Постанова 4806 № 299/1523/16-ц

Справа № 299/1523/16-ц П О С Т А Н О В А Іменем України 27 лютого 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючої - судді Кожух О.А., суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г., за участі секретаря - Юрочко А.П. розгляyувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 19 січня 2018 року (головуючий суддя Рішко Г.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання розписки недійсною, - в с т а н о в и в : У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що згідно розписки від 19.09.2015 ОСОБА_1 отримала від нього у борг кошти в сумі 25000,00 євро, які зобов`язалася повернути до 25.12.2015. Умови договору позики позичальник у встановлений строк не виконав та борг не повернув. Вказував, що борг позичальника станом на 14.06.2016 за курсом 28,13 у національній валюті становить 703 250,00 грн., а нараховані на вказану суму три проценти річних за період із 25.12.2015 по 14.06.2016 складають 10 056,48 грн. Посилаючись на дані обставини, просив стягнути з відповідача на свою користь борг - 703 250,00 грн., три проценти річних - 10 056,48 грн., а також витрати на правову допомогу - 23 200,00 грн., що загалом становить 736 506,48 грн. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов про визнання розписки від 19.09.2015 недійсною, посилаючись на те, що такий правочин нею вчинено під впливом насильства (ч. 1 ст. 231 ЦК України). Зазначала, що гроші у позивача ніколи не позичала, жодних зобов`язань перед ОСОБА_2 не мала, а розписку написала під диктовку під впливом погроз та під психологічним тиском ОСОБА_2 , який її переслідував, погрожував розправою над нею та членами її сім`ї. На момент складання розписки вона проходила курс лікування в обласному диспансері, що також вплинуло на її волевиявлення (т.1 а.с.62). Ухвалою Виноградівського районного суду від 22.11.2016 зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду (т.1 а.с.65). Рішенням Виноградівського районного суду від 19.01.2018 первісний позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 19.09.2015 у розмірі 713 306,48 грн., з яких 703250,00 грн. - сума основного боргу та 10056,48 грн. - три проценти річних від простроченої суми. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 23200,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 6890,00 гривень. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання розписки недійсною - відмовлено. На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Дидинська Б.М . Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції належним чином не оцінив розписку від 19.09.2015, не з`ясував обставини її написання; не надав оцінки іншій розписці від 30.01.2014, за якою ОСОБА_1 начебто позичала 20 000,00 євро; у суді першої інстанції ОСОБА_4 надав показання про те, що він був присутній при написанні розписки від 30.01.2014 і при ньому кошти не передавалися; вказує, що при складанні розписки від 19.09.2015 грошові кошти не були передані ОСОБА_1 , хоча про факт передачі коштів 19.09.2015 зазначено у позовній заяві ОСОБА_2 та самій розписці; така розписка від 19.09.2015 є безгрошовою; ОСОБА_1 жодних коштів від ОСОБА_2 не отримувала ні 30.01.2014, ні 19.09.2015; визнає, що незначний борг у неї був перед спільним знайомим, що проживає у Празі, однак оскільки гроші не були ОСОБА_1 повернуті відразу, той знайомий відправив ОСОБА_2 вирішувати питання щодо повернення боргу; ОСОБА_2 тривалий час її переслідував, приїздив додому, на роботу, погрожував розправою, залякував, щоб ОСОБА_1 не писала заяви у правоохоронні органи, а тому будучи під психологічним тиском ОСОБА_1 написала спірну розписку від 19.09.2015; місцевий суд безпідставно відхилив клопотання про призначення додаткової експертизи із залученням фахівця поліграфолога. Заслухавши пояснення осіб, які з`являлись в судові засідання апеляційного суду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Статтею 1047 ЦК визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно він суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Досліджуючи боргові розписки чи інші документи, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки. Відповідно до статті 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов`язанням. Заміна боргу позиковим зобов`язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу). Новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання. Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання. Згідно ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Встановлено, підтверджено матеріалами справи та визнано сторонами, що 30.01.2014 ОСОБА_1 було написано розписку про отримання нею від ОСОБА_2 у борг коштів у сумі 20 000,00 євро, які вона зобов`язалася повернути у строк до 01.03.2015 (т.1 а.с. 79). Сторони визнають ту обставину, що оригінал вказаної розписки від 30.01.2014 відсутній, оскільки ОСОБА_2 порвав таку розписку у день складання нової розписки від 19.09.2015. Дану обставину також підтверджено у клопотанні адвоката Дидинської Б.М., що діє в інтересах ОСОБА_1 , від 08.05.2017, яке було надано на виконання клопотання судових експертів щодо надання оригіналу розписки від 30.01.2014 (а.с. 108, 106). При цьому у ОСОБА_1 збереглась копія з розписки від 30.01.2014. Згідно розписки від 19.09.2015 ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 у борг кошти в сумі 25000,00 євро, які зобов`язалася повернути у строк до 25.12.2015 (т.1 а.с.74). Тобто, сторони дійшли домовленості між собою щодо збільшення суми боргу на 5 000 євро (із 20 000 євро до 25 000 євро), у зв`язку з чим було написано нову розписку позичальника від 19.09.2015, що посвідчує передання позикодавцем більшої суми в розмірі 25000,00 євро (нове зобов`язання), при цьому первісне зобов`язання щодо сплати 20 000,00 євро припинилося, а оригінал розписки від 30.01.2014 було знищено (розірвано у день складення нової розписки від 19.09.2015). У справі, яка розглядається, встановлено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику. Наявність між сторонами позикових відносин підтверджується наявним у позивача оригіналом розписки ОСОБА_1 , яка підтверджує як факт отримання боржником коштів за договором позики у сумі 25000,00 євро, так і зобов`язання повернути ці кошти ОСОБА_2 до 25.12.2015. Таким чином, новий договір позики (згідно розписки від 19.09.2015) укладено між тими самими сторонами, які були учасниками первинного договору позики (за розпискою від 30.01.2014); на підтвердження укладення нового новаційного договору позики та його умов представлено розписку позичальника, за якою ОСОБА_1 зобов`язалася повернути більшу суму коштів вже на виконання нових позикових зобов`язань із дотримання форми такого правочину. Оскільки у визначений у розписці строк кошти ОСОБА_1 повернуті не були, у позивача були підстави для звернення з даним позовом. Звертаючись до суду із зустрічним позовом про визнання розписки від 19.09.2015 року недійсною, ОСОБА_1 посилалася на безгрошовість договору позики, а також на вимоги статей 203, 215, 231 ЦК України. Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним, тобто він є оспорюваним. У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися у незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі. Отже, для визнання правочину недійсним через вчинення його під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного або психічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину, що і має бути доведено позивачем. Обов`язок доказування зазначених обставин покладено на особу, яка оспорює договір, при цьому докази повинні бути належними та допустимими, як того вимагають положення статей 77 і 78 ЦПК України, з урахуванням того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК). ОСОБА_1 належних та допустимих доказів написання вказаної розписки під психологічним тиском та погрозами не надала, не довела в чому конкретно виражався психічний тиск і на кого його було направлено, чи були погрози реальними і як вони могли вплинути на психічний та фізичний стан позивачки. Так, у суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 надав показання, що у січні 2014 року ОСОБА_1 зателефонувала йому і повідомила, що до неї приїхали троє чоловіків з м. Хуст, які вимагають написати розписку про грошовий борг. ОСОБА_1 боялася, що від неї заберуть спорткомплекс у м. Виноградів. Розповіла, що