Постанова 4856 № 560/2659/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2659/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 04 березня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. , за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В. представників позивача: Пташкіна М.К., Паньо С.В. представника відповідача: Калужської Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Верест" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Верест" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : В вересні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Верест" (далі ТОВ "Верест") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (ГУ ДПС у Хмельницькій області) в якому просило: -визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009841411 від 14.08.2019 (форми "Р") за платежем "податок на прибуток"; -визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009851411 від 14.08.2019 (форми "Р") за платежем "податок на додану вартість". Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.11.2019 в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу. В обгрунтуванні апеляційної скарги щодо податкового повідомлення-рішення №0009841411 зазначено, що контролюючий орган помилково вважає, що субпродукти є зворотніми відходами, які повинні оприбутковуватися підприємством. При цьому, скаржник вказав, що висновки, викладені в Акті перевірки про те, що ніби неоприбутковані відходи оцінені контролюючим органом за найменшою оцінкою зворотної продукції забою-2,035 грн./кг, не відповідають дійсності, оскільки згідно наданих на перевірку документів, а саме-"Відомість по партіях товарів на складах (юухгалтерський облік)" та "Випуск продукції (оцінка вартості) (бухгалтерський облік)", де є узагальнені дані щодо ціни крові харчової за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, найменшою оцінкою зворотної продукції забою (тобто крові харчової) за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 була ціна 0,83 грн./кг, найбільшою - 2,00 грн./кг, а середньою - 1,10 грн. Також, скаржник зауважив, що ні кредиторської, ні дебіторської заборгованості в ТОВ "Верест" перед ПП "Агролюкс-М" не було. Бухгалтером підприємства замість облікування в рахунку 361 (розрахунки з покупцями та замовниками) журналу-ордера №6, помилково обліковано в рахунку 631 розрахунок за надані ПП "Агролюкс-М" послуги з дезінфекції автомобіля в сумі 100 грн. Факт надання послуг ПП "Агролюкс-М" підтверджується актом здачі приймання робіт (надання послуг) №53 від 26.08.2019. Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0009851411 апелянт стверджує, що в період з 22.05.2018 по 02.08.2019 ТОВ "Верест" здійснювало придбання цегли керамічної в ТДВ "Хмельницький завод будівельних матеріалів" відповідно до договору поставки №51/18 від 07.05.2018. 22.05.2018 та 31.05.2018 позивачем перераховано ТДВ "Хмельницький завод будівельних матеріалів" авансові платежі за цеглу, в тому числі за зворотну тару (дерев`яні піддони). Тобто, ТОВ "Верест" у встановлений п.189.2 ст.189 ПК України строк повернуло продавцю зворотну тару, а тому її вартість до бази оподаткування податку на додану вартість не включається. 04.02.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. В судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити. В свою чергу, представник відповідача заперечила стосовно задоволення апеляційної скарги і просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 31.05.2019 по 15.07.2019, на підставі наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 19.02.2019 №386 та направлень ГУ ДФС у Хмельницькій області від 27.05.2019 №1699, від 28.05.2019 №1719, від 03.07.2019 №2041, від 29.05.2019 №1746, від 27.05.2019 №1701 та від 28.05.2019 №1724, відповідно до статей 20, 75, 77, 81, 82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, посадовими особами податкового органу проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Верест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки. За результатами перевірки складено акт від 22.07.2019 №0248/22-01-14-11/23846567, яким, зокрема встановлено порушення: -п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 ПК України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, п.11,12 П(С)БО 16, 18 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за № 27/4248 (із змінами та доповненнями), п.24 П(С)БО 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за № 751/4044 (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ "Верест" занижено податок на прибуток за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 в сумі 173765 грн., в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: півріччя 2016 в сумі 18230 грн., три квартали 2016 в сумі 34700 грн., рік 2016 в сумі 55249 грн., 1 квартал 2017 в сумі 16355 гри., півріччя 2017 в сумі 30701 грн., три