Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/2371/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2371/19 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Головея В.М. Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф., секретар судового засідання Полінецька В.С., за участю представників сторін: від позивача Тодирець А.О. (адвокат), від відповідача - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хліб» на рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2019 проголошене о 14:48:04 суддею Щавинською Ю.М., у м. Одесі, повний текст якого складено 25.11.2019 у справі № 916/2371/19 за позовом Приватного підприємства «Флексосервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хліб» про стягнення 1 295 614,00 грн., - ВСТАНОВИЛА: В серпні 2019 року Приватне підприємство «Флексосервіс» (далі ПП «Флексосервіс», позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хліб» (далі ТОВ «Південний хліб», відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 1 263 663,85 грн. та пені 31 950,15 грн. Позов обґрунтований тим, що на виконання умов договору поставки від 12 січня 2018 року, позивач у 2019 році передав відповідачу у власність товар, однак відповідач в порушення умов вищевказаного договору за отриманий товар не розрахувався, у зв`язку з чим, за останнім утворилась заборгованість на яку позивач нарахував пеню. Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.11.2019 позов задоволено частково, стягнуто ТОВ «Південний хліб» на користь ПП «Флексосервіс» заборгованість у сумі 1 263 663,85 грн., пеню у сумі 31 099,97 грн., судовий збір 19 421,46 грн. Рішення мотивовано тим, що відповідач свої зобов`язання за договором поставки належним чином не виконав, Також, господарський суд, перерахував заявлені суми до стягнення та з врахуванням виправлень, задовольнив позов частково. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Південний хліб» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при постачанні товару позивач не надав відповідачу оригінали видаткових накладних, рахунків-фактур та належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, які є обов`язковими документами для здійснення відповідачем оплат згідно умов Договору поставки, також відсутні будь-які докази щодо направлення позивачем відповідачу зазначених документів відповідно до узгоджених сторонами умов Договору поставки. У зв`язку з чим, відповідач вважає, що він звільнений від відповідальності за невиконання та/або несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за Договором поставки. Також, скаржник зазначає, що у видаткових накладних відсутня дата договору, що унеможливлює існування факту поставки в рамках саме договірних відносин та відсутня посада уповноваженої особи зі сторони отримувача, а отже видаткові накладені не є підставою для визнання господарської операції. Повноваження щодо нібито отримання товару за Договором зі сторони відповідача від імені юридичної особи не підтверджується жодним документом. 28.01.2020 до апеляційного суду від ПП «Флексосервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останнє зазначає, що обставини, викладені в скарзі, є надуманими та необґрунтованими. Апелянт посилається на умови договору і зобов`язання сторін, які взагалі не існують в Договорі, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін. Представник ТОВ «Південний хліб» в судове засідання 05.02.2020 не з`явився, поштову кореспонденцію за юридичною адресою не отримує, примірник ухвали суду з повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв`язку до суду з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання», отже відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України ухвала суду вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, така неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті. В судовому засіданні 05.02.2020 представник позивача надав пояснення, в яких заперечував проти апеляційної скарги та просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 12.01.2018 між ПП «Флексосервіс» (постачальник) та ТОВ «Південний хліб» (покупець) було укладено договір №12/01/18-010, за умовами якого постачальник зобов`язався виготовити та передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов`язався прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього Договору. Умови поставки - DDP (склад Покупця, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14), згідно INCOTERMS 2010. Ціну на продукцію обумовлюються Сторонами та вказуються у видаткових накладних. Ціни на Продукцію включають доставку по м. Одеса. Основою для оплати Продукції є рахунки-фактури Постачальника, що оформлюються при кожному відвантаженні Продукції. Загальну суму цього Договору складає сума Продукції, отриманої за всіма видатковими накладними. Покупець здійснює оплату за Продукцію протягом тридцяти календарних днів після отримання партії Продукції. Розрахунок за цим Договором здійснюється в національній валюті України шляхом безготівкових розрахунків (п.п. 2.1.-2.4., 2.6. Договору). Відповідно до п. 4.1. договору передача Продукції за кількістю здійснюється у відповідності з супроводжувальними документами, а за якістю - згідно візуального огляду у відповідності із затвердженим оригінал-макетом, або документам, що підтверджують якість Продукції. У разі невідповідності кількості фактично отриманої Продукції з супровідними документами, Покупець зобов`язаний Повідомити Постачальника протягом однієї доби з моменту отримання Продукції. В іншому випадку Продукція вважається отримана Покупцем у повному обсязі. Рекламації щодо якості продукції можуть бути заявлені покупцем протягом 15 днів з моменту отримання продукції (п.5.1. Договору). Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Договір вважається подовженим на наступний рік в тому випадку, якщо за один місяць до дати завершення дії договору ні одна із сторін не заявить про намір його розірвати (п.п. 9.1., 9.2. Договору). На виконання умов договору поставки позивачем у період з квітня по липень 2019 року поставлено відповідачу товар, перелічений у наявних в матеріалах справи підписаних сторонами видаткових накладних (т.1 а.с.18-50, т.2 а.с.39-63) на суму 1 263 663,85 грн. Видаткові накладні без зауважень та заперечень підписані повноважними представниками юридичних осіб та скріплені печатками (штампами) підприємств. Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні, колегія суддів дійшла висновку, що позивач дійсно поставив відповідачу товар, а відповідач отримав цей товар. Зазначені первісні бухгалтерські документи безумовно підтверджують факт поставки і приймання-передачі товару продавцем (позивачем) покупцю (відповідачу). Жодних зауважень або претензій щодо якості та кількості від відповідача не надходило, в матеріалах справи відсутні відповідні докази. Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 525 ЦК України). Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Крім вищевикладеного, судова колегія зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується податковими накладними та квитанціями про їх прийняття. Отже, податкові накладні, які затверджені в Єдиному реєстрі отриманих і виданих податкових накладних є належними та допустимими доказами, які підтверджують поставку товару (т. 1, а.с. 83-164). Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що в порушення умов зазначеного договору поставки відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений договором строк, у зв`язку з цим, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 1 263 663,85 грн., яка доведена належними та допустимими доказами, а отже позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1 263 663,85 грн. є обґрунтованою і місцевий суд підставно задовольнив в цій частині позов ПП «Флексосервіс». Щодо стягнення суми пені, судова колегія зазначає наступне. Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України). Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно п. 6.2. договору у зв`язку зі значними валютними ризиками Постачальника за імпортними зобов`язаннями перед контрагентами, сторони домовились, що у разі несвоєчасної оплати продукції, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від неоплаченої суми. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від неоплаченої суми, передбачений пунктом п.6.2. договору, за своєю правовою природою є пенею. Колегія суддів перевірила правильність розрахунку суми пені, який було здійснено позивачем та дійшла висновку, що господарським судом цілком правомірно перераховано сума пені, з урахуванням вірного визначення кількості днів прострочення, у зв`язку з цим, судова колегія погоджується з перерахунком суми пені зробленим господарським судом, оскільки при перерахунку судовою колегією, суми співпали. За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення пені в розмірі 31 099,97 грн. з врахуванням арифметичних та методологічних виправлень. Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги, що у видаткових накладних не зазначено номер та дату договору, оскільки ні умови договору поставки від 12.01.2018, ні Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 № 88, не передбачено вимоги щодо наявності такого обов`язкового реквізиту видаткової накладної як посилання на договір. Крім того, відповідач не надав жодних документів, з яких вбачалося б, що між позивачем та відповідачем були укладені будь-які інші договори, ніж Договору поставки № 12/01/18-010 від 12.01.2018. Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника, що через відсутність зазначення посади уповноваженої особи зі сторони отримувача товару на видаткових накладних, такі накладні не є підставою для визнання господарської операції, у зв`язку з наступним. Наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Крім того, зокрема, серед обов`язкових реквізитів первинного документа не передбачено відображення інформації про довіреності на отримання товарно- матеріальних цінностей, а тому не зазначення у видаткових накладних розшифровки підпису особи, що отримала товар, номеру та дати довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості. Крім того, видаткові накладні містять підпис особи, що отримала товар та штамп Товариства. Таким чином, поставка була здійснена відповідно до Договору поставки від 12.01.2018, отримання товару підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, претензій щодо поставки товару з боку скаржника не було. Крім того, скаржник не заперечує щодо відтиску штампу ТОВ «Південний хліб» на видаткових накладних, не повідомив суд про втрату штампу чи використання штампу третіми особами. Отже, наявність підпису та відтиск штампу ТОВ «Південний хліб», наявний на видаткових накладних, є доказом участі скаржника у здійсненні господарської операції з прийняття поставленого товару. Колегія суддів зауважує, що за весь час, що минув з моменту укладення Договору поставки та підписання сторонами видаткових накладних з боку ТОВ «Південний хліб» на адресу позивача не надходило будь-яких претензій щодо обсягів поставленого товару або невідповідності його якості, умовам, передбаченим договором. Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом Одеської області від 14.11.2019 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2019 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06.02.2020. Головуючий суддя: Головей В.М. Судді: Разюк Г.П. Савицький Я.Ф.