Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.004081

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2020 року Справа № 1.380.2019.004081 пров. № 857/13450/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Попка Я.С. суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П. за участю секретаря судового засідання Цар М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, ухвалене суддею Брильовським Р.М., 09:21:59 год, м. Львів, дата складання повного тексту рішення 29 жовтня 2019 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: 08.08.2019 позивач Приватне акціонерне товариство «Концерн Хлібпром» звернулося до суду з позовом доОдеської митниці ДФС, в якомупросить: визнати протиправним та скасувати рішення №UA500090/2019/000002/2 про коригування митної вартості товарів від 13.06.2019; визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації №UA500090/2019/00043 від 13.06.2019; зобов`язати відповідача здійснити митне оформлення товару бразильська кава, зелена, в зернах, не смажена, для харчової промисловості, з кофеїном, Arabica 100%, згідно з даних митної декларації №UA500090/2019/008008 від 10.06.2019. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС №UA500090/2019/000002/2 про коригування митної вартості товарів від 13.06.2019. Визнано протиправною та скасоватино картку відмови у прийнятті митної декларації Одеської митниці ДФС №UA500090/2019/00043 від 13.06.2019. Зобов`язано Одеську митницю ДФС здійснити митне оформлення товару бразильська кава, зелена, в зернах, не смажена, для харчової промисловості, з кофеїном, Arabica 100%, згідно з даних митної декларації №UA500090/2019/008008 від 10.06.2019. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щоу відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України. Посилання відповідача на такі джерела інформації для визначення митної вартості товару як ЄАІС ДФС України не є достатніми для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. В ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення ст.58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що спірна картка відмови не є вмотивованою, адже не містить обґрунтування причин відмови в митному оформленні, а саме, відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості по товару є непідтвердженими та які відомості про митну вартість товару є неповними, не містить роз`яснення вимог, виконання яких могло б забезпечити можливість прийняття митної декларації за заявленим методом визначення митної вартості, а саме не вказано з посиланням на відповідні норми закону, які відомості про митну вартість підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та в яких документах містяться, а також які саме вартісні показники складових митної вартості та якими документами мають підтверджуватись за вимогами закону. Наведені вище порушення в сукупності вказують на не обґрунтоване та формальне прийняття відповідачем відмови в митному оформленні та рішення про коригування митної вартості товарів. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріальногоправа, Одеська митниця ДФС оскаржила його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA500090/2019/008008 від 10.06.2019 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Під час митного оформлення товарів декларантом та його уповноваженою особою не надано документів про страхування товарів та документів, що містять відомості про вартість страхування, що виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості. Апелянт звертає увагу, що у зовнішньоекономічному договорі (контракті) № 25/09 від 25.09.2018, доповненнях до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 5 від 24.12.2018, № 6 від 24.12.2018, № 7 від 24.12.2018, № 8 від 24.12.2018, б/н від 16.10.2018 відсутня інформація щодо вартості страхування як складової частини митної вартості товарів. У рахунку-фактурі (інвойсі) № 019/2018 від 24.12.2018 не зазначений перелік витрат, які входять до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, відсутня інформація щодо вартості страхування як складової частини митної вартості товарів, а також не вказано дату зовнішньоекономічного договору (контракту), що ставило під сумнів достовірність відомостей, зазначених у інвойсі. Наданий витяг митної декларації країни відправлення не має інформації щодо умов поставки товарів. У платіжному дорученні адреса бенефіціара відрізнялась від адреси вказаної в інвойсі, зовнішньоекономічному договорі (контракті) та комерційній пропозиції, поданих до митниці. Апелянт стверджує, що інформація про ціну №0309-inf від 11.06.2019, надана ТОВ «Експоцентр Одеса», не може бути визначальною при здійсненні контролю за митною вартістю товарів, оскільки вона видана на підставі наданих до митного оформлення товаросупровідних документів, тобто експерт посилався виключно на цінову політику фірми виробника товару, орієнтовану безпосередньо на ПрАТ «Концерн Хлібпром», а не кон`юнктуру ринку в цілому, у ній не здійснений аналіз цін на подібні (аналогічні) товари; не наведено інформації щодо конкретного співставлення з цінами на подібні (аналогічні) товари в країні-виробнику. Зазначає, що декларантом не подані в повному обсязі виписки з бухгалтерської документації. За результатом проведених консультацій між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості резервний, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500090/2019/000002/2 від 13.06.2019. Апелянт вважає, що митний орган під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості №UА500090/2019/00043 від 13.06.2019, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500090/2019/00043 від 13.06.2019 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача. Учасники справи на виклик апеляційного суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.2 ст.313 КАС України. На підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що25 вересня 2018 року між ПрАТ «Концерн Хлібпром» (покупець) та COOPERATIVА DOS CAFEICULTORES E AGROPECUARISTAS DE IBIRACI LTDA (продавець) було укладено контракт купівлі-продажу №25/09. Відповідно до п.1.1. контракту продавець продає, а покупець купує зелену каву в зернах. Детальний опис товару визначається цим контрактом та специфікаціями до нього. 