач підтверджував актом експертизи походження товарів від 29.08.2017 №1/3306-1, довідкою про основні операції і процеси виробництва тролейбусів пасажирських моделі, довідкою про відсоткову вартість сировини, матеріалів та комплектуючих виробів іноземного походження в ціні кінцевої продукції, довідкою про матеріали, сировину та комплектуючі, використані для виготовлення тролейбусів пасажирських моделі

321. Обґрунтовуючи свою позицію, митний орган посилався на те, що акт експертизи від 29.08.2017 №1/3306-1 не може бути підставою для перевірки виконання критерію достатньої переробки товару «тролейбус пасажирський моделі 321» товарної позиції 8702 ТН ЗЕД, оскільки такий виданий Мінським відділенням Білоруської ТПП відповідно до Правил із змінами та доповненнями, внесеними Протоколом засідання глав Урядів СНД від 30.05.2014, які Україною не підписані. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд зауважив, що у акті експертизи від 29.08.2017 №1/3306-1, який виданий Мінським відділенням Білоруської ТПП, перелічені основні операції технологічного процесу, які повністю відповідають критеріям, необхідним для надання товару статусу походження під час використання у виробництві товару третіх країн, згідно з додатком 1 Правил. При цьому, твердження відповідача про те, що Україною не підписано Протокол засідання Ради глав урядів СНД від 30.05.2014, яким внесені зміни до Правил, внаслідок чого акт експертизи не може бути підставою для перевірки виконання критерію достатньої переробки товару, не заслуговують на увагу, оскільки наведений у акті експертизи перелік основних операцій технологічного процесу при виготовленні товару повністю відповідає вимогам Правил в редакції, яка ратифікована Україною. Відповідно до частини шостої статті 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. Частинами дев`ятою-дванадцятою статті 264 МК України передбачено, що орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта. Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. Таким чином, беручи до уваги докази в їх сукупності, на підставі застосованих норм права суди дійшли правильного висновку, що митним органом необґрунтовано відмовлено ТОВ «Агротехніка» у прийнятті митної декларації, з огляду на що оскаржувані позивачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення слід скасувати як протиправні. Звертаючись до адміністративного суду ТОВ "Агротехніка" заявило, у тому числі, позовну вимогу про зобов`язання відповідача здійснити митне оформлення товару - тролейбус пасажирський моделі 321, номер кузова НОМЕР_1 , 2017 року виготовлення, із застосуванням пільгового режиму в оподаткуванні ввізним митом відповідно до вимог Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 та Договору про зону вільної торгівлі держав учасниць Співдружності Незалежних Держав від 18.10.2011. За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції вимогу позивача про зобов`язання вчинити дії задовольнив, апеляційний суд залишив рішення без змін. У цій частині висновки судів попередніх інстанцій Верховний Суд вважає помилковими, оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити митне оформлення товару з урахуванням того, що відповідно до статті 257 МК України встановлена відповідна процедура декларування, яка передбачає подання декларантом митних декларацій та внесення в них відповідних відомостей та змін, їх відкликання. Виходячи з наведеного в позовних вимогах щодо зобов`язання Волинської митниці ДФС здійснити митне оформлення товару із застосуванням пільгового режиму в оподаткуванні ввізним митом необхідно відмовити, визнавши такі вимоги необґрунтованими. Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Волинської митниці Державної фіскальної служби здійснити митне оформлення товару - тролейбус пасажирський моделі 321, номер кузова НОМЕР_1 , 2017 року виготовлення, із застосуванням пільгового режиму в оподаткуванні ввізним митом відповідно до вимог Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 та Договору про зону вільної торгівлі держав учасниць Співдружності Незалежних Держав від 18.10.2011 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії відмовити. У решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... В.В. Хохуляк Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна Судді Верховного Суду