Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 903/563/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2020 року Справа № 903/563/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В. секретар судового засідання Шилан О.С. за участю представників сторін: позивача - адв. Машевська Л.А. (дов-ть на а.с. 209 у т. 4) відповідача - адв. Безрода Р.С. (ордер КВ № 800808 від 20.09.2019 р.) розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фермерського Господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича на рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2019 р. ухваленого суддею Вороняк А. С. у м. Луцьку, повний текст складено 21.11.2019 р. у справі № 903/563/19 за позовом: Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика" до відповідача: Фермерського Господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича про стягнення 1084285,09 грн. В С Т А Н О В И В : Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2019 р. у справі № 903/563/19 частково задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика". Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Фермерського Господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича на користь Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика" 1072594,97 грн., з них 992900 грн. - основна заборгованість, 16498,18 грн. - 3% річних, 63196,79 грн. - втрати від інфляції. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика" до Фермерського Господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича в частині стягнення 11690,12 грн. втрат від інфляції у зв`язку з неправильним застосуванням позивачем сукупного індексу інфляції. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Фермерське Господарство "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича подав апеляційну скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2019 р. у справі № 903/563/19 і ухвалити нове рішення, яким стягнути з Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича на користь Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика" 766631,51 грн., з яких: 702900,00 грн. боргу, 14846,41 грн. 3% річних, 48885,10 грн. втрати від інфляції. Скаржник вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи. Відповідач погоджується із зарахування грошових коштів в розмірі 618500,00 грн. в рахунок оплати по договору постачання № 02/01/6к від 02.01.2018 р., тоді як суд першої інстанції, не визнаючи обставини часткової оплати відповідачем товару у сумі 618500,00 грн., порушив принцип диспозитивності господарського судочинства, втрутився в право сторін визнавати чи не визнавати обставини, а відтак і розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Звертає увагу, що в процесі розгляду справи позивач направив на адресу відповідача та його представника повідомлення про часткове погодження зміни реквізитів «призначення платежу» у платіжних дорученнях, відповідно до яких виконувалась оплата за договором постачання № 02/01/6к від 02.01.2018 р. Зважаючи, що такий лист № 134 від 11.11.2019 р. з додатками відповідач та його представник отримали вже після прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі, скаржник просить суд приєднати до матеріалів справи цей новий доказ та взяти його до уваги при перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, оскільки цей доказ має важливе значення для справи, але з`явився пізніше та не був вчасно поданий сторонами до Господарського суду Волинської області з об`єктивних причин. Скаржник доводить, що у своїй відповіді на відзив позивач також визнав, що кошти у сумі 200000,00 грн., сплачені згідно з платіжними дорученнями № 290 від 06.04.2018 р. та № 423 від 03.05.2018 р. були отримані ним саме за договором постачання № 02/01/6к від 02.01.2018 р., однак вказану суму позивач не враховував при поданні позову та не відобразив в актах вивірки розрахунків. Також, при розрахунку заборгованості позивачем не враховано частину платіжних доручень на загальну суму 90000 грн., які містили у призначенні платежу посилання на 2018 рік та стосувалися саме договору постачання № 02/01/6к від 02.01.2018 р. Доводить таким чином, що сума боргу відповідача складає 702900,00 грн. Тому сума 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем згідно зі ст. 625 ЦК України становлять відповідно 14846,41 грн. та 48885,10 грн. Просить суд апеляційної інстанції врахувати наведене і скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2019 р. у справі № 903/563/19 в частині та ухвалити нове рішення з урахуванням іншої суми боргу. Позивач Приватне акціонерне товариство «Володимир-Волинська птахофабрика» подав