10 червня 2019 року представником позивача декларантом ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» подано до Одеської митниці ДФС України електронну митну декларацію №UA500090/2019/008008 для митного оформлення Товару, в якій задекларовано митну вартість товару відповідно до статті 58 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни контракту (метод визначення митної вартості №1), а саме: бразильська кава, зелена, в зернах, не смажена, для харчової промисловості, з кофеїном, Arabica 100%, в кількості 57600 кг за ціною 2.75 доларів США/кг на загальну суму 158400.00 доларів США. Митна вартість Товару визначалась митним брокером за першим методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складається з ціни придбання товару. На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи:контракт купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018; додаткову угоду від 16.10.2018 до контракту купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018; специфікації №№5,6,7,8 від 16.10.2018 до контракту купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018, згідно з яких митна вартість становить 2,75 дол. США/кг; інвойс №019/2018 від 24.12.2018, що підтверджує вартість Товару у сумі 2.75 дол. США/кг; платіжне доручення в іноземній валюті №72 від 27.03.2019, що підтверджує оплату вартості Товару у сумі 2.75 дол. США/кг; разову (індивідуальну) ліцензіюя на здійснення зовнішньоекономічної операції №IL1346000005901 від 15.02.2019; разову (індивідуальна) ліцензію на здійснення зовнішньоекономічної операції №IL1346000005902 від 13.02.2019; разову (індивідуальну) ліцензію на здійснення зовнішньоекономічної операції №IL1346000005903 від 15.02.2019; разову (індивідуальну) ліцензію на здійснення зовнішньоекономічної операції №IL1346000005904 від 14.02.2019. Крм того, 11.06.2019 представником позивача було додатково надано митному органу: сертифікат страхування перевезення(номер полісу №000 000 000 6612); комерційну пропозицію виробника (прайс-лист) від 25.09.2018; лист-роз`яснення продавця щодо формування ціни в залежності від біржових котирувань; висновок експерта щодо вартості товару; платіжне доручення в іноземній валюті №72 від 27.03.2019, що підтверджує оплату вартості товару у сумі 2.75 дол. США/кг; витяг митної декларації країни відправлення. 13 червня 2019 року за результатами розгляду ЕМД № UA500090/2019/008008 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення №UA500090/2019/000002/2 про коригування митної вартості товарів за резервним методом та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.06.2019 №UA500090/2019/00043. У результаті здійснення відповідачем коригування митна вартість товару збільшилась та склала 3,5 долара США/кг, у зв`язку з чим позивачу необхідно надлишково сплатити до Державного бюджету України податок на додану вартість на загальну суму 228243,58 грн. Згідно ч.1 ст.246 Митного кодексу України(далі МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Частиною 1 статті 248 МК Українипередбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч1 ст.257 МК України). Відповідно до ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом.Положення про митні деклараціїтаформицих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, апорядок заповнення таких деклараційта інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Крім цього, частиною третьою статті 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України). Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Згідно ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VІІІ цього Кодексута цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст.52 МК України). Відповідно до ч.1, ч.2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3статті 53 МК Українипередбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч.4 ст.53 МК України). Судом першої інстанції вірно зазначено, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та від 08.02.2019р. в справі №825/648/17. Частиною другою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно з п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Згідно зст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Відповідно до ч.2, ч.3 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першоїстатті 57 цього Кодексу. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до ч.8 ст.57 МК України, у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. З матеріалів справи видно, що у рішенні Одеської митниці ДФС №UA500090/2019/000002/2 про коригування митної вартості товарів від 13.06.2019 зазначено, що: на умовах CIF відповідно до Інкотермс продавець зобов`язаний забезпечити морське страхування для усунення ризиків загибелі або пошкодження товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і сплачує страховий внесок. Витрати на страхування оцінюваних товарів є однією зі складових митної вартості відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012. Відповідно до п.3.4 Контракту від 25.09.2018 №25/09 одним з документів продавець повинен надати страховку. Але декларантом документів не надано, що ускладнює перевірку складових митної вартості. В інвойсі від 24.12.2018 №019/2018 не вказано дату зовнішньоекономічного контракту, що ставить під сумнів достовірність відомостей зазначених у інвойсі.