квартали 2017 в сумі 40365 грн., рік 2017 в сумі 51038 грн., 1 квартал 2018 в сумі 18572 грн., півріччя 2018 в сумі 30241 грн., три квартали 2018 в сумі 48118 грн., рік 2018 в сумі 56978 грн., 1 квартал 2019 в сумі 10500 грн.; -п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.7, 201.10 ст.201 ПК України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ "Верест" занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету в загальній сумі 71 716 грн., в тому числі в розрізі звітних податкових періодів: за березень 2017 року в сумі 20 730 грн., за квітень 2018 року в сумі 45 526 грн., за травень 2018 року в сумі 5 460 грн. На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області винесено податкові повідомлення-рішення: -від 14.08.2019 №0009851411, яким збільшено позивачу грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 107574 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 71716 грн., за штрафними санкціями - 35859 грн.; -від 14.08.2019 №0009841411, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 260647,50 грн., у тому числі 173765 грн. за податковим зобов`язанням, 86882,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а відтак підстави для задоволення позову відсутні. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, колегія суддів вказує на слідуюче. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Пунктом 44.1 статті 44 ПК України урегульовано, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Підпунктом 134.1.1 п.134.1 п.134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Пунктом 198.6 статті 198 ПК України унормовано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до п.201.1 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (п. 201.7 ПК України). Згідно з п.201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. За приписами п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до частини другої вказаного закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином оформленими первинними документами, складеними в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначаючись щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 14.08.2019 №0009841411, колегія суддів виходить із наступного. Як слідує зі змісту акта перевірки від 22.07.2019, підставою для винесення вищезазначеного податкового повідомлення-рішення слугувало те, що в результаті незменшення прямих матеріальних витрат виробництва на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, та у зв`язку з цим - завищення задекларованих показників у рядку 2050 Звіту про фінансові результати "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" (форма №2) на загальну суму 961 158 грн., ТОВ "Верест" занижено податок на прибуток за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 в загальній сумі 173 008,44 грн. (961158 грн. х 18 % = 173 008,44 грн.). Перевіркою зокрема встановлено, що ТОВ "Верест" самостійно проводить забій ВРХ та свиней для виробництва м`ясо-ковбасних виробів. Оприбуткування ВРХ та свиней підприємством проводиться на баланс підприємства за закупівельними цінами та живій вазі кореспонденцією рахунків Д-т 201 "Сировина та матеріали" - К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Передача ВРХ та свиней на забій проводиться за закупівельними цінами та живій вазі кореспонденцією рахунків Д-т 23 "Виробництво" - К-т 201 "Витрати сировини та матеріали". Після проведення забою оприбуткування на баланс продуктів забою в кількості виходу на загальну суму закупівельної вартості проводиться кореспонденцією рахунків 201 "Сировина та матеріали" - К-т 23 "Виробництво". До собівартості вироблених м`ясо-ковбасних виробів відносяться продукти або ВРХ та свиней за закупівельними цінами кореспонденцією рахунків: Д-т 801 "Витрати сировини матеріалів" - К-т 201 "Сировина та матеріали", Д-т 23 "Виробництво" - К-т 801 "Витрати сировини та матеріали". Також наказом директора ТОВ "Верест" затверджено норми виходу м`яса та субпродуктів від забою ВРХ та свиней у відповідності до ступеня вгодованості. Відповідно до документів, наданих до перевірки, у періоді з 01.04.2016 по 31.03.2019 товариство в бухгалтерському обліку оприбуткувало від забою такі види продукції та відходів: м`ясо жиловане боєнське, субпродукти та зворотні відходи. Перевіркою не заперечувався той факт, що при забої ВРХ та свиней мають виникати відходи, що підлягають утилізації. Так, підприємством самостійно визначено, що в грудні 2018 року - березні 2019 року безповоротні відходи при забої тварин склали лише 5745 кг, в тому числі: у грудні 2018 року в кількості 1000 кг або 2,48% від кількості оприбуткового в живій вазі, в січні 2019 року в кількості 2000 кг або 4,6% від кількості оприбуткового в живій вазі; у лютому 2019 року в кількості 1200 кг або 1,9% від кількості оприбуткового в живій вазі, у березні 2019 року в кількості 15450 кг або 2,75% від кількості оприбуткового в живій вазі. ДП "Укрветсанзавод", згідно актів виконаних робіт на утилізацію боєнських відходів та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, проведено утилізацію відходів в загальній кількості 7 тон, в т.