позичала грошові кошти, однак винна кошти не позивачу і не в такій сумі. Текст розписки диктував ОСОБА_2 Із ОСОБА_1 свідок ОСОБА_4 був присутній з самого початку до кінця, при ОСОБА_4 жодні грошові кошти не передавалися. Першу розписку вона порвала, потім написала іншу. У нього ( ОСОБА_4 ) вдома вони зробили копію розписки. Погроз із боку ОСОБА_6 під час складання розписки не було, однак була напружена емоційна обстановка і розмова. ОСОБА_4 пропонував ОСОБА_1 про даний випадок повідомити працівників поліції, однак остання бажала вирішити ситуацію самостійно. У суді першої інстанції свідок ОСОБА_7 надав показання, що він разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_8 приїздили у м. Виноградів до ОСОБА_1 вперше десь у січні 2014 року. Як йому стало відомо ОСОБА_1 позичала у ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 20 000,00 євро, про що треба було скласти розписку. Коли вдруге приїздили вже не пам`ятає, однак було вже тепло. ОСОБА_2 пояснив, що у ОСОБА_1 знову виникли труднощі і їй треба дозичити гроші. В цей раз ОСОБА_2 позичив ОСОБА_1 5000,00 євро, остання сама перераховувала кошти. Він бачив як передавалися кошти. Ніяких погроз з їхнього боку не лунало, ОСОБА_1 не мала ніяких претензій та написала нову розписку на загальну суму 25 000,00 євро. Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 надав показання, що два роки тому взимку він разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_2 прямували до м. Мукачева, однак заїхали до м. Виноградів, оскільки ОСОБА_1 позичала у ОСОБА_6 грошові кошти на суму 20000,00 євро, про що треба було скласти розписку. Текст розписки їй диктував адвокат. Друга розписка складалася таким самим чином як і перша. ОСОБА_1 власноручно перераховувала кошти в розмірі 5000,00 євро. Жодних погроз не було. Відповідно до висновку №1510 від 30.05.2017 комплексної судово-психологічної та криміналістичної експертизи з дослідження підписів та почерку, проведеної на підставі ухвали суду в даній справі, рукописні записи в борговій розписці (окрім записів і підписів в графі « Свідок 1.2.») та підпис від імені ОСОБА_1 , розташований в графі «Позичальник» після запису « ОСОБА_1 » в борговій розписці про позику 25 000,00 євро від 19.09.2015, виконані самою ОСОБА_1 . Ознак, які б свідчили про виконання боргової розписки про позику 25 000,00 євро від 19.09.2015 року у незвичайному стані чи навмисно зміненим почерком експертом не виявлено (т.1 а.с.119-120). При цьому, згідно висновку №1511 від 22.11.2017 комплексної судової психолого-почеркознавчої експертизи, в момент написання боргових розписок від 30.01.2014 та 19.09.2015 ОСОБА_1 перебувала в стані емоційного напруження, в якому зберігається свідома реалізація та мотивація вчинків, був присутній контроль за ними, зберігається здатність прогнозувати результат своїх дій. В матеріалах, наданих на дослідження відсутні дані, які б вказували на чинення на підекспертну психологічного впливу та примусу в момент написання нею боргових розписок від 30.01.2014 та 19.09.2015 (т.1 а.с.128-134). З указаного висновку №1511 від 22.11.2017 комплексної судової психолого-почеркознавчої експертизи вбачається, що на зустріч 30.01.2014 із позивачем ОСОБА_1 приходить у супроводі колишнього працівника правоохоронних органів. На його пропозицію звернутись за захистом у міліцію ОСОБА_1 відмовляється. Погоджується написати, згодом переписати боргову розписку, не дивлячись на заперечення з боку свідка ОСОБА_4 наполягає на цьому. Погоджується прийти на зустріч, яка відбулась 19.09.2015, описує стан як стресовий, пов`язаний із можливим осудом оточенням, діловитий, бажає швидше завершити зустріч. В ситуації написання боргової розписки від 30.01.2014 та від 19.09.2015 наявний вплив комплексу індивідуально-психологічних властивостей особистості ОСОБА_1 - схильність в ситуації стресу до імпульсивних рішень, безпечність в ситуації реалізації моментних бажань, схильність до заперечення та поверховість у відношенні до існуючих проблем, прагнення до швидшого «виходу» з конфліктної ситуації, прагнення до швидшою вирішення ситуації, тощо. ОСОБА_1 в період часу, що передував написанню та підписанню боргових