Постанова Запорізький апеляційний суд № 337/3414/19

Дата документу 10.03.2020 Справа № 337/3414/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 337/3414/19 Головуючий у 1-й інстанції: Котляр А.М. Провадження № 22-ц/807/749/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2019 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування позовних вимог вказала, що Хортицький районний суд м. Запоріжжя рішенням від 20.10.2006 року стягнув з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , 2000 року народження, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 20.10.2006 року до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 неналежним чином виконував зобов`язання із сплати аліментів, а з жовтня 2015 року припинив сплачувати аліменти. З грудня 2017 року відповідач частково почав сплачувати аліменти. Таким чином, ОСОБА_1 має заборгованість по аліментам. Вона має право на стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. Позивач надала суду розрахунок, відповідно до якого у період з жовтня 2015 по березень 2017 року включно сума пені по аліментам складає 85 467,77 грн. За цей же період заборгованість із сплати аліментів складає 9667 гривень. Оскільки вона має право на стягнення неустойки не більше 100% від заборгованості, просить суд стягнути на свою користь пеню по аліментам за період з жовтня 2015 по березень 2017 року в сумі 9667 гривень. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2019 рокупозов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 9667 гривень.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв`язку з неправильним встановленням судом розміру заборгованості по аліментам, що призвело до невірного розрахунку пені, а також неврахування судом обставин, за якими його може бути звільнено від відповідальності за прострочення сплати аліментів, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким звільнити його від відповіда- льності за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не були враховані всі обставини щодо його матеріального стану, які безпосередньо впливають на вирішення цієї справи. Так, з листопада 2015 року єдиним джерелом його доходу є пенсія. Крім того, зазначив, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є необґрунтованим, оскільки державний виконавець не відобразив всі внесені ним кошти в рахунок погашення заборгованості. Просить суд врахувати відсутність його вини у виникненні заборгованості, оскільки позивач не пред`являла виконавчий лист до виконання з листопада 2015р. по лютий 2019р., також він є пенсіонером та має невеликий дохід. У відзиві на скаргу позивач зазначає, що відповідач не оскаржив розрахунок державного виконавця у судовому порядку, що передбачено у випадку непогодження боржника з цим розрахунком, а надані ним квитанції про перекази аліментів датовані поза межами періоду, за який визначено пеню, тому не можуть бути враховані при розрахунку пені за визначений нею період. Просить відмовити в задоволенні скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зі змісту статті 274 ч. 4 п.1 ЦПК України що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи у спорах про стягнення аліментів. Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2006 року з ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини (а.с. 9). Виконавчий лист на примусовому стягненні в органах виконавчої служби не перебував, а знаходився на виконанні за місцем роботи відповідача в ДАІ УМВС, що сторони по справі не заперечують. 05.11.2015 року відповідач ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ за п.63 «в» через обмежений стан здоров`я. З листопада 2015 року відповідач отримує пенсію за вислугу років. 10.05.2018 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя задовольнив заяву ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа, а 05.06.2018 року їй був виданий дублікат. 21.06.2018 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя за заявою ОСОБА_2 поновив їй строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача пені у зв`яз- ку із простроченням у сплаті аліментів, визначивши період з листопада 2015р. по березень 2017р. включно та пеню у сумі 9 667 грн., що дорівнює розміру заборгованості по алімен- там за цей період. Надала суду розрахунок заборгованості, складений державним виконавцем Хортицького ВДВС м. Запоріжжя Білан Д.