Постанова 4856 № 240/10271/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10271/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г. Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 05 березня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., представника позивача: Соколовського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року (місце ухвалення рішення - м. Житомир, повний текст складено - 16 грудня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екта-Пром" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : у вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екта-Пром" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 10 травня 2019 року № 0001131202. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що висновки відповідача, на підставі яких винесено оскаржуване рішення не базуються на первинних господарських документах. Крім того зазначив, що висновки щодо позивача були сформовані виключно у зв`язку з оцінкою діяльності не самого позивача, а його контрагентів. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначив про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Екта-Пром" не надано достатніх доказів реальності здійсненої операції, а тому формальна наявність у платника первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду, не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Екта-Пром" з питань правомірності декларування від`ємного значення та заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації з ПДВ за січень 2019 року. За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки посадовими особами контролюючого органу складено акт перевірки № 243/06-30-12-02/13560309 від 05 квітня 2019 року. Перевіркою встановлено порушення товариством статті 192, статті 198, статті 201 пункту 200.1, пункту 200.4 "в" статті 200 ПК України, чим завищено суму від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Позивачем оскаржено акт перевірки в адміністративному порядку шляхом подання до контролюючого органу заперечень до акту документальної позапланової виїзної перевірки, включно із інформацією та документами щодо повного ланцюга постачання комплектуючих та про їх закупівлю в іншого постачальника, отриману від товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Компонентс". Контролюючий орган, розглянувши заперечення, залишив в силі акт перевірки. В результаті встановлених перевіркою порушень, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001131202 від 10 травня 2019 року про завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66790 грн за січень 2019 року. Надалі позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України № 35948/6/99-99-11-04-02-25 від 29 липня 2019 року скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін. Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 0001131202 від 10 травня 2019 року, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. В свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з підпунктом "а" 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з підпунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу). Статтею 200 ПК України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Згідно з підпунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Згідно з пунктом 200.3 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду Суд встановив, що в ході проведення перевірки виявлено, що за період з 01 жовтня 2018 року по 31 січня 2019 року ТОВ "Екта-Пром" здійснювались взаємовідносини із контрагентами стосовно яких наявна інформація, що свідчить про об`єктивні ознаки неможливості здійснення операцій із постачання відповідних ТМЦ. Згідно з наданими до перевірки документами, позивачем відповідно до договору від 25 жовтня 2018 року № 00223/18 здійснено придбання від ТОВ "Рейнбоу Компонентс" ТМЦ по яких не підтверджено придбання на загальну суму 439620 грн, в тому числі ПДВ 73270 грн. Відповідно до договору від 25 жовтня 2018 року № 00223/18, ТОВ "Рейнбоу Компонентс" зобов`язується поставити та передати у власність ТОВ "Екта-Пром" товар. Загальна кількість товару визначається специфікацією. Строк дії договору до 31 грудня 2018 року. Згідно з аналізом інформаційних баз ДФС контролюючим органом встановлено, що ТОВ "Рейнбоу Компонентс" знаходиться на обліку в ГУДФС у м.Києві (Голосіївський р-н, м.Київ), вид діяльності оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Компонентс" не є виробником та/або імпортером реалізованих товарів. Аналізом зареєстрованих накладних встановлено, що у ТОВ "Рейнбоу Компонентс" серед реалізованих товарів відсутній факт придбання мікросхем в кількості 12740 шт. Також встановлено, що ТОВ "Рейнбоу Компонентс" придбало у листопаді 2018 року у ТОВ "Андол Пром" товар "IRLML6401TR транзистор 8541290090" в кількості 28500 шт. Разом з тим, аналізом зареєстрованих накладних встановлено, що ТОВ "Рейнбоу Компонентс" здійснювало придбання у ТОВ "Андол Пром" та у ТОВ "Браун Пром", які не є виробниками та імпортерами реалізованих товарів. Згідно даними ЄРПН по ланцюгу постачання ТОВ "Андол Пром" та ТОВ "Браун Пром" за відповідний період було придбано сигарети в асортименті та програмне забезпечення. Як було встановлено судом, у зв`язку з виробничими потребами позивач придбав у ТОВ "Рейнбоу Компонентс" наступні комплектуючі на суму 439 620, 00 грн, включно із ПДВ 73 270 грн: - IRLML640 IT транзистор 36000 шт.; - AS4C2M32S 7 DCN мікросхеми 2240 шт.; - MAX8902BA TA + T мікросхема 5000 шт.; - LM75AIMX/NOPB мікросхема 2500 шт.; - NCP134AMX 120 TCG мікросхема -3000 шт. Зазначені комплектуючі були закуплені у ТОВ "Рейнбоу Компонентс" відповідно до рахунків № 58 від 25 жовтня 2018 року, №№ 86, 87, 89, 90, 92, 93, 94 від 30 жовтня 2018 року (а.