розписок, перебувала в тривало існуючій стресовій ситуації, в тому числі - у зв`язку з неможливістю повернення коштів по боргових розписках. В момент написання боргових розписок від 30.01.2014 та 19.09.2015 ОСОБА_1 перебувала в стані емоційного напруження, в якому зберігається свідома реалізація та мотивація вчинків, був присутній контроль за ними, зберігається здатність прогнозувати результат своїх дій. Відсутні свідчення свідків та самої ОСОБА_1 , а також дані, які б вказували на вчинення на підекспертну психологічного чи фізичного насилля в момент написання боргових розписок від 30.01.2014 та 19.09.2015 (т.1 а.с.128-134). Після відкриття апеляційного провадження у справі, в судовому засіданні 12.02.2019, ОСОБА_1 було подано до апеляційного суду висновок експерта № 06-18 від 28.12.2018 психофізіологічної експертизи із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа (а.с.13-60). Висновок експерта № 06-18 від 28.12.2018 долучено ОСОБА_1 із клопотанням, в якому зазначено, що такий висновок надається на виконання ухвали Виноградівського районного суду від 09.03.2017 (т. 2 а.с.12, т. 1 а.с. 102-103), а у самому висновку експерта № 06-18 зазначено, що не експертизу надано матеріали цивільної справи № 299/1523/16-ц. Однак, ухвалою Виноградівського районного суду від 09.03.2017 така експертиза не призначалась; у висновку дані відповіді на питання, які не ставились перед експертами у вказаній ухвалі місцевого суду; матеріали цивільної справи № 299/1523/16-ц експерту Цивінській М.В. судом не надавались. Також колегія зазначає, що з доданих ОСОБА_1 матеріалів вбачається, що ОСОБА_14 отримала вищу освіту за спеціальністю «Фізіологія» та здобула кваліфікацію магістр біології. Фізіолог. Викладач біології і хімії (а.с.65); пройшла ряд курсів щодо застосування поліграфа, психологічної оцінки достовірності інформації на основі вербальних і невербальних критерії, на яких отримала свідоцтва та сертифікати (а.с.61-64, 68-79). За встановлених обставин, що ОСОБА_1 отримала частину позики ще до вересня 2015 року, наведене у висновку опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа з метою отримання у ОСОБА_1 орієнтувальної інформації щодо: ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації; уявлень ОСОБА_1 про певну подію (зокрема щодо відповіді про те, що у вересні 2015 року вона не отримувала 25000 євро) - не свідчить про безгрошовість укладеної у письмовій формі розписки від 19.09.2015. Вказаний висновок № 06-18 від 28.12.2018 не містить відомостей про те, що на ОСОБА_1 вчинявся фізичний чи психічний тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи. Отже, посилання ОСОБА_1 на висновок експерта № 06-18 від 28.12.2018 для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником, не можуть бути взятими до уваги, з урахуванням наявної письмової розписки. В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_15 - заявив клопотання, яке було підтримано ОСОБА_1 , про призначення у справі додаткової комплексної судово-психологічно-почеркознавчої експертизи, з врахуванням висновку експерта № 06-18 від 28.12.2018. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 24.10.2019 у справі було призначено додаткову комплексну судово-психологічно-почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи було доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, які проводили первинну експертизу, та зазначено - додаткову експертизу провести з врахуванням висновку психофізіологічної експертизи із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа - № 06-18 від 28.12.2018, який було надано ОСОБА_1 до апеляційного суду. На ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 24.10.2019 зі Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист, у якому зазначено, що питання ухвали суду були вирішені при виконанні первинних експертиз, які знаходяться в матеріалах справи. Питання ухвали щодо проведення почеркознавчої експертизи з використанням висновку поліграфа неможливе, оскільки об`єктом почеркознавчого дослідження є почерковий матеріал. Щодо використання висновку поліграфа при виконанні психологічної експертизи зазначено, що при проведенні таких експертиз можуть проводитись опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа з метою отримання орієнтувальної інформації щодо: ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації; повноти наданої опитуваною особою інформації; джерела отриманої опитуваною особою інформації; уявлень опитуваної особи про певну подію; іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій. Психологічне дослідження емоційного стану особи не передбачає проведення опитування з використанням поліграфу. Виходячи з викладеного, ухвалу про призначення додаткової експертизи було повернуто без виконання (т. 2 а.с. 113). В судовому засіданні 27.02.2020 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_15 - заявив клопотання про призначення у справі додаткової почеркознавчої експертизи та додаткової психологічної експертизи, проведення яких доручити спеціалістам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, та провести такі експертизи з врахуванням висновку експерта № 06-18 від 28.12.2018. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27.02.2020 у задоволенні такого клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_15 - відмовлено. Ухвалу мотивовано тим, що представник ОСОБА_1 для проведення додаткової почеркознавчої експертизи просить поставити питання, які не ставились перед експертами при проведенні первинної експертизи, що суперечить суті додаткової експертизи; при цьому згідно інформації Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, проведення почеркознавчої експертизи з використанням висновку поліграфа неможливе, оскільки об`єктом почеркознавчого дослідження є почерковий матеріал. Психологічне дослідження емоційного стану особи не передбачає проведення опитування з використанням поліграфу. За таких обставин, доказів безгрошовості, вчинення фізичного чи психічного впливу на ОСОБА_1 при складанні нею оспорюваної розписки від 19.09.2015 - ОСОБА_1 не надано та матеріали цивільної справи не містять, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного правочину недійсним, з підстав, передбачених ст. 231 ЦК України. Доводи скаржника про те, що суд не врахував того, що крім розписки від 19.09.2015 існувала також раніше складена нею розписка від 30.01.2014 на суму 20 000,00 євро - не спростовують висновків місцевого суду щодо наявного боргу ОСОБА_1 , оскільки відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦПК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Після написання нової розписки позичальника від 19.09.2015, що посвідчує передання позикодавцем більшої суми в розмірі 25000,00 євро (нове зобов`язання), первісне зобов`язання щодо сплати 20 000,00 євро припинилося. Матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 написала розписку під впливом насильства (ст. 231 ЦК України). Також відсутні відомості та ОСОБА_1 визнає ту обставину, що вона не зверталась в правоохоронні органи з приводу дій ОСОБА_2 щодо примушування її до написання даної боргової розписки. Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. Відповідно до вимог статті 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов`язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Оригінал боргової розписки від 19.09.2015 знаходився у ОСОБА_2 та саме ним надано до матеріалів справи. Доводи ОСОБА_1 про те, що кошти від ОСОБА_2 нею не отримувались є бездоказовими та спростовуються текстом розписки від 19.09.2015, про написання та підписання якої не заперечувала сама ОСОБА_1 , а також підтверджено свідками та висновком №1510 від 30.05.2017 комплексної судово-психологічної та криміналістичної експертизи. ОСОБА_1 у встановленому процесуальному порядку не спростовано, що сума заборгованості перед ОСОБА_2 є іншою, ніж та, що зазначена позивачем, не наведено доводів і не подано належних і допустимих доказів на спростовання зробленого позивачем розрахунку боргу та трьох процентів річних. За таких обставин, рішення місцевого суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Дидинська Богдана Миронівна - залишити без задоволення. Рішення Виноградівського районного суду від 19 січня 2018 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 06 березня 2020 року. Головуюча: Судді: