Постанова 4802 № 161/56/20

Справа № 161/56/20 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/345/20 Категорія: 80 Доповідач: Данилюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 березня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Данилюк В. А., суддів Матвійчук Л. В., Шевчук Л. Я., з участю: секретаря судового засідання Вергуна Т. С., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з боржника Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2» нарахованої, але не виплаченої під час звільнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 січня 2020 року, В С Т А Н О В И В: Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 січня 2020 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з боржника Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» нарахованої, але не виплаченої під час звільнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Роз`яснено заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив її у видачі судового наказу, пославшись на те, що відсутні докази того, що на день звернення до суду, тобто станом на 02.01.2020, заробітна плата їй не виплачена. Таким чином, покликаючись на порушення норм процесуального права, особа, яка подала апеляційну скаргу, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Відзив на апеляційну скаргу в даній справі не подавався. Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до норм ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Постановляючи оскаржувану ухвалу у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що приєднана довідка щодо заборгованості по заробітній платі не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 76, 77 ЦПК України, та не підтверджує тієї обставини, що із заявником не проведено повного розрахунку, зокрема, не виплачено нараховану заробітну плату станом на 02 січня 2020 року, тобто на дату подання заяви. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом апеляційної інстанції встановлено з матеріалів справи наступне. ОСОБА_1 подала до суду заяву про видачу судового наказу, яку обґрунтовує тим, що в день звільнення 17.08.2017 з роботи з ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2» з посади апаратника борошномельного виробництва 5-го розряду цеху виробництва борошна на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП вона не отримала повного розрахунку у зв`язку з відсутністю коштів у підприємства. При звільненні їй було видано довідку про фактичну заборгованість по заробітній платі, яка становить 12084,74 грн, яка визнається боржником та включає в себе компенсацію за невикористані відпустки. З часу звільнення з роботи заборгованість не була виплачена, а тому вказує, що сума середнього заробітку, яку відповідач зобов`язаний сплатити на її користь за час затримки розрахунку, становить 76147,76 грн (період невиплати зарплати становить 584 дні, а середньоденна зарплата становить 130,39 грн). Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Згідно з п.1 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Стаття 163 ЦПК України встановлює форму і зміст заяви про видачу судового наказу. Так, відповідно до п. п. 4, 5 ч. 2 цієї статті у заяві повинно бути зазначено: 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. А відповідно до п.4 ч.3 цієї статті до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. За п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу. На підтвердження вимог своєї заяви ОСОБА_1 посилається на видану підприємством довідку, копію якої приєднала до заяви. Також ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції копію паспорта, копії розрахункових листків за березень 2017 року - вересень 2017 року, вересень 2018 року, копію наказу про звільнення від 17.08.2017 (а.с.8-12). Судом першої інстанції правильно встановлено, що довідка не містить в собі дати її складання, порядкового номеру, оформлена не на бланку підприємства, або без застосування кутового штампу підприємства, у ній не вказано якому органу або з якою метою вона видана. Також довідка не містить в собі вказівки на те, що ці суми були нараховані, але не виплачені працівнику, тобто відсутні відомості про їх безспірність. В довідці міститься інформація про заборгованість по заробітній платі станом на 01.01.2018 року, а не станом на січень 2020 року - дату звернення до суду (а.с.8). Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з боржника Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2» нарахованої, але не виплаченої під час звільнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, подана з порушеннями вимог статті 163 ЦПК України є правильним, а тому суд підставно відмовив у видачі судового наказу. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). За ч. 1 ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України). Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 січня 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 10 березня 2020 року. Головуючий Судді