Додатково наданий витяг митної декларації країни відправлення не має інформації щодо умов постачання. У платіжному дорученні адреса бенефіціара відрізняється від адреси, вказаної в інвойсі, зовнішньоекономічному контракті та комерційній пропозиції Як правильно встановлено судом першої інстанції, з метою підтвердження митної вартості 10.06.2019 позивачем разом з декларацією надано, у тому числі:контракт купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018; додатковуугоду від 16.10.2018 до контракту купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018; специфікації №5, №6, №7, №8 від 16.10.2018 до контракту купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018, згідно яких митна вартість становить 2.75 дол. США/кг;інвойс №019/2018 від 24.12.2018, що підтверджує вартість Товару у сумі 2.75 дол. США/кг;платіжне доручення в іноземній валюті №72 від 27.03.2019, що підтверджує оплату вартості Товару у сумі 2.75 дол. США/кг;разову (індивідуальну) ліцензію на здійснення зовнішньоекономічної операції №IL1346000005901 від 15.02.2019;разову (індивідуальну) ліцензію на здійснення зовнішньоекономічної операції №IL1346000005902 від 13.02.2019;разову (індивідуальну) ліцензію на здійснення зовнішньоекономічної операції №IL1346000005903 від 15.02.2019;разову (індивідуальну) ліцензію на здійснення зовнішньоекономічної операції №IL1346000005904 від 14.02.2019; Також, 11.06.2019 представником позивача було додатково надано митному органу:сертифікат страхування перевезення(номер полісу №000 000 000 6612); комерційну пропозицію виробника (прайс-лист) від 25.09.2018; лист-роз`яснення продавця щодо формування ціни в залежності від біржових котирувань; висновок експерта щодо вартості товару;платіжне доручення в іноземній валюті №72 від 27.03.2019, що підтверджує оплату вартості Товару у сумі 2.75 дол. США/кг; витяг митної декларації країни відправлення. Усі вказані документи, в тому числі і сертифікат страхування перевезення, були надані представником позивача з митною декларацією для здійснення митного оформлення товару. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач, у своєму рішенні про коригування митної вартості і у відзиві на позовну заяву підтвердив, що декларантом було надано відповідачу, в тому числі і вказаний сертифікат страхування перевезення. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані). Згідно листа Міністерства фінансів України №31-11410-06-5/4339 від 16.02.2017 рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які надають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що надають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунка-фактури. У наданому суду інвойсі міститься інформація про номер зовнішньоекономічного контракту, що дає можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, відтак, покликання апелянта є безпідставними. Судом першої інстанції правильно зазазначено, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни. Разом з тим, апелянтом не обґрунтовано, яким чином зазначення чи не зазначення умов поставки у митній декларації країни відправлення впливає на числові значення митної вартості товару, що підлягає митному оформленню. Умови поставки товару зазначені у зовнішньоекономічному контракті, специфікаціях, у інвойсі та інших документах, які були надані позивачем відповідачу для здійснення митного оформлення товару. Апеляційний суд звертає увагу, що у платіжному дорученні №72 від 27 березня 2019 року, серед іншого, зазначено: рядок 59 Назва бенефіціара: COOPERATIVА DOS CAFEICULTORES E AGROPECUARISTAS DE IBIRACI LTDA, місцезнаходження: Rua Ayksa Ramos,51-Ibraci-MG-Brazil CNPJ:04.486.184/0001-00. Аналогічна адреса бенефіціара вказана і у інвойсі, і у контракті купівлі-продажу (розділ 16 контракту). Відтак, доводи апелянта щодо необґрунтованості вартості товару є безпідставними. Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребовуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документ є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Однак, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Вимоги частин 3,4 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Тому, доводи апелянта про те, що заявлена митна вартість товару є документально непідтвердженою, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими. За умови не наведення органом доходів і зборів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, що ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Сумніви органу доходів і зборів можна вважати обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження апелянта про законність прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товару та відмову у його митному оформленні, оскільки у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України. Крім того, посилання відповідача на такі джерела інформації для визначення митної вартості товару як ЄАІС ДФС України не є достатніми для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. В ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. Крім того, спірна картка відмови не є вмотивованою, адже не містить обґрунтування причин відмови в митному оформленні, а саме, відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості по товару є непідтвердженими та які відомості про митну вартість товару є неповними, не містить роз`яснення вимог, виконання яких могло б забезпечити можливість прийняття митної декларації за заявленим методом визначення митної вартості, а саме не вказано з посиланням на відповідні норми закону, які відомості про митну вартість підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та в яких документах містяться, а також які саме вартісні показники складових митної вартості та якими документами мають підтверджуватись за вимогами закону. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Зазначене кореспондує позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18. Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, зобов`язання вчинити дії є обгрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.229, ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.004081 за позовом Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, зобов`язання вчинити дії без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 11.03.2020.