суду відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2019 р. у даній справі законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу вважає необґрунтованою, безпідставною та такою, що суперечить чинному законодавству. Зазначає, що кошти в розмірі 90000,00 грн., були враховані в рахунок оплати вартості товару, поставленого згідно договору № 12.01.17/кп від 12 січня 2017 року, про що є відповідні відмітки у додатку № 1 до супровідного листа від 11.11.2019 р., яким частково погоджено зміну призначення платежу. Таким чином, спростовуються необґрунтовані посилання скаржника про неврахування коштів в розмірі в 90000,00 грн. в рахунок боргу по договору № 12.01.17/з від 12.01.2017 р., який відповідачем не оскаржувався і предметом судового розгляд у в суді першої інстанції не був. За даними бухгалтерського обліку ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», заборгованість відповідача по договору № 12.01.17/з від 12.01.2017 р. відсутня. Вважає необґрунтованим твердження представника скаржника про часткове погодження зміни у призначення реквізитів у платіжних дорученнях на перерахування коштів, що було викладено в листі вих. № 134 від 11.11.2019 р. Допущені відповідачем помилки, описки, неточності в платіжних дорученнях у реквізиті «Призначення платежу» мали системний характер, допускалися з метою затягування розрахунку за отриманий товар. Таким чином, на думку позивача судом першої інстанції було повно та ґрунтовно досліджено всі обставини справи та під час розгляду справи ну було порушено норми матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного просить суд залишити рішення Господарського суду Волинської області від 14 11.2019 р. у справі № 903/563/19 без змін, а апеляційну скаргу відповідача «Фермерського Господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича» - без задоволення у зв`язку із недоведеністю вимог та обставин, на які посилається скаржник. В судовому засіданні учасники надали пояснення по суті спору. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві. Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В даному випадку відповідачем/скаржником оскаржується рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2019 р. в частині задоволення позову про стягнення боргу частково, тому судом апеляційної інстанції перегляд рішення здійснюється саме в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, в частині задоволення вимог про стягнення 702900,00 грн. заборгованості колегія суддів оскаржуване рішення не переглядає. Предметом перегляду в даному випадку відповідно до норм ст. 269 ГПК України є наявність/відсутність заборгованості у сумі 290000,00 грн. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне. 02.01.2018 р. ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика"/продавець та Фермерське господарством "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича /покупець уклали договір постачання № 02/01/6к /а.с.12-13 у т. 1/, за умовами якого продавець зобов`язався продати та передати у власність покупця товар (курячий послід з підстилкою), а покупець зобов`язався оплатити його вартість на умовах даного договору та прийняти товар. Згідно з п.2.2 договору ціна за одиницю товару, кількість товару вказується в накладних, що передаються продавцем покупцю. Відповідно до п.2.3 договору, подавець підтверджує видатковою накладною загальну вартість та ціну за одиницю товару, продавець зобов`язується надати покупцю податкову накладну у встановлений законодавством терміни. У відповідності до п.3.1-3.2 договору розрахунки за товар здійснюються в українській національній валюті - гривні. Вид розрахунків безготівковий. Розрахунки за поставлений продавцем товар покупець здійснює шляхом 100% передоплати замовленого товару протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури на кожну окрему партію замовленого товару. Згідно з п.4.1-4.2 договору передача товару здійснюється частинами (товарними партіями) за рахунок покупця. Передача партії товару здійснюється після сплину 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту отримання 100% попередньої оплати згідно п.3.2. даного договору. За умовами п.8.1 цей договор набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 р., але в будь-якому випадку - до моменту його повного виконання. Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками. На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 1611400 грн., що підтверджується видатковими накладними у справі /а.с.22-250 у т.1, та а.с.1-207 у т.2, а.с.11-33 у т.3, а.