с.33-40). Товар отримано співробітником позивача згідно з довіреностями № 317 від 25 жовтня 2018 року та № 339 від 12 листопада 2018 року (а.с.41,42). Транспортування товару здійснювалось за рахунок ТОВ "Екта-Пром". Для цього надано службовий автомобіль підприємства, що підтверджується наказами про відрядження № 289 від 31 жовтня 2018 року, № 294 від 05 листопада 2018 року, № 313 від 22 листопада 2018 року, подорожніми листами та довіреностями на отримання ТМЦ (а.с.63,64,65,74). Приймання передача товару оформлена видатковими накладними(а.с.43-49). Після доставки на підприємство, комплектуючі належним чином обліковані на складі товариства для подальшого їх використання у виробництві, що підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунках 202 за період з 30 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року та копіями прибуткових ордерів на товари (а.с.50-53). Також колегією суддів встановлено, що поставка комплектуючих, щодо якої було відмовлено у відшкодуванні ПДВ, була оформлена ТОВ "Рейнбоу Компонентс" податковими накладними №№ 91, 92, 94 від 31 жовтня 2018 року, №№14, 15 від 02 листопада 2018 року. Проте, через їх блокування електронною системою зазначені накладні були зареєстровані відповідно до рішень комісії з питань розгляду скарг: № 56193/42357044/2 від 29 грудня 2018 року, № 56173/42357044/2 від 29 грудня 2018 року, № 56182/42357044/2 від 29 грудня 2018 року, № 712/42357044/2 від 04 січня 2019 року, № 3710/42357044/2 від 04 січня 2019 року. Крім того, позивачем на підтвердження реальності поставок проданого їм товару від постачальників направлено лист № 12 від 12 квітня 2019 року із запитом щодо підтвердження таких поставок (а.с.55). Листом № 32/2019 від 17 квітня 2019 року ТОВ "Рейнбоу Компонентс" повідомило, що поставлені комплектуючі були закуплені в іншого постачальника товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи". На підтвердження факту постачання товарів, надані копії видаткових накладних та декларації перевізника товару (а.с.57-59,60-62). Посилання апелянта на відсутність при проведенні перевірки сертифікатів відповідностей, як на підставу для висновків про відсутність здійснення поставки товару, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність зазначених документів ніяким чином не може вплинути на реальність господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту. Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів. Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару. Колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано до матеріалів справи доказів відсутності у позивача первинних документів. Тож, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що всі показники податкової звітності позивача сформовані на підставі документально підтверджених обставин, операції із закупівлі комплектуючих є реальною операцією, стандартною для господарської діяльності товариства і повністю відображена у бухгалтерському обліку товариства, використання закуплених товарів у виробництві чітко відслідковується та відображено, зокрема у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 202, калькуляції виготовлення продукції та видатковій накладній №396 від 17 грудня 2018 року (а.с.66-73,54). Здійснення господарських операцій підтверджено рахунками, видатковими накладними та документами щодо транспортування товару, повний облік та використання у виробництві продукції позивача підтверджуються щодо руху товару на складі. Колегія суддів звертає увагу, що позивач не зобов`язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб`єктами, не зобов`язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України. Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій. Аналогічні висновки були неодноразово викладені у постановах Верховного Суду (судові рішення: справа № 808/2090/14 від 24 січня 2019 року, справа №805/5028/15-а від 24 січня 2019 року, справа 870/370/12 від 05 лютого 2019 року, справа №809/1155/17 від 31 січня 2019 року). Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не надано судового рішення в порядку статті 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом. При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки акта перевірки щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій позивача є необґрунтованими та спростовуються та дослідженими обставинами справи. Отже, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 10 травня 2019 року № 0001131202 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Житомирського окружного адміністративного суду від05 грудня 2019 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 11 березня 2020 року. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.