Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/14861/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" травня 2026 р. Справа№ 910/14861/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Буравльова С.І. суддів: Андрієнка В.В. Шапрана В.В. секретар судового засідання Рибчич А.В. за участю представників: від позивача - Тащі С.М. від відповідача - Біжінар Р.В. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міранд Фуд" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2026 р. у справі № 910/14861/25 (суддя - Підченко Ю.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асенград" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міранд Фуд" про стягнення 418964,80 грн, В С Т А Н О В И В : У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Асенград" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міранд Фуд" про стягнення 418964,80 грн, з яких: 403463,92 грн основної заборгованості та 15500,88 грн пені. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору поставки товару № 11/08 від 11.08.2025 р. не виконав свої зобов`язання в частині вчасної оплати поставленого товару. Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.03.2026 р. у справі № 910/14861/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Асенград" задоволено повністю. Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міранд Фуд" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Так, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що видаткові накладні та товарно-транспортні накладні складені позивачем з порушенням норм чинного законодавства, про що неодноразово, в телефонному режимі, повідомлялось співробітникам позивача, однак недоліки усунені не були, що, на думку відповідача, є самостійною підставою для відмови в проведенні оплати. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2026 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міранд Фуд" у справі № 910/14861/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міранд Фуд" та призначено справу № 910/14861/25 до розгляду на 05.05.2026 р. У судовому засіданні 05.05.2026 р. представники сторін надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, після чого було оголошено перерву до 26.05.2026 р. У судовому засіданні 26.05.2026 р. у судових дебатах представники сторін підтримали пояснення стосовно апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне. 11.08.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асенград" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міранд Фуд" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 11/08 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується систематично передавати у власність покупцю продовольчі товари (надалі - товар) окремими партіями, відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов`язався приймати замовлений товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору. Згідно з п. п. 2.1 - 2.3 договору товар повинен бути поставлений покупцю в термін, погоджений у замовленні, яке надсилається на електронну пошту постачальника не менше ніж за чотири календарних днів до дати поставки. Постачальник після отримання заявки надсилає повідомлення (зміст такого повідомлення передбачено договором). Датою поставки (передачі) товару постачальника у власність покупця є дата, зазначена у видатковій накладній на відпуск товару (кожної окремої партії товару). Товар вважається поставленим постачальником та переданим у власність покупця з моменту підписання покупцем видаткових накладних, які свідчать про факт отримання товару. У відповідності до п. 2.8 договору постачальник зобов`язаний одночасно з товаром передати наступний пакет документів: документи про якість та безпечність на партію товару, що передається, рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну (у випадку доставки товару на умовах DDP), оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. За п. 4.3 договору загальна сума договору складає суму всіх видаткових накладних, на підставі яких було здійснено поставку товару за даним договором окремими партіями. Як передбачено п. 4.4 договору, оплата покупцем здійснюється на підставі наданих постачальником, оформлених відповідно до законодавства, рахунку, видаткової накладної та товарно-транспортної накладної (у випадку доставки товару на умовах DDP), які постачальник виписує на кожну партію товару та передає покупцю у момент отримання товару. Відповідно до п. 4.5 договору оплата за товар здійснюється на умовах попередньої оплати або на умовах післяоплати протягом 15 банківських днів з дня підписання видаткової накладної. Попередня оплата сплачується при погодженні сторонами та на умовах виставленого рахунку. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін. Договір діє до 31.12.2025 р. (п. п. 8.1, 8.2 договору). На виконання умов укладеного договору за період з 15.08.2025 р. по 05.09.2025 р. позивачем було поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 512746,92 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений позивачем товар на суму 109283,00 грн. 29.10.2025 р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою впродовж 7 робочих днів з моменту отримання цієї претензії сплатити у повному обсязі заборгованість за отриманий товар. Однак відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість за отриманий товар не сплатив. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України). За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Статтею 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як було встановлено вище, у період з 15.08.2025 р. по 05.09.2025 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 512746,92 грн, що підтверджується видатковими накладними № 6 від 15.08.2025 р. на суму 53482,00 грн, № 7 від 15.08.2025 р. на суму 107317,88 грн, № 8 від 20.08.2025 р. на суму 55801,00 грн, № 9 від 20.08.2025 р. на суму 102653,04 грн, № 10 від 27.08.2025 р. на суму 92060,00 грн, № 12 від 05.09.2025 р. на суму 101433,00 грн. Позивач вказує, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 109283,00 грн, що не заперечується останнім. Стосовно доводів скаржника про те, що видаткові накладні та товарно-транспортні накладні складені позивачем з помилками та розбіжностями, про що неодноразово, в телефонному режимі, повідомлялось співробітникам позивача, однак недоліки усунені не були, що є самостійною підставою для відмови в проведенні оплати, колегія суддів зазначає наступне. Так, скаржник зазначає, що на виконання договору поставки товару № 11/08 від 11.08.2025 р. адреса доставки продуктів визначалась: Київська область, Вишгородський район, м. Чорнобиль, вул. Богдана Хмельницького, 1А. Однак, у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних адреса доставки визначена: Україна, 01103, місто Київ, вул. Менделєєва, будинок 12, офіс 94/1 (юридична адреса відповідача), що є неправильним місцем доставки. Вбачається, що вказані видаткові накладні були підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками. Також у матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні, підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками. Отже товар було прийнято відповідачем без зауважень із підписанням відповідних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Актів про виявлення недоліків в товаросупровідних документах відповідачем складено не було. Проте у матеріалах справи відсутні вимоги відповідача до позивача щодо виправлення помилок та розбіжностей у товарно-транспортних накладних. При цьому, відповідачем не доведено, яким чином зазначення помилкової адреси розвантаження вплинуло на факт отримання товару. Повідомлення про відмову оплатити товар через виявлені недоліки відповідач надіслав позивачу лише 10.11.2025 р., у відповідь на його письмову претензію, тобто вже після підписання видаткових та товарно-транспортних накладних й після отримання товару. Крім того, встановити неправильність зазначення місця розвантаження товару у видаткових накладних неможливо, оскільки жодна із сторін не надала письмових заявок (замовлень), за якими здійснювалась поставка. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Згідно з п. 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, надані позивачем видаткові накладні є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вказаних положень законодавства та відповідають зазначеним вимогам. Також за всіма операціями з постачання на користь відповідача - покупця, позивач зареєстрував податкові накладні відповідно до вимог, встановлених до ст. 201 Податкового кодексу України. Такі податкові накладні позивачем зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних на користь відповідача, отримано відповідні квитанції про їх реєстрацію. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку - можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на виконання умов укладеного договору, а також була здійснена реєстрація податкових накладних на користь відповідача, реєстрація яких не скасована, податкові накладні не заблоковані. Отже, позивач встановлений договором обов`язок щодо реєстрації податкових накладних виконав. Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 403463,92 грн (512746,92 - 109283,00) основної заборгованості за договором поставки товару № 11/08 від 11.08.2025 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 15500,88 грн пені за період з 31.08.2025 р. по 02.10.2025 р. Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що при простроченні оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, від суми не виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Отже, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15500,88 грн пені підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2026 р. у справі № 910/14861/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Міранд Фуд" задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міранд Фуд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2026 р. у справі № 910/14861/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Міранд Фуд".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 08.06.2026 р. Головуючий суддя С.І. Буравльов Судді В.В. Андрієнко В.В. Шапран