Постанова 4855 № 620/3299/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3299/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» до головного спеціаліста відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Анулі Валентини Олексіївни, Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправним припису,- В С Т А Н О В И В: Комунальне підприємство «Виробниче управління комунального господарства» звернулось суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним припис від 25.09.2019 № 35 від 25 вересня 2019 року, складений головним спеціалістом відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Анулею В.О. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновку відповідача щодо недотримання позивачем вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 09 листопада 2017 року при укладенні публічного договору про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів, оскільки зазначений закон набрав чинності лише 01 травня 2019 року, в той час, як договір із споживачами укладено у 2016 році. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив із того, що дії відповідача щодо винесення спірного припису, у даному випадку, містять елементи належного впливу відносно до КП «ВУГК» як виконавця послуг з вивезення і захоронення побутових відходів у м. Ніжин, та пов`язані із виявленими під час позапланової перевірки порушеннями вимог чинного законодавства. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що умови публічного договору, за яким позивач надає населенню послуги зі збирання та утилізації побутових відходів, відповідають вимогам типового договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070. Отже, такий договір відповідає вимогам ст. 633 ЦК України та ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та є обов`язковим для всіх споживачів. При цьому, зазначає, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання. Окрім зазначеного, апелянт посилається на порушення процедури проведення перевірки, оскільки у направленні на проведення перевірки не були внесені конкретні питання, щодо яких проводилась перевірка, чим порушено вимоги п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що Комунальне підприємство «Виробниче управління комунального господарства» є виконавцем послуг з вивезення та захоронення побутових відходів у м. Ніжин на підставі рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 14.07.2016 №192 «Про введення в дію рішення комісії з визначення переможця конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів на території м. Ніжин та встановлення терміну надання послуг». 18 червня 2019 року до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області надійшло колективне звернення щодо порушення з боку позивача вимог законодавства про захист прав споживачів. Так, у зверненні було зазначено про незаконне нарахування підприємством комунальних послуг з вивезення твердих побутових відходів, яке здійснюється на підставі публічного договору (а.с. 43-44). В період з 17.09.2019 до 24.09.2019 посадовими особами відповідача було проведено позапланову перевірку КП «ВУКГ» щодо додержання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, результати якої оформлені актом № 132 від 24.09.2019 (а.с. 8-20). Проведеною перевіркою виявлені порушення ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 3 «Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070, ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, під час перевірки було встановлено, що із зазначеними в акті перевірки споживачами Типовий договір укладено не було, проте суб`єкт господарювання послугу надає, за яку вони оплачують своєчасно, окрім споживача ОСОБА_1 , який індивідуальний договір про надання послуг з поводження (вивезення та захоронення) з твердими побутовими відходами з суб`єктом господарювання не уклав. За період з 01.12.2016 по 31.08.2019 суб`єктом господарювання споживачу було нараховано плату за вищевказану послугу в сумі 536, 84 грн. На підставі висновків акту перевірки, головним спеціалістом відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області Анулею В.О. складено припис № 35 від 25.09.2019, яким позивача зобов`язано: - укласти договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами з вищевказаними споживачами у письмовій формі у відповідності до «Типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070; - провести перерахунок нарахувань за послугу збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів споживачу ОСОБА_2 в бік зменшення в сумі 536, 84 грн за період з 01.12.2016 по 31.08.2019. Позивач, не погоджуючись з таким приписом, та вважаючи, що він винесений без достатніх на те правових підстав, звернувся з даним позовом до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що зафіксовані відповідачем порушення КП «ВУКГ» вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а надані позивачем докази та пояснення не спростовують правильності висновків контролюючого органу. Проте колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до частини третьої статті 5 Закону України від 12.05.1991 № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди. Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, затвердженого наказом Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 21.07.2017 № 582, головне управління відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг. Частиною першою статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, який поширює свою дію на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, передбачено, що підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Відповідно до статті 7 цього ж Закону, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. За приписами ст. 35-1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виконавець послуг з вивезення побутових відходів укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами. Виконавець послуг з вивезення побутових відходів зобов`язаний укласти договори про надання послуг з перероблення та захоронення побутових відходів із суб`єктами господарювання, що надають такі послуги відповідно до правил благоустрою території населеного пункту, розроблених з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту. Договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами мають містити інформацію про укладені договори між виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та суб`єктами господарювання, що надають послуги з перероблення та/або захоронення побутових відходів. Відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1010, до послуг з вивезення побутових відходів належать операції поводження з побутовими відходами (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування. Механізм надання суб`єктами господарювання незалежно від форми їх власності послуг з поводження з побутовими відходами у містах, селищах і селах визначено Правилами надання послуг з поводження з побутовими відходами (далі - Правила № 1070), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070. Пунктом 3 цих Правил визначено, що договір про надання послуг укладається між споживачем та виконавцем послуг з вивезення побутових відходів відповідно до Типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами. За встановленими обставинами справи, КП «ВУКГ» був укладений публічний договір про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів із споживачами, публічна оферта до якого опублікована в газеті «Вісті» Ніжинської міської ради від 14.11.2016 № 46 (1113) (а.