ч. у грудні 2018 року 1 т відходів, січні 2019 року 2 т відходів, лютому 2019 року 2 т відходів, березні 2019 року 2 т відходів. Позивачем до перевірки надано договір №ХМЕ/16/У/76/38621599/2016 від 01.08.2016, відповідно до якого ДП "Укрветсанзавод" в особі Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" зобов`язується надати послуги з організації збирання, утилізації побічних продуктів тваринного походження, які відносяться до І, II та III категорії відходів (боєнські відходи, трупи загиблих тварин, кістки, птиця, риба тощо), неякісних харчових продуктів та продовольчої сировини, термін реалізації якої закінчився або яка не відповідає вимогам і стандартам згідно чинного законодавства України. Також, до перевірки надано договір №ХМЕ/16/У/8/38621599/2019 від 15.01.2019 року, за змістом якого ДП "Укрветсанзавод" в особі Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" зобов`язується надати послуги з організації збирання, подальшої переробки та утилізації або видалення продуктів тваринного походження, які відносяться до II та III категорії відходів, неякісних харчових продуктів та продовольчої сировини, термін реалізації якої закінчився, або яка не відповідає вимогам і стандартам згідно чинного законодавства України. Згідно актів виконаних робіт на утилізацію боєнських відходів та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних ДП "Укрветсанзавод" проведено утилізацію відходів в загальній кількості 7 тон, в т.ч. у грудні 2018 року 1 т відходів, в січні 2019 року 2 т відходів, в лютому 2019 року 2 т відходів, в березні 2019 року 2 т відходів. Відповідно до довідки №171 від 18.07.2019 Хмельницької філії ДП «Укрветсанзавод» наданої до перевірки, підприємство здійснювало вивіз і утилізацію боєнських відходів від ТОВ «Верест». Вивезено відходів в кількості 5745 кг. В той же час, ТОВ "Верест" до перевірки та під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, не надано жодних документів, які б підтверджували здійснення вивозу відходів від забою за період з 01.04.2016 по 01.12.2018. По бухгалтерському обліку платника не відображено оплати за надані послуги з утилізації відходів при забої ВРХ та свиней ДП "Укрветсанзавод" чи будь-якому іншому підприємству. В Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані на адресу ТОВ "Верест" податкові накладні щодо послуг з утилізації відходів за інші періоди, ніж зазначено вище. Крім того, контролюючим органом встановлено, що у ТОВ "Верест" відсутній дозвіл на розміщення відходів забою ВРХ та свиней у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах та не задекларовано екологічний податок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах. Отже, відповідно до наданих до перевірки документів щодо кількості переданих на забій ВРХ та свиней в живій вазі та отриманих від забою м`яса, субпродуктів зворотних відходів контролюючий орган дійшов висновку, що на баланс підприємства не оприбутковано 472313,533 кг продукції від забою ВРХ та свиней та, відповідно не зменшено прямі матеріальні ви виробничої собівартості власновироблених м`ясо-ковбасних виробів на справедливу вартість такої зворотної продукції. Перевіркою встановлено, що у період з 01.04.2016 по 31.03.2019 ТОВ "Верест" не оприбутковано на баланс в кількісному виразі зворотні відходи при забої ВРХ та свиней (субпродукти ІІ-ІІІ категорії, жир-сирець технічний, топлені жири, малоцінних субпродуктів II категорії, допустимих для переробки на сухі тваринні корми) в загальній кількості 472313,533 кг, що складає 18 % від живої ваги, переданої на забій. Такі відходи оцінені за найменшою оцінкою зворотньої продукції забою 2,035 грн/кг (згідно наданого до перевірки документу "Відомість по партіях товарів на складах (бухгалтерський облік), що самостійно визначена ТОВ "Верест" за періоди з 01.01.2016 по 31.03.2018), як наслідок загальна вартість зворотньої продукції, на яку платник зобов`язаний був зменшити прямі витрати виробництва, складає 961 158 грн. За результатами перевірки, окрім іншого, виявлено завищення задекларованих ТОВ "Верест" показників у рядку 2130 "Адміністративні витрати" звіту про фінансові результати (форма №2) за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 в сумі 4197 грн. за рахунок віднесення до їх складу суми екологічного податку без врахування уточнюючих розрахунків всього в сумі 4197 грн. а саме: за квітень-грудень 2016 року 919 грн., за 2017 рік 1372 грн., за 2018 рік 1525 грн., за І квартал 2019 року 381 грн. Зазначене порушення позивачем визнається. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку /П(С)БО/ 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248 (далі Положення). Згідно із п.6 Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Згідно з п. 12 Положення прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту). Пунктом 11 Положення визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Таким чином, собівартість складається, зокрема, з вартості сировини, яка зменшується на вартість зворотних відходів за ціною можливого її використання. Відповідно до п.24 П(С)БО 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. За приписами ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV (в редакції чинній на момент перевіряємого періоду господарської діяльності позивача) принцип обачності бухобліку-застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Таким чином, виходячи із вказаного принципу, призначені для реалізації зворотні відходи обліковуються за найменшою з оцінок. Відповідно до документів, наданих до перевірки "Відомість по партіях товар складах (бухгалтерський облік)" за періоди з 01.04.2016 по 31.03.2019 TOB "Верест" обліковував за найменшою оцінкою зворотну продукцію забою - кров харчову, за середньою ціною 2,035 грн./кг. Отже, згідно здійсненого відповідачем розрахунку вартості неоприбуткованих зворотних відходів про забої ВРХ та свиней, які оцінені за найменшою оцінкою, загальна вартість зворотньої продукції, на яку платник зобов`язаний був зменшити прямі витрати виробництва, мала б складати 9611158,04 грн. Однак, в порушення п.12 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, ТОВ "Верест" у звітних періодах з 01.01.2016 по 31.03.2019 не зменшено прямі матеріальні витрати виробництва на вартість зворотних відходів в загальній сумі 961158,04 грн. Порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку визначено Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186. Згідно вказаної Інструкції на субрахунку 209 "Інші матеріали" обліковуються відходи виробництва. Відповідно до вимог Інструкції №291 ТОВ "Верест" зобов`язано було в розрізі звітних періодів зворотну продукцію від забою ВРХ та свиней в загальній кількості 472313,533 кг, оцінену за найменшою оцінкою, оприбутковувати на баланс кореспонденцією рахунків: Д-т 209 "Інші витрати" - К-т 23 "Виробництва" на загальну суму 961 158 грн. В порушення вимог п.11, 12 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п.24 П(С)БО 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044 (із змінами та доповненнями) ТОВ "Берест" завищено задекларовані показники у рядку 2050 Звіту про фінансові результати "собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" (форма №2), в сумі 961 158 грн., в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: півріччя 2016 в сумі 101471 грн., три квартали 2016 в сумі 192166 грн., рік 2016 в сумі 306017 грн., 1 квартал 2017 в сумі 90519 грн., півріччя 2017 в сумі 169872 грн., три квартали 2017 в сумі 223213 грн„ рік 2017 в сумі 282170 грн., 1 квартал 2018 в сумі 102795 грн., півріччя 2018 в сумі 167242 грн., три квартали 2018 в сумі 265176 грн., рік 2018 в сумі 315016 грн., 1 квартал 2019 в сумі 57955 грн., в результаті не зменшення прямих матеріальних витрат виробництва на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в п.11 П(С)БО 16 "Витрати". Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представником позивача звернуто увагу на те, що відповідачем безпідставно вказано, що зворотня продукція обліковувалася позивачем за середньою ціною 2,035 грн./кг. Водночас, на спростування доводів відповідача, не надано жодного належного та допустимого доказу. Також, представником позивача вказано, що ТОВ "Верест" самостійно захоронювало безповоротні відходи на худобомогильнику, який знаходиться неподалік від фактичного місцерозташування останнього, у зв`язку з чим, за наслідками екологічної перевірки ТОВ "Верест", проведеної працівниками Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області з 02.10.2017 по 13.10.2017, було видано припис № 584/02 від 19.10.2017 року, яким позивача змушено припинити самовільне захоронення боєнських відходів на худобомогильнику та здійснювати видалення відходів відповідно до чинного законодавства. Колегія суддів вважає, що такі доводи ТОВ "Верест" підставно відхилено судом першої інстанції, як необґрунтовані, оскільки період перевірки екологічної інспекції не є тотожним періоду податкової перевірки, а також вказані доводи не дають можливості встановити ні кількість, ні характер такого захоронення. При цьому, оглянутий судом першої інстанції акт Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 13.10.2017 містить відомості про захоронення відходів від жировловлювачів (що не є таким відходом, як роги чи копита). За приписами ст.1 Закону України "Про відходи" відходи-будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості та не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення та від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Для цілей бухгалтерського обліку відходи виробництва поділяють на зворотні та безповоротні. Безповоротні відходи-це ті відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається. Вони не потрібні підприємству, і від них потрібно позбавитися (утилізувати, знищити, передати спецпідприємству на переробку згідно з вимогами законодавства). Відповідно до п. 