Г. 18.02.2019р., згідно з яким ОСОБА_1 має заборгованість із сплати аліментів станом на 28.05.2018 року в сумі 14 999,18 грн. (а.с. 12). Відповідач до відзиву надав інший розрахунок заборгованості, складений державним виконавцем Хортицького ВДВС м. Запоріжжя Білан Д.Г. 06.02.2019 року, згідно з яким він має заборгованість із сплати аліментів станом на 28.05.2018 року в сумі 12072,24 грн. 16.10.2019 року суд витребував у Хортицького ВДВС м. Запоріжжя розрахунок із сплати заборгованості з відображенням помісячних платежів. 19.11.2019 року до суду надійшов розрахунок, складений державним виконавцем Хортицького ВДВС м. Запоріжжя Білан Д.Г.18.11.2019 року, відповідно якого ОСОБА_1 має заборгованість із сплати аліментів станом на 30.11.2019 року в сумі 5288,31 грн. Перевіривши розрахунок неустойки, який додала до позовної заяви ОСОБА_2 , суд прийшов до висновку, що формула, яку використовує позивач, відповідає вимогам ч.1 ст.196 СК України та роз`ясненням, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц та у постанові від 03.04.2019 року у справі 333/6020/16-ц, де вказано, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Відповідач ОСОБА_1 свого розрахунку суду не надав, не вказав на неправильність розрахунку позивача, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що неустойка за несплату аліментів за період з жовтня 2015 по березень 2017 року включно складає 85467,77 грн., як правильно визначила позивач. Але, оскільки за правилами ст.196 СК України суд може стягнути неустойку по сплаті аліментів не більше 100 відсотків заборгованості, то суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 9 667 грн., що дорівнює сумі заборгованості по аліментам за період з жовтня 2015р. по березень 2017р. включно. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 наголошує на тому, що його вини в несплаті аліментів з жовтня 2015р. по березень 2017р. не мається, оскільки він за станом здоров`я звільнився з органів внутрішніх справ, де перебував на виконанні виконавчий лист, а ОСОБА_2 виконавчий лист не пред`явила до виконання у виконавчу службу. Проте з цього приводу колегія погоджується з висновками суду та із запереченнями позивача, згідно з якими ОСОБА_1 знав про наявність рішення про стягнення з нього аліментів, а тому, незалежно від пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання до виконавчої служби, мав виконувати це рішення. А отже, не можна вважати, що невиконання боржником рішення суду у зв`язку із непред`явленням стягувачем виконавчого листа до примусового виконання може свідчити про відсутність вини боржника у несплаті аліментів та звільнити його від відповідальності за це. Також в скарзі зазначається, що за приписами статті 197 СК України суд може звіль- нити боржника від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з тяжкою хворобою, або іншою істотною обставиною, що має істотне значення. Але апелянт не враховує, що це є можливим, якщо боржником заявлено відповідний позов, або зустрічний позов у справі про претензії стягувача до боржника щодо сплати аліментів. Проте таких зустрічних вимог у цій справі відповідач не заявив, а тому у суду не було підстав вирішувати питання про його звільнення від сплати заборгованості по аліментам. Відповідач в скарзі вказує, що судом не перевірено розмір заборгованості по аліментам, оскільки сторони надали суду довідки державного виконавця про різний розмір заборгованості, яка утворилась в один і той же період. Перевіривши вказані ствердження апелянта, колегія встановила наступне. Згідно ч.3 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Так, дійсно, згідно з наданою позивачем довідкою № 12271 від 18.02.2019р. державного виконавця розмір заборгованості станом на травень 2018р. становить 14 999,18 грн. ( а.с. 12). Згідно з наданою відповідачем довідкою № 11004/5 від 06.06.2019р. розмір заборгованості станом на травень 2018р. становить 12 072,24 грн. ( а.