с. 28). За приписами ч.ч. 1-4 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). Статтею 17 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII передбачено, що за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами. За загальним правилом до публічних договорів відносять цивільно-правові договори, що включають типові умови. Такі договори затверджуються Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття нормативного акту, обов`язкового до виконання, а в окремих випадках й іншим уповноваженим органом державної влади. Як вбачається із тексту Публічного договору про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів, за яким КП «Виробниче управління комунального господарства» надає населенню послуги зі збирання та утилізації побутових відходів, його умови відповідають умовам Типового договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070 в редакції, чинній на час його укладення. Більше того, в пункті 11.3 цього договору зазначено, що він розроблений відповідно до цього нормативно-правового акта. Разом з цим, з 01 травня 2019 року у повному обсязі введено в дію Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), у зв`язку із чим визнано таким, що втратив чинність Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Разом з тим, з набуттям чинності Закону № 2189-VIII законодавством не передбачено укладання публічного договору на надання послуг з вивезення побутових відходів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказує, що практична реалізація Закону № 2189-VIII полягає у зобов`язанні виконавця послуг з вивезення побутових відходів укладати договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами. Як вбачається зі змісту статті 21 Закону № 2189-VIII, не споживач, а саме виконавець послуги зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем індивідуальний договір на надання житлово-комунальних послуг згідно із Типовим договором, чого КП «ВУКГ» зроблено не було. При цьому, враховуючи особливості перехідного періоду, а саме періоду від моменту введення в дію Закону № 2189-VIII (01.05.2019) до моменту укладення нових договорів про надання комунальних послуг, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2189-VIII передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону (тобто, до 01.05.2019), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону (тобто, до 01.05.2020). У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Так, пунктом 10.3 Публічного договору визначено, що він набирає чинності через 30 днів з дня його офіційного оприлюднення в засобах масової інформації і діє до 14 липня 2024 року. З огляду на положення п. 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2189-VIII, цей Публічний договір зберігає чинність на умовах, визначених у ньому, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом, тобто до 01.05.2020. Таким чином, вимоги оскаржуваного припису щодо укладення договорів про надання послуг з поводження з побутовими відходами з вищевказаними споживачами у письмовій формі у відповідності до Типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 є передчасними до закінчення граничного терміну для укладення таких, що є підставою для його скасування. Колегія суддів знаходить слушними також і доводи апелянта про безпідставність вимоги відповідача провести перерахунок нарахувань за послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, які надавались на підставі публічного договору та фактично отримувались в період з 01.12.2016 по 31.08.2019. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Як наголошувалось вище, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Згідно з частинами першою, другою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні. Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом. Разом з тим, статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Виходячи з тлумачення пункту 2 статті 205 ЦК України і пункту 2 статті 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом. Таким чином, договір про надання послуг з вивезення побутових відходів є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання). Договір з вивезення відходів містить в собі також елементи договору приєднання (стаття 634 ЦК України), оскільки договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги» Цим законом зокрема, передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина третя пункт 1 та 5 статті 20). Такі положення Закону України «Про житлово комунальні послуги» свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання. Згідно з пунктом б частини першої статті 15 Закону України «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів. У частинах другій та третій статті 35-1 Закону України «Про відходи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів. Збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами. На виконання зазначеного закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070 про затвердження «Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами», за положеннями пунктів 6-13 цієї постанови визначення норми вивозу відходів, контроль якості послуг, графік надання послуг визначається замовником послуг- органом місцевого самоврядування, а оплата за послуги здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010. Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів; а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій , які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11 листопада 2019 року в справі № 646/834/17. Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає Типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627, 630 ЦК України, статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 № 6-110цс12. Отже, вимоги припису в частині зобов`язання позивача провести перерахунок нарахувань за послугу збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів споживачу ОСОБА_2 за період з 01.12.2016 по 31.08.2019 є необґрунтованими. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню із постановленням нового про задоволення позовних вимог. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення № 4235 від 07.11.2019 року позивачем сплачено 1 921, 00 грн судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом та відповідно до платіжного доручення № 4455 від 13.01.2020 року сплачено 2 881, 50 грн судового збору за звернення з апеляційною скаргою, загалом - 4802,50 грн., які йому мають бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року - скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» до головного спеціаліста відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Анулі Валентини Олексіївни, Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправним припису - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати припис від 25.09.2019 № 35 від 25 вересня 2019 року, складений головним спеціалістом відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Анулею Валентиною Олексіївною. Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області (14034, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. 1 Травня, буд. 180; ідентифікаційний код: 40310334) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» (16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Чернігівська, буд. 12; ідентифікаційний код: 31818672) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 802, 50 грн (чотири тисячі вісімсот дві гривні 50 коп.). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель А.Г. Степанюк