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів № 2, затверджених наказом Міністерства фінансів України 10.01.2007 № 2, зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо. Відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається, активом не визнаються. Витрати на утилізацію цих відходів включаються до інших операційних витрат. Отже, на відміну від зворотних відходів, безповоротні відходи повинні відображатись в обліку лише в кількісному виражені, оскільки кількість відходів безпосередньо впливає на величину собівартості продукції. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що в процесі забою тварин утворюються відходи, однак, враховуючи різновид тварин, різновідсотковий облік безповоротних відходів від забою позивачем в грудні 2018 року- в березні 2019 року (1,9-4,6 %) та, враховуючи, що такі відходи взагалі не обліковувались, ні контролюючий орган, ні суд не може встановити фактичну кількість безповоротних відходів у спірний період. Позивачем надано довідку №171 від 18.07.2019, що ДП "Укрветсанзавод" здійснювало вивіз і утилізацію боєнських відходів від ТОВ "Верест" в період з 01.01.2016 по 01.04.2019, однак, первинними документами зазначене не підтверджено. Відносно посилань представника позивача на те, що існує лише дві категорії субпродуктів, а не три, як зазначено в Акті перевірки, колегія суддів вказує, що така допущена посадовою особою контролюючого органу описка, не впливає на суть виявлених порушень податкового законодавства. За приписами п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Як встановлено судом першої інстанції, надані позивачем до суду документи не надавалися як під час перевірки, так і після її завершення (зокрема, заперечення на акт перевірки не подавались). Таким чином, ненадання платником податків контролюючому органу первинних документів у встановлені законом строки має наслідком встановлення відсутності таких документів на час складення податкової звітності. Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року по справі №826/1709/14. Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2019 року у справі №1540/4811/18 висловив позицію, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи надані платником податків містять інформацію, що не відповідає дійсності, останній має спростовувати ці доводи. Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постановах від 21 лютого 2020 року (справа №815/253/16), від 24 січня 2020 року (справа №805/4446/15-а), від 05 листопада 2019 року (справа №826/9649/18) та від 25 вересня 2019 року (справа №1340/4987/18). Отже, враховуючи встановлені обставини справи, а також те, що позивачем не спростовано доводи наведені відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0009841411 від 14.08.2019. Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 14.08.2019 №0009851411, колегія суддів вказує на таке. Підставою для прийняття вищезазначеного податкового повідомлення-рішення слугувало завищення задекларованих ТОВ "Верест" показників у рядку 10.1 Декларації "придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою" всього в сумі 71 716 грн. у зв`язку із віднесенням до суми податкового кредиту сум ПДВ із податкових накладних, що складені з порушеннями норм ПК України, а саме: - податкова накладна № 1 від 01.03.2017 на загальну суму 124 380,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 730,00 грн. (купівля свиней в ПП "Агролюкс-М"); -податкова накладна №17/2 від 27.04.2018 на загальну суму 273 153,02 грн., в т.ч. ПДВ 45 525,50 грн. (купівля ВРХ у ФГ "Подільська марка"); - податкова накладна № 123 від 22.05.2018 на загальну суму 16 380,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 730,00 грн.; - податкова накладна №234 від 31.05.2018 на загальну суму 16380,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 730,00 грн. (купівля цегли М-125 у ТДВ "Хмельницький завод будівельних матеріалів"). Так, під час проведення перевірки встановлено, що станом на 01.03.2017 в ТОВ "Верест" по розрахунках із ПП "Агролюкс М" була наявна дебіторська заборгованість відповідно до даних бухгалтерського обліку (оборотно-сальдової відомості по № 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками") у сумі 100 грн. ТОВ "Верест" 01.03.2017 отримано свині згідно видаткової накладної № 6 від 01.03.2017 на суму 124 380 грн., в т.