Постанова 4824 № 761/13288/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 02 березня 2020 року місто Київ Справа № 761/13288/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Лівінського С.В. (суддя-доповідач), Березовенко Р.В., Суханової Є.М., секретар судового засідання: Малашевський О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області, в особі представника Діанової Світлани Юріївни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, у складі судді Юзькової О.Л. від 13 червня 2019 року в справі за заявою Головного управління ДФС у Харківській області, особа, щодо якої вимагається розкриття інформації: ОСОБА_1 , банк: акціонерне товариство «Таскомбанк» про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року Головне управління Державної Фіскальної Служби (далі ГУ ДФС) у Харківській області звернулося з заявою про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю. Свої вимоги обґрунтовував тим, що згідно із затвердженим планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, само зайнятій особі ОСОБА_1 було направлено наказ від 21 вересня 2018 року № 7112 «Про проведення документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року» та повідомлення від 24 вересня 2018 року № 945 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Лист повернуто з відміткою «за не запитом». Згідно з наказом ГУ ДФС у Харківській області від 21 вересня 2018 року № 7112 та на підставі направлення від 25 жовтня 2018 року № 3023 здійснено вихід за податковою адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з відсутністю самозайнятої особи ОСОБА_1 за вищевказаними адресами вручити направлення та розпочати документальну позапланову перевірку не було можливим. ГУ ДФС у Харківській області до Оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області було направлено запит № 479/20-40-13-06-18 від 29 жовтня 2018 року про надання інформації по встановленню місцезнаходження самозайнятої особи ОСОБА_1 . Згідно наданої інформації, встановити її місцезнаходження не виявилось можливим. Згідно даних ІС «Податковий блок» само зайнята особа ОСОБА_1 зареєстрована Харківським міським управлінням юстиції 03 червня 2014 року, номер запису про державну реєстрацію 24800000000165476, перебуває на обліку в Східному управлінні ГУ ДФС у Харківській області. Згідно інформаційних ресурсів ДФС України, що перебувають у розпорядження ГУ ДФС у Харківській області, самозанятою особою ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності в банківській установі було відкрито рахунок в АТ «Таскомбанк», № НОМЕР_1 , дата відкриття 24 червня 2017 року, який закрито 26 грудня 2018 року. З метою отримання інформації, заявником 12 листопада 2018 року було надіслано запит до АТ «Таскомбанк», однак банк відмовив у наданні доступу до інформації зважаючи, що остання містить банківську таємницю. Тому, заявник просив суд зобов`язати АТ «Таскомбанк» надати ГУ ДФС у Харківській області інформацію, що містить банківську таємницю відносно самозайнятої особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у вигляді витягу з особового рахунку № НОМЕР_1 (МФО банку 339500) з вказівкою призначення платежу, дати, коду ЄДРПОУ, назви контрагентів та руху коштів на ньому за період з 01 січня 2015 року по дату закриття рахунків. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2019 року заяву ГУ ДФС у Харківській області про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю залишено без задоволення. Головне управління Державної Податкової Служби (далі ГУ ДПС) у Харківській області з судовим рішенням не погодилося та 23 вересня 2019 року подало апеляційну скаргу. Просило скасувати рішення районного суду та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити у повному обсязі. Вважає, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неправильному встановлені обставин, що мають значення для справи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року залучено правонаступника ГУ ДФС у Харківській області - ГУ ДПС у Харківській області. Сторони про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, попри це в судове засідання не з`явилися, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. Так, з матеріалів справи вбачається таке. 21 вересня 2018 року ГУ ДФС у Харківський області винесено наказ про проведення документальної планової перевірки ОСОБА_1 за період діяльності з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року. 23 червня 2017 року ОСОБА_1 відкрила у АТ «Таскомбанк» поточний рахунок № НОМЕР_3 . 26 грудня 2018 року вказаний рахунок було закрито. Згідно частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта; відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом про банки і банківську діяльність. Пунктом першим частини другої статті 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що банківською таємницею, зокрема, є відомості про стан рахунків клієнтів, в тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України. За положеннями статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи, або за рішенням суду. Відповідно до вимог пунктів 20.1.4, 20.1.5 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках. У статті 75 Податкового кодексу України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Пунктами 12, 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» судам роз`яснено, що згідно зі статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України. У зв`язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо. При розгляді справ про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, за заявою органу державної податкової служби суду слід звертати увагу, зокрема, на таке. Відсутність у справі рішення (наказу) керівника відповідного органу державної податкової служби про проведення документальної планової або позапланової, виїзної або невиїзної перевірки платника податку не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви (за винятком випадків, коли за обставинами справи це є необхідним і є підставою заяви), оскільки ці документи, як докази у справі, оцінюються судом за правилами статті 212 ЦПК ( 1618-15 ) поряд з іншими наданими суду доказами. Саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПКУ ( 2755-17 ) податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПКУ ( 2755-17 ). У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені заяви про розкриття банківської таємниці, районний суд виходив з того, що ГУ ДФС у Харківській області не довело обставин, з якими законом передбачена, можливість розкриття інформації, яка становить банківську таємницю. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви. Розглядаючи спір, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого позивачем доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, в тому числі й тих, на які посилається апелянт, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволені заяви про розкриття банківської таємниці. У відповідності з вимогами частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Між тим, всупереч твердженням апелянта, ним, в порушення положень ч. 3 ст. 12 і ч. 1 ст. 81 ЦПК України, обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, на думку колегії суддів, перед судом не доведено. Доводи апеляційної скарги не спростовують установлених у справі фактичних обставини та висновків суду першої інстанції обґрунтовано викладених в мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх спростував. Не зважаючи на посилання апелянта, належних і допустимих доказів на підтвердження підстав і повноважень, визначених законом, щодо вимоги про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, відносно само зайнятої особи ОСОБА_1 за період її діяльності поза межами встановленого наказом від 21 вересня 2018 року № 7112 періоду, заявником суду не надано. Не є таким доказом на підтвердження доведення заявником обставин, за яких перевірка є неможливою і акт від 25 жовтня 2018 року № 8597/20-40-13-06-07/НОМЕР_2, який містить посилання на слова довіреної особи, номер телефону якого вказаний у податковій звітності, щодо залишення само зайнятою особою ОСОБА_1 своєї податкової адреси, оскільки вказана інформація в документі викладена у формі припущення. Інші доводи апеляційної скарги, як такі, що не мають правового підґрунтя, наведених висновків суду теж не спростовують і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. За наведеного, рішення Шевченківського районного суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу ГУ ДПС України у Харківській області - без задоволення. Під час прийняття постанови колегія суддів враховує вимоги Європейського суду з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ч. 6 ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 268, 375, 367, 381- 384 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, в особі представника Діанової Світлани Юріївни залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2019 року по справі за заявою Головного управління ДФС у Харківській області, особа, щодо якої вимагається розкриття інформації: ОСОБА_1 , банк: акціонерне товариство «Таскомбанк» про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. У випадках визначених ст. 389 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше, як за п`ять днів з дня закінчення розгляду справи. Судді: С.В. Лівінський, Р.В. Березовенко, Є.М. Суханова