Постанова 4851 № 520/4801/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2020 р.Справа № 520/4801/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 20.12.19 року по справі № 520/4801/19 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 18.12.2019 ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в порядку ст. 382 КАС України, про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просить суд: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області подати звіт про виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 по справі №520/4801/19. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 від 18.12.2019 року за вх.№01-25/83420/19 в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 24.06.2019 року по справі № 520/4801/19 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник вказує, що єдиною підставою для відмови в задоволенні даної заяви, на думку суду, стало те, що звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контрою за виконанням вказаного судового рішення, позивачем до заяви не надано жодного доказу щодо не виконання з боку відповідача судового рішення, зазначаючи про те, що за відсутності механізму судового контролю постанова не буде повно, правильно та своєчасно виконана. В свою чергу, заявник зазначає, що 07.10.2019 ОСОБА_1 направлено заяву керівнику Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій останній просив повідомити про рух документів, а також відповісти, чому зазначене рішення суду не виконане і коли воно буде виконане. 05.11.2019 ОСОБА_1 отримав відповідь начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій зазначено, що згідно з рішенням суду перерахунок пенсії проведено, доплату «за період з 25.04.2019 р. по 30.06.2019 р. буде проведено відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649». Мінімальна заробітна плата на 1 січня 2019 становила 4173 грн. П`ятикратна мінімальна заробітна плата, таким чином, становить 4173 х 5 = 20865 грн. Отже, пенсія заявника, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та рішення суду має становити 20865 грн. Проте, пенсія, яку заявнику виплачують на сьогоднішній день, згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, вдвічі менша. Таким чином, перерахунок та виплата пенсії не здійснені, а рішення суду не виконане. ОСОБА_1 надано до суду вищевказані письмові докази, які судом проігноровані, у зв`язку з чим їм не надано оцінку. Таким чином, на думку заявника, судом першої інстанції порушено принципи повного, всебічного та об`єктивного розгляду даної справи. Просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви задовольнити. Розгляд справи здійснювати за відсутності заявника. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання, призначеного на 03.03.2020, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова , в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення від 26.01.2018 Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести з 01.10.2017 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 по справі №520/4801/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Здійснено вихід за межі позову. Зобов`язано Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, ОСОБА_1 з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією з 25 квітня 2019 року. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Судове рішення у справі № 520/4801/19 набрало законної сили 25.07.2019 року. За даними програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" встановлено, що у зв`язку із набранням судовим рішенням законної сили, Харківським окружним адміністративним судом 03 вересня 2019 року видано виконавчий лист по справі № 520/4801/19. У зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку вищезазначеного рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 по справі №520/4801/19, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання вказаного судового рішення. Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для її задоволення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012). Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України). Колегія суддів зауважує на те, що накладення штрафу є заходом, який повинен застосовуватись до порушника, коли всі можливі способи впливу на його поведінку у спірних правовідносинах були застосовані, і порушник, незважаючи на вказане, продовжує ухилення від виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України). Згідно з частиною 6 ст. 246 КАС України, у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується, зокрема, порядок і строк виконання рішення. При цьому, слід зазначити, що порядок виконання судових рішень в адміністративних справах регламентовано ст. 372 КАС України, відповідно до якої спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому рішенні. При цьому, визначення порядку виконання рішень не є тотожним поняттю встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 382 КАС України не містить жодних застережень стосовно неможливості суду встановлювати судовий контроль після ухвалення рішення у справі, а тому є помилковими висновки суду першої інстанції про те, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суду суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі. В свою чергу, з аналізу норм статті 382 КАС України слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд. Таким чином, процесуальні дії, визначені ст. 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 31.07.2018 року у справі № 235/7638/16-а. Як вбачається з матеріалів справи, позивач 11.11.2019 вже звертався до суду із заявою за вх.№01-25/72030/19 аналогічного змісту та вимогами. Так, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 заяву ОСОБА_1 від 11.11.2019 за вх.№01-25/72030/19, в порядку ст. 382 КАС України, про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 24.06.2019 по справі № 520/4801/19 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Вказана відмова позивачем не оскаржена. Таким чином, питання застосування судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судом у межах розгляду даної справи вже вирішувалось. Окрім того, з комп`ютерної програми суду "ДСС" судом першої інстанції встановлено, що що у зв`язку із набранням судовим рішенням законної сили, Харківським окружним адміністративним судом 03 вересня 2019 року видано виконавчий лист по справі № 520/4801/19. Вказаний факт позивачем не спростований. Враховуючи те, що позивач отримав виконавчий лист, рішення суду у цій справі може бути виконане у примусовому порядку на підставі положень Закону України "Про виконавче провадження". З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 по справі №520/4801/19. Апеляційна скарга ОСОБА_1 зводиться в цілому до протиправності дій відповідача щодо невиконання рішення суду, проте, колегія суддів наголошує на тому, що в даному випадку підстав для застосування саме ст. 382 КАС України немає. В свою чергу, колегія суддів зауважує, що саме з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст.383 КАС України). Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 року по справі № 520/4801/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді І.С. Чалий В.В. Зеленський Повний текст постанови складено 10.03.2020 року