Постанова 4851 № 480/3241/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2020 р.Справа № 480/3241/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С представник апелянта Заїка І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, м. Суми, повний текст складено 02.12.19 року по справі № 480/3241/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сумської міської ради треті особи Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради , Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулись до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської міської ради, 3-ті особи: Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просили суд: - визнати протиправною бездіяльність Сумської міської ради щодо залишення без розгляду та повернення поданої ними заяви про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання їм у спільну часткову власність земельної ділянки площею 0,0717 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; - зобов`язати Сумську міську раду прийняти та розглянути їх заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання їм безоплатно у спільну часткову власність земельної ділянки площею 0,0717 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що відповідно до ст. 25 Регламенту Сумської міської ради право нормотворчої ініціативи має виключний перелік суб`єктів, а тому міська рада не має повноважень самостійно вносити на свій розгляд будь-які питання. Вказує, що 16.01.2019 позивачі звернулись до Сумської міської ради із заявою про затвердження виготовленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання їм у спільну часткову власність земельної ділянки площею 0,0717 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначену технічну документацію було передано до Департаменту, яким у зв`язку із невідповідністю технічної документації вимогам законодавства, а саме: земельна ділянка частково знаходиться в зоні садибної житлової забудови Ж-1 та частково в зоні транспортної інфраструктури ТР-2: зона магістральних вулиць, майданів (у «червоних лініях»), встановленій з урахуванням передбаченого містобудівною документацією перспективного розширення вул. Санаторної, заяву позивачів було повернуто без розгляду. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. В судове засідання позивачі та представники третіх осіб не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності осіб, які не прибули. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 20.12.2000 позивачами - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності була приватизована квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13). Після смерті ОСОБА_3 його частка в розмірі 1/3 частини квартири була успадкована - ОСОБА_2 , як дружиною померлого, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.08.2011 (а.с.14). Таким чином, зараз ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 2/3 частини вказаного нерухомого майна, а ОСОБА_1 - 1/3 частина цього майна. Право власності на нерухоме майно підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 26.08.2011 та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.11.2018 (а.с.15-18). На підставі рішення виконкому Сумської міської ради від 23.07.2015 №400 був наданий дозвіл на переведення будинку позивачів квартирного типу в будинок садибного типу (а.с.19). Рішенням виконкому Сумської міської ради від 21.01.2016 №41 вказаному будинку була присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1 (а.с.20). З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок та довідки- характеристики вбачається, що він був побудований в 1970 році, його житлова площа - 45,3 кв.м, загальна площа - 66,3 кв.м. Крім житлового будинку на праві власності позивачам належать надвірні будівлі - навіс «Б», сарай «В», сарай «Г», вбиральня «Д», огорожа №1-2, які не являються самочинними (а.с.25-27). Житловий будинок з надвірними будівлями розташований на земельній ділянці площею 0,0717 га, яка має цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та кадастровий номер - 5910136300:11:017:0043, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.01.2019 (а.с.22-24). 16.01.2019 позивачі звернулися з письмовою заявою до Сумської міської ради з проханням затвердити виготовлену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надати їм у спільну часткову власність земельну ділянку площею 0,0717 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9). Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради надано позивачам лист-відповідь №Кол-277/06.01-21 від 19.02.2019 про повернення документів без розгляду (а.с.10). У листі вказано, що Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради повідомлено, що згідно з Планом зонування території міста Суми, затвердженим рішенням сесії Сумської міської ради від 6.03.2013 №2180-МР, та Планом червоних ліній магістральних вулиць м. Суми спірна земельна ділянка частково знаходиться в зоні садибної житлової забудови Ж-1 і частково - в зоні транспортної інфраструктури ТР-2: зона магістральних вулиць, майданів («у червоних лініях»), встановленій з урахуванням передбаченого містобудівною документацією перспективного розширення вул. Санаторної. У зв`язку з цим позивачам було запропоновано привести у відповідність до вимог чинного законодавства технічну документацію із землеустрою (а.с.10). 06.06.2019 ОСОБА_4 звернулася на особистий прийом до Сумського міського голови Лисенка О.М. з питаннями оформлення права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . У відповідь отримано лист від Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради №Ш-2196/06.01-21 від 26.06.2019, в якому запропоновано звернутися із заявою до Сумської міської ради з приводу поділу земельної ділянки для виключення частини, яка входить в межі червоних ліній за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11). Позивачі вважають таку бездіяльність щодо залишення без розгляду та повернення їх заяви про затвердження технічної документації із землеустрою протиправною, а тому звернулися до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що заява ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була прийнята Сумською міською радою, про що свідчить відповідний штамп (а.с.9), проте не розглянута та рішення за цією заявою уповноваженим органом прийнято не було. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1, 2 ст.118 Земельного кодексу України громадянин (далі - ЗК України), зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Згідно з п.3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Згідно з ч. 9 ст. 55 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV (далі - Закон № 858-IV) якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. Отже, у відповідності до норм ч. 9 ст. 55 Закону № 858-IV для передачі земельної ділянки у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу органу місцевого самоврядування. При цьому, абз. 2 п.14 ст. 186 ЗК України також визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується, серед інших, органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас у ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Цей принцип знайшов своє відображення у ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), за якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Відповідно до п. а, б ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. За ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з регулювання земельних відносин. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом. Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності ради, останньою має прийматися відповідне рішення, яке приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу. Отже, розгляд заяви заінтересованої особи у вирішенні питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) чи відмови у такому затвердженні повинно прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Як свідчать матеріали справи 16.01.2019 позивачі звернулися з письмовою заявою до Сумської міської ради з проханням затвердити виготовлену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надати їм у спільну часткову власність земельну ділянку. Проте, як встановлено судом, 19.02.2019 Департаментом було направлено позивачам лист, яким поінформовано останніх про те, що відповідно до листа Управління, за Планом зонування території міста Суми, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 №2180-МР земельна ділянка з кадастровим номером 5910136300:11:017:0043 знаходиться в зоні садибної житлової забудови Ж-1 та частково в межах зони транспортної інфраструктури ТР-2: зона магістральних вулиць, майданів (у "червоних лініях"), встановленій з урахуванням передбаченою містобудівною документацією перспективного розширення вул. Санаторної, тому запропоновано привести заявникам технічну документацію із землеустрою у відповідність до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим повернуто документи без розгляду (а.с.10). Колегія суддів вважає хибними доводи скаржника про те, що у відповідача відсутнє законодавче визначення порядку розгляду міською радою таких заяв про затвердження технічної документації із землеустрою, у зв`язку з чим радою розроблено механізм їх розгляду, шляхом передачі на розгляд та затвердження до відповідних департаментів та управлінь ради, з огляду на наступне. Суд зауважує, що відповідно до Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 05.06.2019 №5111-МР (далі - Положення) Департамент є виконавчим органом Сумської міської ради, їй підзвітний та підконтрольний, підпорядкований виконавчому комітету Сумської міської ради та Сумському міському голові, оперативно підпорядкований заступнику міського голови згідно з розподілом обов`язків. Згідно з п. 3.2.41 Положення функцією департаменту є забезпечення розгляду і вирішення питань регулювання земельних відносин, раціонального використання земель Сумської міської ради. Представник відповідача пояснив, що саме у зв`язку із наведенним заяву позивачів було передано саме до Департаменту. У той же час, судова колегія зазначає, що у Сумській міській раді обираються постійні комісії для вивчення, попереднього розгляду й підготовки питань, які належать до їх відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого комітету, що передбачено Положенням про постійні комісії Сумської міської ради VII скликання, затвердженого Рішенням Сумської міської ради №3-МР від 26.11.2015. Питання регулювання земельних відносин входить до компетенції Постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології, серед іншого, попередній розгляд питань про передачу, надання, вилучення, продаж і викуп земельних ділянок (п.п. 1 п. б ч. 1 ст. 26 Положення). Відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Положення постійні комісії розробляють проекти рішень міської ради та готують висновки з питань, внесених на розгляд ради. У матеріалах справи наявний лист Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради №06.01-18/5537 від 22.07.2019, з тексту якого вбачається, що на розгляд сесії Сумської міської ради документи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були передані, оскільки їх попередньо повинна розглядати постійна комісія з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології при Сумській міській раді, і в разі погодження даного питання виступати ініціатором винесення даного питання на розгляд міської ради. На засідання постійної комісії дане питання не виносилось у зв`язку з тим, що документи були повернуті заявникам для усунення зауважень (а.с.12). Як убачається з листа Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради №06.01-18/5537 від 22.07.2019, самим Департаментом зазначається, що він не наділений повноваженнями щодо прийняття будь-яких рішень у сфері земельних відносин, оскільки відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключна компетенція сільських, селищних, міських рад питання регулювання земельних відносин, тому конкретне рішення щодо поданої заяви прийнято не було (а.с.12). Суд апеляційної інстанції зауважує, що прийняття рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку є виключною компетенцією міської ради, яка приймає відповідні рішення про затвердження технічної документації із землеустрою чи про відмову у такому затвердженні виключно на пленарних засіданнях, а не структурного підрозділу міської ради. Доводи представника відповідача про те, що Сумська міська рада не розглядала та, як наслідок, не залишала без розгляду заяву позивачів, оскільки її попередній розгляд було здійснено вказаним вище Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, також свідчать на користь того, що відповідачем заява не розглядалася та рішення уповноваженим органом по даній заяві не прийнято. Варто зазначити, що відсутність механізму і порядку внесення на розгляд Сумської міської ради даних питань, про що зазначив представник відповідача, не звільняє раду від обов`язку прийняти рішення по суті поданої заяви, оскільки будь-які дії щодо організації розгляду заяв є виключно питанням внутрішньої діяльності та роботи підконтрольних міській раді структурних підрозділів чи департаментів. Враховуючи, що заява позивачів не розглядалася на пленарному засіданні сесії і, як наслідок, уповноваженим органом не приймалось рішення по суті заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви позивачів в порядку, передбаченому законодавством. Позивачі у позовній заяві просять зобов`язати визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо залишення без розгляду та повернення поданої ними заяви про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання їм у спільну часткову власність земельної ділянки площею 0.0717 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та зобов`язати відповідача прийняти та розглянути заяву. У той же час, як встановлено судом, заява ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була прийнята Сумською міською радою, про що свідчить відповідний штамп (а.с.9), проте не розглянута та рішення за цією заявою уповноваженим органом прийнято не було. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що порушені права позивачів мають бути захищені шляхом визнання протиправною бездіяльності Сумської міської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 16.01.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою та зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 16.01.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та про надання їм у спільну часткову власність земельної ділянки площею 0,0717 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти рішення відповідно до вимог законодавства з урахуванням висновків суду. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на аргументи учасників процесу, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 року по справі 480/3241/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 року по справі № 480/3241/19 залишити без змін. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 10.03.2020 року