с.65-66 у т.4/ та не заперечується сторонами. Накладними підтверджено поставку на суму 1611400 грн., що відображено у розрахунку позивача, доданому до позовної заяви /а.с.5-30 у т. 4/. Позивачем, 02.10.2019 р. подав суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог /а.с. 1-4 у т.4/, у якій просить суд з урахуванням частково виконуваних до цієї дати платежів стягнути з відповідача 992900 грн. заборгованості за договором постачання № 02/01/6к від 02.01.2018 р. Така заява позивача прийнята судом до розгляду відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 16.10.2019 р. /а.с. 87-88 у т.4/ і позовні вимоги розглянуті з урахуванням прийнятої заяви про зменшення позовних вимог. Отже, на умовах договору № 02/01/6к від 02.01.2018 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки, які регулюються нормами пар.1,3 гл.54 Цивільного кодексу України та пар.1 гл.30 Господарського кодексу України. Разом з тим, у своїх поясненнях суду сторони повідомили, що крім договору № 02/01/6к від 02.01.2018 р. на підставі договорів відбувались поставки у попередні роки, зокрема, протягом 2017 року відповідно до договору № 12.01.17/кп від 12.01.2017 р. Згідно з ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Частиною 1 ст.265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Частиною 2 ст.712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відсутні докази погодження позивачем зміни призначення платежу у платіжних дорученнях /а.с.115-116, 208 у т.3 та а.с.69 у т.4/ сума заборгованості підтверджена матеріалами справи повністю. При цьому здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд відмовив в стягненні 11690,12 грн. у зв`язку із безпідставністю, оскільки позивачем застосовано невірний сукупний індекс інфляції. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо боргу, оскільки суд помилково визнав встановленими обставини, які позивач не довів, і не надав оцінки всім доводам сторін та неправильно застосував норми матеріального права, що є порушенням норм процесуального права та підставою для часткового скасування рішення відповідно до норми п. 2, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України. Колегією суддів встановлено, що Фермерським Господарством "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича здійснені платежі за договором постачання № 02/01/6к від 02.01.2018 р. на загальну суму 908500 грн., що підтверджено платіжними дорученнями у справі /а.с.52,57-61 у т.3/. Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом не враховані платежі, які відповідач здійснив відповідно до платіжних доручень № 1563 від 01.10.2018 р., № 1618 від 09.10.2018 р., № 1639 від 10.10.2018 р., № 1651 від 11.10.2018 р., № 1678 від 12.10.2018 р. № 1697 від 16.10.2018 р. № 290 від 06.04.2018 р. та № 423 від 03.05.2018 р. на загальну суму 290000 грн. Так, згідно з платіжним дорученням № 1563 від 01.10.2018 р. Фермерським Господарством "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича перераховано позивачеві 20000 грн. з призначенням платежу «за послід курячий за 2018 р.» /а.с. 59 у т.3/; згідно з платіжним дорученням № 1618 від 09.10.2018 р. відповідач перерахував позивачеві 20000 грн. з призначенням платежу «за послід курячий за 2018 р.» /а.с. 60 у т.3/; згідно з платіжним дорученням № 1639 від 10.10.2018 р. відповідач перерахував позивачеві 20000 грн. з призначенням платежу «за послід курячий за 2018 р.» /а.с. 60 у т.3/; згідно з платіжним дорученням № 1651 від 11.10.2018 р. Фермерським Господарством "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича перераховано позивачеві 10000 грн. з призначенням платежу «за послід курячий за 2018 р.» /а.с. 61 у т.3/; згідно з платіжним дорученням № 1678 від 12.10.2018 р. Фермерським Господарством "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича перераховано позивачеві 10000 грн. з призначенням платежу «за послід курячий за 2018 р.» /а.с. 61 у т.3/; згідно з платіжним дорученням № 1697 від 16.10.2018 р. Фермерським Господарством "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича перераховано позивачеві 10000 грн. з призначенням платежу «за послід курячий за 2018 р.» /а.с. 62 у т.3/; згідно з платіжним дорученням № 290 від 06.04.2018 р. відповідач перерахував позивачеві 50000,00 грн з призначенням платежу «за послід курячий зг. рах.№ 292 від 05.02.2018 р.» /а.с. 52 у т.3/; згідно з платіжним дорученням № 423 від 03.05.2018 р. Фермерським Господарством "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича перераховано позивачеві 150000,00 грн. з призначенням платежу «за послід курячий зг. рах.№ 292 від 05.02.2018 р.» /а.с. 52 у т.3/. В судовому засіданні представник позивача пояснив колегіі суддів, що такі платежі на загальну суму 290000 грн. позивачем самостійно зараховано в оплату за іншим договором - № 12.01.17/кп від 12.01.2017 р., оскільки за відповідачем обраховувалась заборгованість за 2017 рік. Такі ж пояснення надані суду першої інстанції у відповіді на відзив та у відзиві на апеляційну скаргу /а.с.121 у т.3, а.с.190-194 у т.4/. Відповідно до норми ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення. Відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. (з наступними змінами та доповненнями) господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р., розроблена відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк), та встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов`язковими для виконання ними. Відповідно до п. 3 та п. 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р. платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції. При цьому реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. З урахуванням наведених норм та змісту реквізитів платіжних доручень № 1563 від 01.10.2018 р., № 1618 від 09.10.2018 р., № 1639 від 10.10.2018 р., № 1651 від 11.10.2018 р., № 1678 від 12.10.2018 р., № 1697 від 16.10.2018 р., № 290 від 06.04.2018 р. та № 423 від 03.05.2018 р., зокрема, призначення платежів, визначених платником, у позивача як отримувача коштів не було правової підстави самостійно змінювати призначення платежів на загальну суму 290000 грн. і зараховувати сплачені відповідачем кошти у зазначеній сумі в рахунок оплати боргу за іншими господарськими операціями за інший період, ніж визначив платник. Визначені відповідачем/платником призначення платежів «за послід курячий зг.рах. № 292 від 05.02.2018 р.» /а.с. 52, 174-175 у т.3/ та «за послід курячий за 2018 р. в т.ч.ПДВ» /а.с.57-62 у т.3/ однозначно свідчать про намір здійснити оплату за господарськими операціями 2018 року, а не 2017 року. Отже, безпідставними є твердження позивача про те, що платником коштів призначення платежу зазначено неналежно /а.с.121 у т.3/. Відповідно до вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті питання про зміну реквізитів призначення платежу одержувач коштів мав погодити із платником, що зроблено позивачем не було. Колегія суддів враховує, що лист позивача № 134 від 11.11.2019 р. /а.с. 117-130 у т. 4/ одержаний відповідачем і надається суду після ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, тому приймає такий доказ і оцінює його відповідно до норм ст..86 ГПК України в сукупності з іншими доказами у справі. Колегією суддів встановлено, що у своєму листі № 01-199 від 05.09.2019 р. відповідач уточнює призначення платежу, просить розуміти як «оплата за договором постачання від 02.01.2018 р.№ 02/01/6к за поставлений курячий послід в т.ч.ПДВ», однак це не свідчить про зміну призначення платежів за платіжними дорученнями № 1563 від 01.10.2018 р., № 1618 від 09.10.2018 р., № 1639 від 10.10.2018 р., № 1651 від 11.10.2018 р., № 1678 від 12.10.2018 р., № 1697 від 16.10.2018 р., № 290 від 06.04.2018 р. та № 423 від 03.05.2018 р., оскільки у них не зазначалось про розрахунки за договором 2017 року. Як зазначено вище призначення платежів «за послід курячий зг.рах.№ 292 від 05.02.2018 р.» та «за послід курячий за 2018 р. в т.ч.ПДВ» не дозволяє розуміти таке призначення як намір здійснити оплату за господарськими операціями 2017 року. Тому зміст листа позивача № 134 від 11.11.2019 р. про те, що ним змінено призначення платежів за зазначеними вище платіжними дорученнями як «згідно договору № 12.01.17/кн. від 12.01.2017 р.» оцінюється колегією суддів як неправомірний. Обґрунтовуючи свої вимоги про заявлену у позові заборгованість за господарськими операціями 2018 року, позивач надав суду акти вивірок. Колегією суддів встановлено, що позивачем і відповідачем підписаний акт вивірки розрахунків за період з січня 2019 року по липень 2019 року за договором № 02/01/6к від 02.01.2018 р., відповідно до якого сторонами погоджена сума боргу 1032900 грн. /а.с. 34 у т.3/. Дослідженням змісту цього акту вивірки встановлено, що така сума боргу визначена без урахування платежів за платіжними дорученнями № 1563 від 01.10.2018 р., № 1618 від 09.10.2018 р., № 1639 від 10.10.2018 р., № 1651 від 11.10.2018 р., № 1678 від 12.10.2018 р., № 1697 від 16.10.2018 р., № 290 від 06.04.2018 р. та № 423 від 03.05.2018 р. на суму 290000 грн. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що керівник Фермерського Господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича підписав акт вивірки без достатньої інформації. Інші акти вивірок, надані позивачем - за період з 01.01.2017 р. по 21.01.2019 р. по договору № 12.01.17/кп від 12.01.2017 р. до якого включені спірні платіжні доручення /а.