ч. ПДВ - 20730 грн. ТОВ "Верест" у рахунок оплати за одержані свині перераховано на розрахунковий рахунок ПП "Агролюкс М" кошти у загальній сумі 124380 грн. Таким чином, ПП "Агролюкс М" 01.03.2017 зобов`язане було за правилом "першої події" виписати (оформити) на адресу ТОВ "Верест" та зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на загальну суму 124 280 грн. у т.ч. ПДВ 20 713,33 грн. А отже виписана (оформлена) ПП "Агролюкс М" на адресу ТОВ "Верест" та зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна від 01.03.2017 року за №1 не відповідає нормам ПК України; Також, перевіркою встановлено, що станом на 26.04.2018 в ТОВ "Верест" по розрахунках із ФГ "Подільська марка" була наявна кредиторська заборгованість відповідно до даних бухгалтерського обліку (оборотно-сальдової відомості по №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками") у сумі 92 639,64 грн. ТОВ "Верест" 26.04.2018 у рахунок оплати за ВРХ було перераховано на розрахунковий рахунок ФГ "Подільська марка" кошти у загальній сумі 100 000 грн. Таким чином, враховуючи зазначену оплату, станом на 27.04.2018 по розрахунках із ФГ "Подільська марка" рахувалась дебіторська заборгованість в розмірі 7 360,36 грн. (100 000 (оплата) - 92639,64 Кт с-до). На виконання вимог договору на вищезазначену операцію (подію) ФГ "Подільська марка" виписано (оформлено) на адресу ТОВ "Верест" та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 27.04.2018 за № 17/2 на загальну суму 273 153,02 грн., у т.ч. ПДВ 45 525,50 грн. Отже, податкова накладна виписана з порушенням вимог 198.6 ст.198, п.201.1 п. 201.7, 201.10 ст.201 ПК України. ФГ "Подільська марка" 27.04.2018 зобов`язане було виписати (оформити) на адресу ТОВ "Верест" та зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на загальну суму 265 792,66 грн. у т.ч. ПДВ 44 298.78 грн. (273 153,02 грн. (придбання ВРХ) - 7360,36 грн. (Дт с-до)). Водночас, перевіркою встановлено, що ТОВ "Верест" здійснено авансовий платіж за цеглу відповідно до платіжного доручення №1399 від 22.05.2018 на загальну суму 18 396 грн., в т.ч. ПДВ 3066 грн. (призначення платежу, зазначене в платіжному дорученні: "за цеглу, згідно договору № 51/18 від 07.05.2018 у сумі 15330,00 грн., ПДВ - 20% 3066,00 грн."). Також позивачем здійснено платіж за цеглу відповідно до платіжного доручення №1514 від 31.05.2018 на загальну суму 18 396,00 грн., в т.ч. ПДВ 3066,00 грн. (призначення платежу, зазначене в платіжному дорученні: за цеглу, згідно договору № 51/18 від 07.05.2018 у сумі 15330,00 грн., ПДВ - 20% 3066,00 грн.). На виконання вимог договору на вищезазначені операції (події) ТДВ "Хмельницький завод будівельних матеріалів" виписано (оформлено) на адресу ТОВ "Верест" та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 22.05.2018 за №123 на загальну суму 16380,00 грн., у т.ч. ПДВ 2730,00 грн., та від 31.05.2018 № 234 на загальну суму 16380,00 грн., у т.ч. ПДВ 2730,00 грн. Зазначені податкові накладні виписані з порушенням вимог п.198.6 ст.198, п.201.1 п. 201.7, 201.10 ст.201 ПК України, оскільки ТДВ "Хмельницький завод будівельних матеріалів" при авансовому платежі в сумі 18 396 грн., в т.ч. ПДВ - 3066 грн., склав та зареєстрував податкову накладну Єдиному реєстрі податкову накладну на адресу ТОВ "Верест" на поставку цегли на загальну суму 16380 грн., в т.ч. ПДВ - 2730 грн., та при існуванні дебіторської заборгованості станом на 25.05.2018 у сумі 2016 грн. і отриманні авансового платежу в сумі 18 396 грн. склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкову накладну на адресу ТОВ "Верест" на поставку цегли на загальну суму 16380,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2730,00 грн. В акті перевірки, окрім іншого, зазначено, що ТОВ "Верест" не подано до Дунаєвецького управління ГУ ДФС у Хмельницькій області декларації з ПДВ із заявою, що продавцями (контрагентами) виписано податкові накладні з порушенням вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України. Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. П.198.1 ст.198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій із, зокрема, придбання або виготовлення товарів та послуг. Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За правилами п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до п.