Постанова Північний апеляційний господарський суд № 920/661/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" березня 2020 р. Справа№ 920/661/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ткаченка Б.О. суддів: Гаврилюка О.М. Коротун О.М. без повідомлення учасників справи розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі № 920/661/19 (суддя Джепа Ю.А.) за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» про стягнення 12 631,86 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» (далі - КП «Глухівський тепловий район») борг у загальній сумі 12 631, 86 грн, у тому числі: пеня у сумі 11 784,54 грн, 3% річних у сумі 847,32 грн, а також 1 921,00 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви. В обґрунтування позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» посилається на те, що КП «Глухівський тепловий район» порушило взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатило спожитий природний газ, у зв`язку з чим останньому нараховано пеню відповідно до п. 7.2 договору, а також 3% річних. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/661/19 у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, керуючись ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в даній справі про стягнення з відповідача, як споживача природного газу для виробництва теплової енергії, спірних сум пені та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/661/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №920/661/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 справу №920/661/19 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М. 17.01.2020 суддя Майданевич А.Г. заявив про самовідвід від розгляду справи №920/661/19 у зв`язку з недопущенням сумнівів у неупередженості суду, що можуть виникнути у зв`язку з тим, що близькі родичі судді працюють в Акціонерному товаристві «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2019, у зв`язку з самовідводом сууді Майданевича А.Г, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №920/661/19 колегію суддів у складі головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 справу №920/661/19 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М. Позиції учасників справи АТ «НАК «Нафтогаз України» вважає, що, оскільки матеріали справи не містять доказів включення Відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, та судом не зазначено, на підставі яких доказів Відповідач набув статусу учасника процедури врегулювання, а саме є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, а відтак застосування ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є неправомірним, а рішення суду необґрунтованим та незаконним. У відзиві на апеляційну скаргу КП «Глухівський тепловий район» не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, просить апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а рішення першої інстанції залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 24.12.2014 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Продавець) та Комунальним підприємством «Глухівський тепловий район» (далі - Покупець) було укладено договір №3279/15-БО-29 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця у 2015 році природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Згідно з п. 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. На виконання п. 2.1 Договору Продавець передав у 2015 року, а Покупець прийняв природний газ на загальну суму 1 117 819,70 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи. За умовами п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. В обґрунтування позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» посилалося на те, що КП «Глухівський тепловий район» порушило взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатило спожитий природний газ, чим було порушено вимоги п. 6.1 Договору. У зв`язку з порушенням вимог п. 6.1 Договору АТ «НАК «Нафтогаз України» нарахувало пеню відповідно до п. 7.2 договору, згідно з положеннями якого у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. З урахуванням наведених обставин, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося з позовом до суду про стягнення з КП «Глухівський тепловий район» 12 631, 86 грн, у тому числі: пеня у сумі 11 784,54 грн, 3% річних у сумі 847,32 грн, а також 1 921,00 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Статтями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі наведеного, АТ «НАК «Нафтогаз України» нарахувало до стягнення з КП «Глухівський тепловий район» 12 631, 86 грн, у тому числі: пеня у сумі 11 784,54 грн, 3% річних у сумі 847,32 грн, а також 1 921,00 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви. Проте, судова колегія звертає увагу на те, що 30.11.2016 набув чинності Закон України від 03.11.2016 № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон № 1730-VIII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. За змістом Закону № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є, зокрема кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до ст. 1 Закону № 1730-VIII процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Положеннями ст. 2 Закону № 1730-VIII встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 1730-VIII для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. З наведених вище норм Закону № 1730-VIII вбачається, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості (проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості) необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів. Разом з тим, ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII, якою передбачено списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону 1730-VIII є нормою прямої дії, при цьому застосування її приписів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах: від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, від 14.03.2018 у справі № 904/11460/16, від 01.04.2019 у справі № 922/2784/18, від 04.04.2019 у справі № 905/1526/18, від 10.06.2019 у справі № 904/4592/18, від 16.05.2019 у справі № 922/2685/18. Тобто, для визнання заборгованості списаною необхідно встановити, для яких саме потреб використовувався природний газ за договором № 3430/16-ТЕ-29 від 21.12.2015 та чи погашено суму основного боргу до набрання чинності Законом № 1730-VIII. Судом апеляційної інстанції встановлено, на підставі п. 1.2 договору №3279/15-БО-29 від 24.12.2014 та згідно з актами приймання-передачі природного газу за січень-березень та жовтень 2015 року АТ «НАК «Нафтогаз України» передав, а КП «Глухівський тепловий район» прийняв природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, загальною вартістю 1 424 385,57 грн. Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за Договором, на яку було нараховано пеню та три відсотки річних, було погашено КП «Глухівський тепловий район» 10.03.2015, тобто до набрання чинності Законом № 1730-VIII (до 30.11.2016), що також не заперечується АТ «НАК «Нафтогаз України». Крім того, станом на 01.01.2016 мала місце переплата Покупцем за придбаний за Договором природний газ у сумі 243 474,5 грн. Оскільки, КП «Глухівський тепловий район» повністю сплатило вартість спожитого газу до набрання чинності відповідним Законом 1730-VIII (30.11.2016), то нараховані пеня, 3% річних та втрати від інфляції відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII підлягають списанню з дня набрання ним чинності. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Таким чином, встановивши, що КП «Глухівський тепловий район» повністю сплатило вартість спожитого газу до набрання чинності Законом №1730-VIII (30.11.2016), суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. Інших доводів та доказів, які б могли бути підставою для скасування судового рішення у даній справі апелянтом не наведено. Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обставини, викладені АТ «НАК «Нафтогаз України» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/661/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга АТ «НАК «Нафтогаз України» задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (апелянта). Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Враховуючи наведене, судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/661/19 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 920/661/19 повернути до Господарського суду Сумської області.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Головуючий суддя Б.О. Ткаченко Судді О.М. Гаврилюк О.М. Коротун