с. 127 у т.3/; за період з 01.01.2018 р. по 18.07.2019 р. по договору № 02/01/6к від 02.01.2018 р. /а.с. 216-219 у т. 2/, за період з 01.01.2018 р. по 18.07.2019 р. за договором № 02/01/6к від 02.01.2018 р. /а.с. 133-136 у т. 3/, за період з 01.01.2018 р. по 25.09.2019 р. за договором № 02/01/6к від 02.01.2018 р./а.с. 57-62/ не підписані відповідачем, тому не мають жодного значення. Колегія суддів враховує при цьому, що акти вивірки розрахунків є документом бухгалтерського обліку, які виконують допоміжну функцію для спрощення взаємних розрахунків за договорами і звірки бухгалтерами фактів сплати коштів, використовуються виключно в бухгалтерських службах і підлягають оцінці та перевірці судом нарівні з іншими документами у справі відповідно до норм ст.86 ГПК України. Отже, зміст актів вивірки оцінюється судом виключно з точки зору відповідності первинним обліковим документам, тоді як акт вивірки за період з січня 2019 року по липень 2019 року за договором № 02/01/6к від 02.01.2018 р. /а.с. 34 у т.3/, хоча і підписаний сторонами, однак не може достовірно свідчити про факт заборгованості у сумі 1032900 грн., оскільки викладена в ньому інформація є неповною, оскільки не ґрунтується на всіх первинних документах, тому не спростовує обґрунтованих заперечень відповідача. Отже, за наведених вище обставин колегія суддів встановила, що належними та допустимими доказами відповідно до норм ст..ст.74, 76-79, 86 ГПК України підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем по розрахункам за курячий послід, поставлений за договором № 02/01/6к від 02.01.2018 р. в сумі 702900,00 грн. Суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам у справі і доводам відповідача, помилково визнав встановленими обставини щодо боргу на суму 290000 грн., тому оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Первинними документами у даній справі підтверджено і не заперечується сторонами, що має місце прострочення виконання грошового зобов`язання, тому є підставними позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних за період прострочення за період 01.12.2018 р. по 31.05.2019 р. з урахуванням частково виконуваних платежів. Здійснивши перевірку розрахунку боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних за період прострочення за період 01.12.2018 р. по 31.05.2019 р., колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумах 14846,41 грн. - 3% річних та 48885 грн. - втрат від інфляції. Враховані при фактичні оплати, виконувані пртягом зазначеного періоду прострочення. В решті позовні вимоги відхиляються як безпідставні. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та часткове скасування відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2019 р. у справі № 903/563/19. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача в повному обсязі. Судові витрати за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог у відповідності до ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 277, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Фермерського Господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича задоволити. Рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2019 р. у справі № 903/563/19 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції: "Позов задоволити частково. Стягнути з Фермерського Господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (44700, Волинська обл., місто Володимир-Волинський, вул.Ганни Жежко, буд.9, код ЄДРПОУ 36932997) на користь Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика" (44700, Волинська обл., Володимир-Волинський район, село Федорівка, код ЄДРПОУ 00851376) 702900 грн. заборгованості, 14846,41 грн. 3% річних, 48885 грн. втрат від інфляції та 11499,47 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині позову відмовити." Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика" (44700, Волинська обл., Володимир-Волинський район, село Федорівка, код ЄДРПОУ 00851376) на користь Фермерського Господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (44700, Волинська обл., місто Володимир-Волинський, вул.Ганни Жежко, буд.9, код ЄДРПОУ 36932997) 6884,18 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги. Господарському суду Волинської області видати накази на виконання цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Матеріали справи № 903/563/19 повернути Господарському суду Волинської області. Повний текст постанови складений 05 березня 2020 року Головуючий суддя Маціщук А.В. Суддя Петухов М.Г. Суддя Гудак А.В.