п. є) та з) абз. 2 п.201.1 ст. 201 ПК України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: є) ціна постачання без урахування податку; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. При цьому п. 201.7 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). П.187.1 ст.187 ПК України унормовано, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. П.198.2 ст.198 ПК України регламентовано, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг. Отже, податкова накладна повинна складатися в день виникнення податкових зобов`язань продавця. Тому потрібно дотримуватися правила "першої події", визначеного п. 187.1 ст.187 ПК України. Згідно з п.201.10 ПК України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновків, що право платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту закон ставить залежно від першої із визначених в ньому подій (дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг), при цьому таке право обов`язково має бути підтверджено належним чином оформленою податковою накладною, яка надається продавцем товарів/послуг покупцю після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; у разі відсутності у платника податку (покупця) у звітному періоді на дату першої з подій, за якою виникає право на податковий кредит, належним чином оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, платник податку (покупець) не має права включати до звітного періоду податковий кредит з податку на додану вартість, разом з тим цей платник має право включити до звітного періоду податковий кредит за умови, якщо він додасть до податкової декларації такого періоду заяву із скаргою на постачальника, який, зокрема, допустився помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, разом з копіями товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копіями первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року по справі №804/10062/13-а. Перевіркою встановлено, що податкові накладні складені з порушенням норм ПК України (недотриманням правила "першої події", визначеного п.187.1 ст.187 ПК України), при цьому до податкової декларації за звітні податкові періоди заяви із скаргою на контрагента позивачем не подавалось. Тому такі податкові накладні не можуть бути підставою для віднесення покупцем сум ПДВ, зазначених у них, до податкового кредиту. Відносно посилань позивача на те, що ні кредиторської, ні дебіторської заборгованості в ТОВ "Верест" із ПП "Агролюкс-М" не було, а в рахунку 631 журналу-ордера №6 була допущена арифметична помилка, то як вбачається з матеріалами справи, контролюючим органом під час перевірки оцінювались журнали-ордери у сукупності з іншими бухгалтерськими документами. Крім цього, заперечення на акт перевірки із відповідними підтверджуючими документами позивач не подав, тому колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що наданий до суду акт здачі приймання-робіт (надання послуг) №53 від 26.08.2016 (складений ТОВ "Верест" та ПП "Агролюкс-М") про здійснення дезінфекції автомобілів на суму 100 грн. з ПДВ не може бути належним доказом відсутності саме встановленого порушення. Щодо доводів позивача про те, що ТОВ "Верест" двічі перерахувало ТДВ "Хмельницький завод будівельних матеріалів" авансовий платіж за цеглу в сумі 18 396 грн., куди входили кошти в розмірі 2016 грн. за зворотну тару (дерев`яні піддони), то суд першої інстанції вірно зазначив наступне. Позивач надав договір поставки №51/18 від 07.05.2018 (згідно п.1.2 якого дерев`яні піддони, на які складається цегла, є зворотною тарою і підлягають поверненню покупцем протягом 30 днів з моменту відвантаження товару; на відвантажені піддони встановлена залогова ціна одного піддона 72 грн. без ПДВ), накладну від 09.10.2018 щодо повернення заставної тари (піддони для цегли - 36 шт.) на адресу ТДВ "Хмельницький завод будівельних матеріалів", відомість по взаєморозрахунках з контрагентом, лист від 08.10.2018 №58 за підписом головного бухгалтера ТОВ "Верест" до директора ТзОВ "Хмельницький завод будматеріалів" з вимогою погашення заборгованості за заставну тару в розмірі 4032 грн. та платіжне доручення №1099 від 28.12.2018 про перерахування ТДВ "Хмельницький завод будівельних матеріалів" на користь ТОВ "Верест" 5085 грн. (призначення платежу - повернення коштів за цеглу 1053 грн. та застави за піддони 4032 грн.). Проте вказані документи не є достатнім і беззаперечним підтвердженням отримання таких послуг, і не дають можливості обґрунтовано зробити висновок про фактичне проведення таких господарських операцій (ідентифікувати їх), у тому числі в частині оплати за використання саме піддонів, їх кількості. Позивачем не надано жодних належних доказів фактичного здійснення такої операції, як поставки тари (піддонів) від контрагента. Крім цього, надані позивачем документи не надавалися як під час перевірки, так і після її завершення. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення- рішення від 26.07.2019 №0009151412 про збільшення позивачу грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 439000 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями-351200 грн., за штрафними санкціями - 87800,00 грн., є правомірним та не підлягає скасуванню. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Верест" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 10 березня 2020 року. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.