с. 39). Проаналізувавши обидві довідки, колегія вважає, що довідка, надана позивачем, є правильною, а довідка, надана відповідачем, не ґрунтується на рішенні суду першої інстанції, яким стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина сторін у справ. Так, рішення Хорицьокго районного суду від 20.10.2006р. на утримання сина ОСОБА_4 були стягнуті аліменти у розмірі ј частки від доходу батька ОСОБА_1 , але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, якщо визначений з доходу платника аліментів розмір аліментів є меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму, то до сплати підлягає саме сума, визначена як 30 % від прожиткового мінімуму. Вбачається з наданої відповідачем довідки про розмір його пенсії за вислугу років, що з листопада 2015р. по березень 2017р. його пенсія мала такий розмір, що визначена з неї ј частка становила меншу суму, ніж 30 % прожиткового мінімуму, тому державним виконавцем мала визначатись до сплати боржником саме сума, визначена як 30 % від прожиткового мінімуму. У довідці позивача державний виконавець визначив розмір аліментів саме в такий спосіб та щомісячна сума аліментів у період з січня 2016р. по квітень 2016р. мала становити не менше, ніж 436,50 грн. (прожитковий мінімуму 1455 грн.), з травня 2016р. по листопад 2016р. не менше 459,30 грн. (прожитковий мінімум 1531 грн.), з грудня 2016р. по березень 2017р. не менше 506,70 грн. ( прожитковий мінімум 1689 грн.). В той час, як у довідці, наданій відповідачем, державним виконавцем визначалась сума з доходу відповідача, яка становить менше від суми, розрахованої з 30 % прожиткового мінімуму, що не відповідає положенням сімейного кодексу та рішенню суду про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Тому суд обґрунтовано прийняв до уваги саме довідку, надану позивачем, щодо розміру заборгованості відповідача по аліментам. В матеріалах справи міститься ще одна довідка державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби № 49102/5 від 18.11.2019р., яка надана на запит суду, та саме в ній вірно здійснені всі розрахунки, оскільки вона базується на довідці про доходи відповідача, зокрема, у періоді жовтень-грудень 2015р., де розмір аліментів визначено з до- ходу у жовтні і грудні 2015р., а за листопад як 30 % від прожиткового мінімуму ( а.с. 66- 67). Саме цей розрахунок відповідає доходам відповідача та чинному законодавству, а тому приймається колегією як належний і допустимий доказу цій справі. За цим розрахунком заборгованість відповідача у спірному періоді з жовтня 2015р. по березень 2017р. становить 10 884,87 грн., але враховуючи межі позовних вимог, які заявлені в сумі 9 667 грн., колегія в такому разі погоджується з рішенням суду, яким стягнуто саме визначений позивачем розмір пені, оскільки її дійсний розмір за цей період істотно перевищує суму заборгованості. Доводи про те, що суд з розміру заборгованості не вирахував сплачені ним суми, колегією не беруться до уваги, оскільки у період, за який позивач стягує заборгованість, платежів по аліментам не відбулось. Перший з платежів було здійснено відповідачем лише 09.10.2017р., в той час як пеня нараховувалась на заборгованість з жовтня 2015р. по березень 2017р. Що стосується зменшення розміру неустойки у зв`язку з незадовільним станом здоров`я відповідача та його скрутним матеріальним становищем, колегія вважає, що достатніх доказів на підтвердження цих обставин відповідач не надав. Так, ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя з нього стягнуті аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 , який продовжує навчання, у розмірі 1000 грн. щомісячно. Вважає, що це, наразі, свідчить про його неспроможність сплачувати заборгованість по аліментам на цього ж сина, стягнуті до досягнення ним повноліття. Але колегія вважає, що, навпаки, стягнення судом аліментів на повнолітнього сина є свідченням платоспроможності відповідача, оскільки у протилежному випадку суд мав відмовити у стягненні аліментів, оскільки стаття 198 СК України чітко визначає, що аліменти на повнолітню дитину стягуються лише у тому випадку, якщо батьки можуть надавати їй матеріальну допомогу. Отже, за матеріалами цієї цивільної справи підстав для зменшення пені колегія не вбачає. Таким чином, в ході апеляційного розгляду справи колегія не знайшла підстав для скасування оскаржуваного відповідачем рішення суду, тому у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково Постанова прийнята, складена та підписана 10 березня 2020 року. Головуючий: Судді: